- •Державний заклад «дніпропетровська медична академія» міністерства охорони здоров'я україни
- •Методичні рекомендації з педіатрії для студентів іv курсу
- •Дніпропетровськ – 2013
- •1. Тема 17. Інфекції сечової системи у дітей
- •4. Мета практичного заняття
- •5. Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті.
- •5.1. Вхідний тестовий контроль.
- •5.2. Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.
- •5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.
- •6. Інформаційна частина методичної розробки
- •Класифікація пієлонефриту в дітей
- •Ступінь активності пн (о.Ф.Возіанов, 2002 р.)
- •Провідні фактори ризику розвитку пієлонефриту в дітей відповідно до етапів його патогенезу
- •Основні діагностичні критерії ісс у дітей
- •Особливості клінічної картини пієлонефриту в дітей раннього й старшого віку
- •3. Етіотропна терапія.
- •4. Посиндромна терапія.
- •6.2 Конкретна мета самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.3.Програма самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.4. Практичні навички.
- •6.5. Особливості обстеження хворих з інфекціями сечової системи.
- •1. Тема 18. Гломерулонефрит у дітей. Хронічна ниркова недостатність у дітей
- •3. Кінцеві цілі.
- •4. Мета практичного заняття
- •5. Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті.
- •5.1. Вхідний тестовий контроль.
- •5.2 Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.
- •5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.
- •6. Інформаційна частина методичної розробки
- •Стадії хзн та хнн.
- •Цільові значення показників, що забезпечують ренопротекцію при хзн (адаптовано згідно до nkf k/doqi , jnc 7, esh/esc, ebpg, 2003)
- •6.2 Конкретна мета самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.3.Програма самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.4. Практичні навички.
- •6.5. Особливості обстеження хворих з гломерулонефритом та хронічною нирковою недостатністю.
- •7. Технологічна карта практичного заняття
- •9. Література.
- •1. Тема 19. Дисметаболічні нефропатії у дітей
- •4. Мета заняття
- •5. Форми контролю знань та вмінь.
- •5.1. Вхідний тестовий контроль.
- •5.2. Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.
- •5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.
- •6. Інформаційна частина методичної розробки
- •Класифікація дисметаболічних нефропатій (т.М.Творогова, ю.Є.Вельтищев, 1985)
- •Аналіз транспорту солей
- •Зміни у аналізі сечі в залежності від фази обмінних порушень
- •Критерії діагностики оксалатної дмн
- •Критерії діагностики уратної дмн
- •Критерії діагностики фосфатної дмн
- •1. Корекція способу життя:
- •2. Контроль процесів уродинаміки:
- •3. Лікування і профілактика інфекції сечовидільної системи (див. Тему №17).
- •Дієтотерапія при гіпероксалурії (картопляно-капустяна дієта, переважання лужних валентностей)
- •Дієтотерапія при гіперурикозурії/уратурії (молочно-рослинна дієта, переважання лужних валентностей)
- •Дієтотерапія при фосфатурії (переважання кислих валентностей)
- •6.2 Конкретна мета самостійної підготовки
- •6.3.Програма самостійної підготовки
- •6.4. Практичні навички.
- •6.5. Особливості обстеження хворих з інфекціями сечової системи.
- •7. Контрольні питання щодо самоперевірки підготовки теми.
- •8. Література.
5.2. Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.
Контрольні питання для теоретичного опитування.
Основні анатомо-фізіологічні особливості сечової системи у дітей.
Основні положення про інфекції сечової системи у дітей.
Причини розвитку, основні клінічні прояви циститу у дітей.
Визначення, етіологія, патогенез, класифікація та клініка пієлонефритів у дітей.
Методика об'єктивного обстеження хворого з інфекцією сечової системи.
Основні лабораторні та інструментальні методи обстеження хворого з інфекцією сечової системи.
Основні принципи диференціальної діагностики циститу, пієлонефриту у дітей.
Методи лікування інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту) у дітей.
Профілактика та прогноз пієлонефриту у дітей.
5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.
