2.2.Типи джерел випромінення

Забезпечення радіаційної безпеки професійно зайнятих осіб, як

правило, вимагає проведення цілого комплексу захисних заходів залежно від конкретних умов праці з джерелами іонізуючих випромінень і, передусім, від

типу джерела випромінення.

Розрізняють закриті і відкриті джерела іонізуючих випромінень.

Закрите джерело іонізуючих випромінень – радіоактивні речовини у твердій захисній оболонці з неактивного матеріалу чи інкапсульована у тверду неактивну захисну оболонку - досить міцну, щоб запобігти будь- якому розповсюдженню речовини за нормальних умов експлуатації та зносу

протягом установленого терміну служби, а також в умовах непередбачених неполадок. Поняття "закрите джерело" включає як радіоактивні речовини,

так і оболонку чи капсулу, за винятком таких випадків:

а) капсула й оболонка призначені тільки для збереження, транспортування і поховання радіоактивних речовин;

б) радіоактивні речовини в ядерному реакторі або ядерний

тепловиділяючий елемент (твел).

До них належать γ-опромінювачі різноманітного призначення, джерела α- і β-випромінення та інші, що виготовлені у вигляді дисків, сплавів, стрижнів, сталевих ампул, а також рентгенівські апарати. Вони можуть викликати тільки зовнішнє опромінення, тому всі захисні заходи розробляються з урахуванням цієї обставини.

Закриті джерела іонізуючих випромінень за характером впливу можна поділити на дві групи:

1) джерела випромінення безперервної дії;

2) джерела, що генерують випромінення періодично.

До першої групи належать γ-установки різного призначення, нейтронні, β- і γ-випромінювачі. До другої - рентгенівські апарати і прискорювачі заряджених часток до енергій, що перевищують 10 Мев.

Відкрите джерело іонізуючих випромінень - радіонуклідне джерело, при проведенні робіт з яким можливе надходження наявних радіонуклідів до навколишнього середовища: будь-яке джерело, що не підпадає під

визначення закритого джерела. При цьому можливе не лише зовнішнє, але й додаткове внутрішнє опромінення персоналу.

Це також радіоактивні ізотопи, що застосовуються у вигляді газів, аерозолей, рідин, сипучих матеріалів, порошків. До джерел надходження радіонуклідів у навколишнє середовище належать виробництва, що використовують зразки проб чи реактиви, котрі містять радіоактивні речовини в концентраціях, що дають змогу віднести їх до твердих або рідких радіоактивних відходів, а також лабораторії, які проводять радіологічний моніторинг навколишнього середовища.

2.3. Групи радіотоксичності

Радіотоксичність - властивість радіоактивних ізотопів викликати

патологічні зміни при надходженні їх в організм. Радіотоксичність ізотопів залежить від ряду їх характеристик і факторів, головними з яких є такі: 1) вид

радіоактивного перетворення; 2) середня енергія одного акту розпаду; 3)

схема радіоактивного розпаду; 4) шляхи надходження радіоактивних речовин в організм; 5) розподіл радіоактивних речовин по органах і системах; 6) час перебування радіонукліда в організмі; 7) тривалість часу надходження радіоактивних речовин в організм людини.

Усі радіонукліди, як потенційні джерела внутрішнього опромінення, залежно від величини мінімально значущої активності на робочому місці розподіляються на чотири групи радіотоксичності:

- група А - радіонукліди з особливо високою радіотоксичністю, мінімально значуща активність яких на робочому місці становить 1 кБк. До цієї групи належать 39 ізотопів, у тому числі ²¹⁰РЬ, ²¹⁰Ро, ²²⁶Ra, ²³⁹Pu, ²⁴⁰Pu,

²⁴¹Am, ²³²Th та інші трансуранові елементи.

- група Б - радіонукліди з високою радіотоксичністю, мінімально значуща активність котрих на робочому місці становить не більше 10 кБк. У ній 38 ізотопів, у тому числі ⁹⁰Sr, ¹³¹І, ¹⁴⁴Ce, ¹⁰⁶Ru, ²²³Ra, ²³⁵U, ²⁴³Pu, ¹³⁷Cs, ¹³⁴Cs та ін.

- група В - радіонукліди із середньою радіотоксичністю, мінімально значуща активність котрих на робочому місці становить не більше 100 кБк. У цій групі 143 ізотопи, в тому числі ²⁴Na, ³²P, ³⁵S, ⁴²К, ⁴⁷Ca, ⁵⁶Со, ⁶⁰Со, ⁸⁹Sr,

⁶⁵Zn, ¹⁰⁵Ru, ¹⁴⁰Ва, ⁹⁰Y.

- група Г - радіонукліди з малою радіотоксичністю, мінімально значуща активність яких на робочому місці становить не більше 1000 кБк. У цій групі

75 ізотопів, зокрема ³Н, ¹⁴С, ¹⁵O, ³³Р, ⁶⁴Сu, ⁵³Mn, ¹²³I, ¹⁹⁷Pt, ²²²Rn, а також усі

короткоживучі радіоізотопи, період напіврозпаду яких менше 24 годин.