Класифікація пієлонефриту в дітей

За формою	За течією	По активності	По функції нирок
1.Первинний 2.Вторинний: - обструктивний - необструктивний - дизметаболічний	1.Гострий 2.Хронічний: - рецидивуючий - латентний	1.Активна стадія 2.Клініко-лабораторна ремісія: часткова повна	1.Збережена 2.Порушена 3. ХНН

ПН вважається гостримпри тривалості його перебігу до 3 місяців.

Рецидив ПН документується за наявності, окрім клініко-лабораторних симптомів, того ж збудника, що й при попередньому епізоді захворювання, і може бути представлений незакінченою інфекцією (нераціональне лікування, резистентний до антибіотика збудник) або персистенцією (відокремлене вогнище бактеріовиділення). Виявлення іншого чинника при бактеріологічному дослідженні сечі свідчить про реінфекцію.

За станом уродинаміки виділяють: первинний процес, коли при використанні сучасних методів діагностики не вдається визначити причини фіксації мікроорганізмів в тубулоінтерстиційній тканині нирок тавторинний, коли відомі фактори, що сприяють розвитку запального процесу Середвторинних ПН розрізняють- обструктивний тип (розвивається за наявності органічної чи функціональної обструкції) танеобструктивний (при дисметаболічних нефропатіях, імунодефіцитних станах, нирковому дизембріогенезі тощо).

Обструкція сечових шляхів має функціональний характерпри нейрогенних розладах сечовипускання, міхурово-сечовідному рефлюксі, уроджених нервово-м'язових дефектах мисково-сечовідного з'єднання, сечоводів, сечового міхура;органічний характерпри аномаліях сечової системи (синдром Фролея, гідронефроз, уретерогідронефроз, мегауретер), інтраміхурових обструкціях (контрактура шийки сечового міхура, клапани, дивертикули, стеноз сечовипускного каналу), у результаті травм, при стисненні пухлинами, конкрементами.

Ступінь активності пн (о.Ф.Возіанов, 2002 р.)

Ознака	Ступінь активності
	1	2	3
Температура тіла	нормальна, субфебрильна	< 38,5 °С	> 38,5 °С
Інтоксикація	незначна	помірна	значна
Лейкоцитоз, х 10 ^9	< 10	11-14	> 15
ШЗЕ, мм/год.	< 15	16-24	> 25
С-реактивний білок	-/+	++	+++
В-лімфоцити, %	< 30	31-40	> 40
ЦІК, у.о.	< 0,095	0,096-0,20	> 0,201

Епідеміологія. У загальній структурі захворювань дитячого віку ІСШ, включаючи пієлонефрит, по поширеності (більше 5% у дівчинок і 1-2% у хлопчиків) посідає друге місце після інфекції дихальних шляхів. Частота поширення залежить від статі й віку. У період новонародженості захворювання частіше зустрічається в хлопчиків. Надалі у всіх вікових групах переважають дівчатка.У структурі ІСШ переважає цистит. Він становить до 50-60% випадків всієї урологічної патології в дитячому віці, а в структурі ІСШ до 60-70%. Пієлонефрит частіше зустрічається серед хворих з аномаліями верхніх і нижніх сечових шляхів, що супроводжуються порушенням уродинаміки, і частота ускладненого пієлонефриту становить 90-100%. Поширеність пієлонефриту серед дітей залишається на відносно високому рівні ( 24-32 на 1000 дітей).В усьому світі в останнє десятиліття відзначається ріст поширеності інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) у дітей і підлітків і проглядається чітка тенденція до омолодження захворілих.

Етіологія й патогенез.

Патогенні мікроорганізми	Пієлонефрит
	Гострий	Хронічний
		В амбула-торних хворих	У стаціо-нарних хворих	У ВРІТ*
Еscherichia coli	80-90	75	42-50	24
Протей: Proteus vulgaris (індол +), рідше Proteus mirabilis (індол -), Morganella morganii (індол+)	5-9	8	6	5
Klebsiella pneumoniae (рідше Enterobacter cloacae)	0-5	6	15	16
Pseudomonas aeruginosa	0	0	7	17
Enterococcus spp. (E. faecalis)	0-4	<5	15	23
Staphylococcus spp.	0-7	3-5	7	5
Chlamydia, Mycoplasma, анаэробы, грибки (Candida albicans)	0-1	дуже рідко	рідко	10

* Відділення реанімації й інтенсивної терапії