Студент повинен вміти:
визначати етіологічні та патогенетичні фактори інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту);
збирати скарги, анамнез хвороби та життя у дітей з інфекцією сечової системи;
збирати сімейний анамнез у родичів хворої дитини;
вміти провести загальний огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію органів і систем дитини з інфекцією сечової системи;
вміти обґрунтувати та поставити найбільш вірогідний або синдромний діагноз при інфекціях сечової системи;
- вміти за уніфікованими протоколами призначити лабораторне та/або інструментальне обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані дані;
- вміти трактувати та обґрунтовувати загальні принципи лікування, реабілітації та профілактики інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту).
6. Інформаційна частина методичної розробки
6.1.Мінімальний базовий рівень знань,необхідний для засвоєння теми.
Шифр за МКХ-10:
N10 Гострий тубулоінтерстиційний нефрит
N11 Хронічний тубулоінтерстиційний нефрит
N11.0 Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов'язаний з рефлюксом
N11.1 Хронічний обструктивний пієлонефрит
N11.8 Інші хронічні тубулоінтерстиційні нефрити
N11.9 Хронічний тубулоінтерстиційний нефрит неуточнений
N12 Тубулоінтерстиційний нефрит, неуточнений, як гострий і хронічний
N13 Обструктивна уропатія та рефлюкс-уропатія
N30 Цистит
N30.0 Гострий цистит
N39.0 Інфекція сечовивідних шляхів без уточненої локалізації
Визначення й класифікація.Інфекції сечових шляхів (ІСШ) у дітей- група захворювань інфекційно - запального походження одного або декількох сегментів сечового тракту від периренальної фасції до зовнішнього отвору уретри без конкретної локалізації патологічного процесу.
На думку експертів ВОЗ, первинна, неускладнена й відносно швидко минаюча маніфестація ІСШ не вимагає проведення спеціальних методів дослідження. Однак при повторенні епізоду ІСШ пацієнт повинен обов'язково пройти повне клінічне обстеження для встановлення топічного діагнозу. ІСШ у дітей може протікати у вигляді клінічно значимої самостійної інфекції, що має конкретну клінічну картину, і асимптоматичної (асимптомної) бактеріурії.
Діагноз ІСШ у дитини встановлюється при наявності клінічних проявів захворювання й за даними бактеріологічного дослідження сечі. Мова йде про бактеріурію, якщо в сечі, узятої із середньої порції при природному сечовипусканні, бактеріурія становить 105і більше КОЕ в 1 мл, або в сечі, отриманої при катетеризації сечового міхура, – 103і більше КОЕ в 1 мл, або в сечі, отриманої способом надлобкової пункції – будь-яка кількість мікробних тіл в 1 мл.
Діагноз асимптоматичної бактеріурії (АБУ) у якості самостійного правочинний, якщо в дитини немає ніяких симптомів захворювання, а ступінь бактеріурії при кожному з вищеописаних способів забору сечі аналогічна, як і при ІСШ.
Залежно від основного критерію, що покладений в основу поділу всієї сукупності ІСШ на групи, виділяють:
За локаліза-цією |
Умови розвитку ІСШ |
За органною належніс-тю |
В залежності від клінічних проявів |
За характером клінічного плину ІСШ |
Залежно від виду збудника |
•інфекції верхніх сечових шляхів (гострий і хронічний пієлонеф-рит) • інфекції нижніх сечових шляхів (уретрит, цистит).
|
•неусклад-нені
•ускладне-ні |
•пієлонеф-рити
•цистити
•уретрити |
•безсимптом-ні
•симптомати-чні
|
• спорадичні
• рецидиву-ючі |
• бактеріаль-на
•вірусна
•мікотична
•нез'ясованої етіології |
Цистит — неспецифічне мікробне запалення слизової оболонки сечового міхура. Розрізняють гострий та хронічний цистит.
Пієлонефрит (ПН) — неспецифічне мікробне запалення нирки з переважним вогнищевим ушкодженням тубулоінтерстиційної тканини, чашечок та миски, пов'язане з інфекцією сечових шляхів, що потрапляє в нирки гематогенним, лімфогенним чи висхідним шляхом.