8.3.2. Радіаційна біотехнологія подовження строків зберігання м'яса і м'ясних продуктів

Іонізуюче випромінення може відігравати важливу роль у вирішенні

проблеми подовження строків зберігання не тільки продукції рослинництва, а й тваринництва, насамперед м'яса і м'ясних продуктів, особливо при їх

тривалому транспортуванні. Переконливий багаторічний досвід багатьох

країн свідчить про те, що опромінення свіжого м'яса дозами 1-8 кΓр за рахунок знищення поверхневої мікрофлори збільшує строки його зберігання при температурі 0-4°С з 6 до 16 діб, а при 0°С до трьох місяців.

Розроблено спеціальні технології радіаційного консервування курчат,

кролів, згідно з якими вони герметично упаковуються в скляну, жерстяну тару або просто запаюються в поліетиленові пакети, а потім опромінюються дозами 45-50 кГр.

Як і при радіаційній обробці кормів, при опроміненні м'яса і м'ясних продуктів особливу увагу приділяють дослідженням, які спрямовані на

розробку способів боротьби з сальмонельозом. Оскільки летальні дози для цих бактерій знаходяться в межах 4-5 кГр, рекомендується, щоб дози, які застосовуються для опромінення м'яса і м'ясних продуктів, в різних технологіях не були нижчими за ці рівні. Крім того, ці дози знаходяться в межах, в яких не змінюється білкова цінність продуктів і не відбувається помітного зменшення вмісту вітамінів.

З метою боротьби з сальмонельозом опромінюють також яйця домашньої птиці. При дозі 5 кГр кількість бактерій зменшується більш ніж у

100 разів.

Викладене вище дає можливість зробити висновок про значну перевагу радіаційної обробки м'ясних продуктів порівняно з традиційними

низькотемпературними (заморожування) або високотемпературними

(консервація) обробками. Не слід забувати і про високу економічну ефективність радіаційної обробки.

8.3.3. Радіаційне знезараження деяких видів продукції тваринництва

Значного збитку сільському господарству завдають такі інфекційні

захворювання тварин, як чума ссавців, стригучий лишай, сибірка, лістеріоз та ін. Крім того, одержана від хворих тварин продукція (вовна, хутро, шкури, щетина) може бути переносником хвороб та джерелом зараження здорових

тварин, а також людей однаковими для тварин і людей хворобами. Існуючі хімічні способи дезинфекції такої сировини дуже трудомісткі, а деякі з них,

що пов'язані з використанням вологих обробок, призводять до зниження якості продукції. Застосування іонізуючого випромінення для знезараження цих матеріалів, а також пуху, пір'я виявляється досить перспективним.

Так, γ-опромінення баранячих шкур та вовни в тюках об'ємом 1 м³

дозою 20 кГр, яке давно практикується в Австралії, приводить до повної загибелі мікроорганізмів - переносників хвороб. Дози близько 20-24 кГр використовують для дезинфекції хутра. В обох випадках товарна якість продукції не знижується. Така обробка дешевша і в десятки разів швидша, ніж волога хімічна.

8.3.4. Радіаційне знезараження стічних вод тваринницьких комплексів

Утворення великих мас рідкого гною та його стоку на тваринницьких комплексах, особливо великих, вимагає створення спеціальних технологій їх знезараження, що, з одного боку, запобігає забрудненню навколишнього середовища і поширенню інфекційних захворювань, а з іншого - визначає можливість безпечного використання їх у рослинництві як органічних добрив. Є різні способи такого знезараження: хімічні, термічний,

пароструминний, анаеробного бродіння, біологічного самоочищення, комбіновані та ін. Серед них високою технологічністю та екологічною чистотою виділяється радіаційний спосіб.

Проте для повної стерилізації стічних вод потрібні високі дози опромінення - практично такі самі, як і для знезараження інших об'єктів,

тобто близько 20-30 кГр. Через великі масштаби проведення робіт, навіть у межах одного сучасного тваринницького комплексу, витрати на радіаційну обробку досить великі, хоч і більшість перерахованих нерадіаційних методів також не дешеві. Тому було розроблено комбіновані технології обробки стічних вод, які поєднують радіаційну й окремі типи традиційних обробок. У деяких комбінаціях вдається досягти синергізму, при якому загальний ефект двох чинників перевищує їх сумарну дію.

Найбільшої уваги заслуговують два типи комбінованих технологій із застосуванням радіаційних установок на основі γ-випромінювачів і мікродомішок дезинфікуючих речовин, а також радіації і термічної обробки. Як дезинфікуючі домішки використовують хлорне вапно, формальдегід, гетерофос, гіпохлор, немагон та деякі інші. Термічну обробку здійснюють перепусканням під тиском крізь рідкі відходи підігрітого повітря (барботажу) або безпосереднім їх підігріванням до 36-40°С. При такому поєднанні способів можна досягти рівноцінних ефектів знезараження при зменшенні концентрацій хімічних дезинфектантів у 2-3 рази і дози опромінення в 4-10 разів. При цьому застосування радіаційного методу знезараження стічних вод не тільки екологічно, а й економічно набагато вигідніше за всі існуючі технології.

В Україні досвід застосування в сільському господарстві більшості розглянутих радіаційно-біологічних технологій в цілому ще невеликий, хоча

багато які з них відомі порівняно давно і успішно використовуються в багатьох країнах світу. Здебільшого це стосується біотехнологій, які пов'язані з опроміненням продукції рослинництва і тваринництва, що йде безпосередньо в їжу людини або на виготовлення продуктів харчування. Причини цього зумовлені необґрунтованим упередженням щодо шкідливості

для здоров'я опромінених продуктів.

Питання про можливий вплив опромінення на харчові якості продуктів, які начебто за рахунок різних радіаційно-хімічних процесів можуть змінюватись і нагромаджувати токсичні речовини, вже ставилось неодноразово. З цією метою були проведені всебічні дослідження, які дали підставу встановити граничні значення доз опромінення для радіаційної обробки продуктів харчування без зміни їх якості. Ще в 70-х рр. у

Міжнародний стандарт на опромінення продуктів харчування були включені вказівки про допустимість використання доз γ-, рентгенівського та електронного випромінення до 1 кГр для цих цілей. Було зазначено, що енергія електронів, щоб уникнути виникнення в продуктах наведеної радіоактивності, повинна обмежуватись 10 МеВ (енергія γ- і рентгенівського випромінювань значно менша). Але в 1981 р. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ) опублікувала звіт, згідно з яким опромінення будь-яких харчових продуктів у дозах до 10 кГр для здоров'я людини нешкідливе.

Нині масове опромінення десятків видів продукції рослинництва і тваринництва, а також готових продуктів харчування з різними цілями проводиться у 27 країнах світу.

В Україні дозволено опромінення харчового зерна пшениці, кукурудзи та ячменю з метою його дезинсекції, а також картоплі, цибулі, свіжих та сушених фруктів і овочів, м'яса і м'ясних продуктів з метою збільшення строків їх зберігання. При цьому доза не повинна перевищувати 1 кГр, а енергія обмежена 4 МеВ.

Щодо опромінення іншої продукції рослинництва і тваринництва, в тому числі кормів, то обмеження стосуються лише енергії випромінення.