- •Державний заклад «дніпропетровська медична академія» міністерства охорони здоров'я україни
- •Методичні рекомендації з педіатрії для студентів іv курсу
- •Дніпропетровськ – 2013
- •1. Тема 17. Інфекції сечової системи у дітей
- •4. Мета практичного заняття
- •5. Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті.
- •5.1. Вхідний тестовий контроль.
- •5.2. Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.
- •5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.
- •6. Інформаційна частина методичної розробки
- •Класифікація пієлонефриту в дітей
- •Ступінь активності пн (о.Ф.Возіанов, 2002 р.)
- •Провідні фактори ризику розвитку пієлонефриту в дітей відповідно до етапів його патогенезу
- •Основні діагностичні критерії ісс у дітей
- •Особливості клінічної картини пієлонефриту в дітей раннього й старшого віку
- •3. Етіотропна терапія.
- •4. Посиндромна терапія.
- •6.2 Конкретна мета самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.3.Програма самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.4. Практичні навички.
- •6.5. Особливості обстеження хворих з інфекціями сечової системи.
- •1. Тема 18. Гломерулонефрит у дітей. Хронічна ниркова недостатність у дітей
- •3. Кінцеві цілі.
- •4. Мета практичного заняття
- •5. Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті.
- •5.1. Вхідний тестовий контроль.
- •5.2 Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.
- •5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.
- •6. Інформаційна частина методичної розробки
- •Стадії хзн та хнн.
- •Цільові значення показників, що забезпечують ренопротекцію при хзн (адаптовано згідно до nkf k/doqi , jnc 7, esh/esc, ebpg, 2003)
- •6.2 Конкретна мета самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.3.Програма самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.4. Практичні навички.
- •6.5. Особливості обстеження хворих з гломерулонефритом та хронічною нирковою недостатністю.
- •7. Технологічна карта практичного заняття
- •9. Література.
- •1. Тема 19. Дисметаболічні нефропатії у дітей
- •4. Мета заняття
- •5. Форми контролю знань та вмінь.
- •5.1. Вхідний тестовий контроль.
- •5.2. Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.
- •5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.
- •6. Інформаційна частина методичної розробки
- •Класифікація дисметаболічних нефропатій (т.М.Творогова, ю.Є.Вельтищев, 1985)
- •Аналіз транспорту солей
- •Зміни у аналізі сечі в залежності від фази обмінних порушень
- •Критерії діагностики оксалатної дмн
- •Критерії діагностики уратної дмн
- •Критерії діагностики фосфатної дмн
- •1. Корекція способу життя:
- •2. Контроль процесів уродинаміки:
- •3. Лікування і профілактика інфекції сечовидільної системи (див. Тему №17).
- •Дієтотерапія при гіпероксалурії (картопляно-капустяна дієта, переважання лужних валентностей)
- •Дієтотерапія при гіперурикозурії/уратурії (молочно-рослинна дієта, переважання лужних валентностей)
- •Дієтотерапія при фосфатурії (переважання кислих валентностей)
- •6.2 Конкретна мета самостійної підготовки
- •6.3.Програма самостійної підготовки
- •6.4. Практичні навички.
- •6.5. Особливості обстеження хворих з інфекціями сечової системи.
- •7. Контрольні питання щодо самоперевірки підготовки теми.
- •8. Література.
3. Етіотропна терапія.
Гострий неускладнений пієлонефрит у дітей: не має відмінностей у тривалості фебрильної температури і появлення рубців при ступінчастий терапії (3-4+10) у порівнянні із 14-денним прийомом через рот; не має відмінностей при призначенні аміноглікозиду один чи три рази на добу (в/м, в/в); призначення антибіотика через рот із другого місяця життя; сучасні препарати вибору: цефалоспорини 3 генерації, амоксіцилін/клавуланат; аміноглікозиди (1 або три рази на добу – 7 діб); оптимальної тривалості лікування (7-10-14 діб) не встановлено.
