- •Державний заклад «дніпропетровська медична академія» міністерства охорони здоров'я україни
- •Методичні рекомендації з педіатрії для студентів іv курсу
- •Дніпропетровськ – 2013
- •1. Тема 17. Інфекції сечової системи у дітей
- •4. Мета практичного заняття
- •5. Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті.
- •5.1. Вхідний тестовий контроль.
- •5.2. Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.
- •5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.
- •6. Інформаційна частина методичної розробки
- •Класифікація пієлонефриту в дітей
- •Ступінь активності пн (о.Ф.Возіанов, 2002 р.)
- •Провідні фактори ризику розвитку пієлонефриту в дітей відповідно до етапів його патогенезу
- •Основні діагностичні критерії ісс у дітей
- •Особливості клінічної картини пієлонефриту в дітей раннього й старшого віку
- •3. Етіотропна терапія.
- •4. Посиндромна терапія.
- •6.2 Конкретна мета самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.3.Програма самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.4. Практичні навички.
- •6.5. Особливості обстеження хворих з інфекціями сечової системи.
- •1. Тема 18. Гломерулонефрит у дітей. Хронічна ниркова недостатність у дітей
- •3. Кінцеві цілі.
- •4. Мета практичного заняття
- •5. Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті.
- •5.1. Вхідний тестовий контроль.
- •5.2 Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.
- •5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.
- •6. Інформаційна частина методичної розробки
- •Стадії хзн та хнн.
- •Цільові значення показників, що забезпечують ренопротекцію при хзн (адаптовано згідно до nkf k/doqi , jnc 7, esh/esc, ebpg, 2003)
- •6.2 Конкретна мета самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.3.Програма самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.4. Практичні навички.
- •6.5. Особливості обстеження хворих з гломерулонефритом та хронічною нирковою недостатністю.
- •7. Технологічна карта практичного заняття
- •9. Література.
- •1. Тема 19. Дисметаболічні нефропатії у дітей
- •4. Мета заняття
- •5. Форми контролю знань та вмінь.
- •5.1. Вхідний тестовий контроль.
- •5.2. Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.
- •5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.
- •6. Інформаційна частина методичної розробки
- •Класифікація дисметаболічних нефропатій (т.М.Творогова, ю.Є.Вельтищев, 1985)
- •Аналіз транспорту солей
- •Зміни у аналізі сечі в залежності від фази обмінних порушень
- •Критерії діагностики оксалатної дмн
- •Критерії діагностики уратної дмн
- •Критерії діагностики фосфатної дмн
- •1. Корекція способу життя:
- •2. Контроль процесів уродинаміки:
- •3. Лікування і профілактика інфекції сечовидільної системи (див. Тему №17).
- •Дієтотерапія при гіпероксалурії (картопляно-капустяна дієта, переважання лужних валентностей)
- •Дієтотерапія при гіперурикозурії/уратурії (молочно-рослинна дієта, переважання лужних валентностей)
- •Дієтотерапія при фосфатурії (переважання кислих валентностей)
- •6.2 Конкретна мета самостійної підготовки
- •6.3.Програма самостійної підготовки
- •6.4. Практичні навички.
- •6.5. Особливості обстеження хворих з інфекціями сечової системи.
- •7. Контрольні питання щодо самоперевірки підготовки теми.
- •8. Література.
Класифікація пієлонефриту в дітей
За формою
|
За течією
|
По активності |
По функції нирок
|
1.Первинний
2.Вторинний:
- обструктивний
- необструктивний
- дизметаболічний
|
1.Гострий
2.Хронічний:
- рецидивуючий
- латентний
|
1.Активна стадія
2.Клініко-лабораторна ремісія:
|
1.Збережена
2.Порушена
3. ХНН
|
ПН вважається гостримпри тривалості його перебігу до 3 місяців.
Рецидив ПН документується за наявності, окрім клініко-лабораторних симптомів, того ж збудника, що й при попередньому епізоді захворювання, і може бути представлений незакінченою інфекцією (нераціональне лікування, резистентний до антибіотика збудник) або персистенцією (відокремлене вогнище бактеріовиділення). Виявлення іншого чинника при бактеріологічному дослідженні сечі свідчить про реінфекцію.