Стартова емпірична терапія триває 10-14 діб: - цефалоспорини переважно ІІІ покоління (бажано с сульбактамом); - «захищені пеніциліни» (амоксицилін/клавунат, амоксицилін/сульбактам); - фторхінолони 2-4 покоління. Антибактеріальна терапія проводиться ступінчатим методом в стаціонарі (парентерально із переходом на прийом препаратів (можливо - в межах однієї групи) per os після нормалізації температури), через рот – при амбулаторному лікуванні (із 2 місяця життя). При збереженні інтоксикації, гіпертермії, сечового синдрому понад 3 діб проводять заміну препарату (бажано з урахуванням чутливості).
До альтернативних препаратів відносять - цефалоспорини IV покоління, аміноглікозиди (нетроміцин, амікацин, гентаміцин, тобраміцин).
Антибактеріальні препарати резерву - карбапенеми, уреїдопеніциліни, глікопептиди. При супутній урогенітальній інфекції використовуються відповідні препарати - орнідазол, нітроімідазоли, макроліди.
4. Посиндромна терапія.
- Лікування дегідратації здійснюється шляхом водного навантаження, дезінтоксикація - застосуванням дезінтоксикаційних препаратів. При відмові від перорального прийому рідини, ознаках дегідратації, значному інтоксикаційному синдромі проводиться інфузійне введення 5% розчину глюкози або фізіологічного розчину натрію хлориду.
- При гіпертермії застосовуються жарознижуючі - парацетамол, ібупрофен.
- У випадках больового синдрому призначаються антиспастичні препарати.
- За необхідності – про-, пре- і симбіотики, антигістамінні та протигрибкові препарати.
- Фітокомпоненти, що ефективні при мікробному запаленні сечових шляхів: ортосифон, овес, березове листя та бруньки, буквиця лікарська, бузина (корінь, квіти), плоди глоду, грицики, кукурудзяні стовпчики, насіння льону, медунка лікарська, подорожник, спориш, ягоди та листя суниці, волошка, петрушка городня (насіння, коріння), брусниця, бурда, золотушник, лаванда колоскова, мучниця звичайна, шишки хмелю, ягоди ялівцю, листя чорної смородини. Фітотерапія рекомендована фітоніринговими препаратами: канефрон Н, цистенал, уролесан, фітолізин, цистон.
- Інгібітори АПФ або блокатори рецепторів до ангіотензину ІІ (БРА) призначаються при хронічному ПН для гальмування склеротичного процесу та антипротеїнуричної дії.
Профілактика. Застосовується як амбулаторний етап лікування (після прийому терапевтичних доз антибактеріальних препаратів) дітям молодшого віку, що вже мали епізод пієлонефриту, за наявності ризику розвитку рубців, при інфікованій сечокам'яній хворобі, при ризику рецидивів ІСС, хронічних ІСС, за наявності вроджених вад сечовивідної системи, супутній урогенітальній інфекції, нейрогенному сечовому міхурі, цукровому діабеті, тривалій іммобілізації.
Препаратами вибору є фурамаг, сульфаметаксозол/триметроприм (бісептол), фурагін, фурадонін або канефрон Н. Крім останнього, усі перелічені препарати використовують однократно на ніч в 1/3–1/4 від добової дози протягом 3–6 місяців кожний із загальною тривалістю прийому до 2 років.
Вагітним профілактичне лікування призначається канефроном Н, фурадоніном або цефалексином.
Після трансплантації нирки показана профілактика бісептолом 1–2 мг/кг 6 місяців.
Всі діти, які перенесли гострий пієлонефрит, не менш 3 років перебувають на диспансерному обліку із щомісячним контрольним дослідженням сечі, ті, що страждають хронічним пієлонефритом - до моменту передачі в дорослу поліклініку. Бактеріологічний посів сечі необхідно досліджувати через 6 тижнів після закінчення лікування для того, щоб переконатися, що сеча стерильна. З огляду на тенденцію ІСС до рецидивування, доцільно даного дослідження робити спочатку щомісяця, а потім з 3-місячним інтервалом протягом 1-2 років, навіть якщо в дитини немає ніяких симптомів.
Прогноздля життя сприятливий, видужання відбувається в 80% випадків. Летальні випадки рідкі, в основному в дітей раннього віку при розвитку таких ускладнень, як сепсис, апостематозний нефрит, карбункул нирки, запалення паранефральної клітковини.