За станом уродинаміки виділяють: первинний процес, коли при використанні сучасних методів діагностики не вдається визначити причини фіксації мікроорганізмів в тубулоінтерстиційній тканині нирок тавторинний, коли відомі фактори, що сприяють розвитку запального процесу Середвторинних ПН розрізняють- обструктивний тип (розвивається за наявності органічної чи функціональної обструкції) танеобструктивний (при дисметаболічних нефропатіях, імунодефіцитних станах, нирковому дизембріогенезі тощо).
Обструкція сечових шляхів має функціональний характерпри нейрогенних розладах сечовипускання, міхурово-сечовідному рефлюксі, уроджених нервово-м'язових дефектах мисково-сечовідного з'єднання, сечоводів, сечового міхура;органічний характерпри аномаліях сечової системи (синдром Фролея, гідронефроз, уретерогідронефроз, мегауретер), інтраміхурових обструкціях (контрактура шийки сечового міхура, клапани, дивертикули, стеноз сечовипускного каналу), у результаті травм, при стисненні пухлинами, конкрементами.
Ступінь активності пн (о.Ф.Возіанов, 2002 р.)
Ознака |
Ступінь активності | ||
1 |
2 |
3 | |
Температура тіла |
нормальна, субфебрильна |
< 38,5 °С |
> 38,5 °С |
Інтоксикація |
незначна |
помірна |
значна |
Лейкоцитоз, х 10 9 |
< 10 |
11-14 |
> 15 |
ШЗЕ, мм/год. |
< 15 |
16-24 |
> 25 |
С-реактивний білок |
-/+ |
++ |
+++ |
В-лімфоцити, % |
< 30 |
31-40 |
> 40 |
ЦІК, у.о. |
< 0,095 |
0,096-0,20 |
> 0,201 |
Епідеміологія. У загальній структурі захворювань дитячого віку ІСШ, включаючи пієлонефрит, по поширеності (більше 5% у дівчинок і 1-2% у хлопчиків) посідає друге місце після інфекції дихальних шляхів. Частота поширення залежить від статі й віку. У період новонародженості захворювання частіше зустрічається в хлопчиків. Надалі у всіх вікових групах переважають дівчатка.У структурі ІСШ переважає цистит. Він становить до 50-60% випадків всієї урологічної патології в дитячому віці, а в структурі ІСШ до 60-70%. Пієлонефрит частіше зустрічається серед хворих з аномаліями верхніх і нижніх сечових шляхів, що супроводжуються порушенням уродинаміки, і частота ускладненого пієлонефриту становить 90-100%. Поширеність пієлонефриту серед дітей залишається на відносно високому рівні ( 24-32 на 1000 дітей).В усьому світі в останнє десятиліття відзначається ріст поширеності інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) у дітей і підлітків і проглядається чітка тенденція до омолодження захворілих.
Етіологія й патогенез.
Патогенні мікроорганізми |
Пієлонефрит | |||
Гострий |
Хронічний | |||
В амбула-торних хворих |
У стаціо-нарних хворих |
У ВРІТ* | ||
Еscherichia coli |
80-90 |
75 |
42-50 |
24 |
Протей: Proteus vulgaris (індол +), рідше Proteus mirabilis (індол -), Morganella morganii (індол+) |
5-9 |
8 |
6 |
5 |
Klebsiella pneumoniae (рідше Enterobacter cloacae) |
0-5 |
6 |
15 |
16 |
Pseudomonas aeruginosa |
0 |
0 |
7 |
17 |
Enterococcus spp. (E. faecalis) |
0-4 |
<5 |
15 |
23 |
Staphylococcus spp. |
0-7 |
3-5 |
7 |
5 |
Chlamydia, Mycoplasma, анаэробы, грибки (Candida albicans) |
0-1 |
дуже рідко |
рідко |
10 |
* Відділення реанімації й інтенсивної терапії