Література:

1. Гегель Г. В. Ф. Введение. Лекции по эстетике// Эстетика: В 4 т. — М., 1971

2. Кондрашов В. А., Чачина Е. А. Етика. Естетика. — Ростов-на-До-ну: Феникс, 1999.

3. Краткий словарь по эстетике. - М., 1980.

4. ЛевчукЛ. Т. та ін. Естетика. - К., 1997.

5. Рытикова Л.А. Эстетическое сознание: сущность и специфика. – М., 1985.

6. Самохин В.Н. Эстетическое восприятие. – М., 1985.

7. Этика путь к красоте отношений. Курс лекций. Хамитов Н.В., Крылова С.А.. – К., 2007.

8. Этика и эстетика: Словарь ключевых терминов. Под редакцией Хамитов Н.В., Крылова С.А. Минеева С. – КНТ, К.,. 2009.

9. Яковлев Е. Г. Эстетический вкус как категория эстетики . – М., 1989

Заняття 12. Основні категорії та поняття естетики (2 год)

План:

1. Сутність і специфіка естетичного.

2. Прекрасне і потворне

3. Трагічне і комічне. .

4. Піднесе і низьке

Методичні поради

Вивчаючи матеріал по даній темі важливо відзначити, що естетичні категорії – прекрасне - потворне, піднесене – низьке, трагічне – комічне і такі інші, – це духовна модель естетичної практики, де форми діяльності закріплюються у формах думки. От чому в змісті категорії міститься закономірність існування естетичного явища. При цьому необхідно вичленувати категорії, що характеризують усі сфери людської життєдіяльності: це – прекрасне і потворне, піднесене і низьке, а також категорії, що відбивають явища громадського життя – трагічне, комічне тощо.

Такі категорії як: художнє, високохудожнє, художній образ, художня форма, зміст і інші, – характеризують сферу мистецтва і відбивають досягнення людської діяльності в сфері художньої творчості.

Література:

1. Гегель Г. В. Ф. Введение. Лекции по эстетике// Эстетика: В 4 т. — М., 1971.

2. Гонра Д. П. Древнегреческая мифологема судьбы. — Новосибирск: Наука, 1990.

3. Гулыга А.В. Принцыпы эстетики. – М., 1987.

4. Канарский А. С. Категории эстетики как ступени искусства и эстетической практики чело-

века // Этика и естетика К., 1990. — № 33.

5. Кондрашов В. А., Чачина Е. А. Етика. Естетика. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1999.

6. Краткий словарь по эстетике. - М., 1980.

7. Кучерюк Д. Ю. Естетика як метатеорія мистецтва // Естетика - К.1997

8. ЛевчукЛ. Т. та ін. Естетика. - К., 1997.

9. Любимова Т. Б. Трагическое как эстетическая категория. — М., 1985

10. Михайлов М. И. Основные эстетические категории: опыт систематизации. – Саратов 1990

11. Этика путь к красоте отношений. Курс лекций. Хамитов Н.В., Крылова С.А.. – К., 2007.

12. Этика и эстетика: Словарь ключевых терминов. Под редакцией Хамитов Н.В., Крылова С.А. Минеева С. – КНТ, К.,. 2009.

Заняття 13. Естетичні основи мистецтва ( 2 год)

План:

1. Визначення поняття мистецтво. Концепції виникнення мистецтва

2. Функції мистецтва

3. Види мистецтв: архітектура, скульптура, живопис та інші.

Методичні поради

Мистецтво займає особливе місце в естетиці. Воно визначається тим, що мистецтво – вища форма естетичного освоєння дійсності. Це положення заслуговує на особливу увагу, оскільки в мистецтві естетичне – самоціль. Художник не ставить перед собою іншої мети, крім створення естетичної цінності, у той час як в інших видах людської діяльності естетичне похідне від цих видів діяльності. Феномен естетичного як стан внутрішнього переживання цілком можна назвати надлишковим переживанням суб'єкта стосовно самих об'єктів, предметам, обставинам, явищам, процесам, видам діяльності. Почуття, споглядання, колективні уявлення збагачені переживанням. Цей стан внутрішнього переживання існує тільки в суб'єкті, а тому виразити його об'єктивно, предметно не можна нічим, крім як знову викликавши його шляхом відтворення життєвої реальності, який він був спочатку породжений. Таку функцію "повтореного як би знову створеного світу" (В. Бєлінський) і виконує мистецтво.

Це основний принцип у збагненні природи і функції мистецтва. Естетичне в мистецтві стає і засобом і метою, беручи на себе системостворюючу функцію. Естетичне, як своєрідна інтегративна цінність здатна об'єднати в деякий моноліт усі функції мистецтва, даючи йому позачасове і неминуще життя.

Не менш важливою, поряд з естетичною функцією мистецтва, є соціальна і пізнавально-перетворювальна.

Особливо можна виділити загальнокультурну функцію мистецтва. У ній поєднується історія і сучасність, загальнолюдські і художні цінності і надбання особистісного прилучення до них. Мистецтво виражає естетичну сферу культури, будучи її ціннісною самосвідомістю.

Розглядаючи мистецтво як феномен культури, важливо виділити головну тріаду – мистецтво, вид мистецтва, твір мистецтва, де вид мистецтва можна визначити як духовно-практичну діяльність, мета і зміст якої – у переживанні, відображенні і розвитку специфічно художніми засобами, пов'язаними з однією з типологічних форм людської чуттєвості, соціального буття, із властивими йому культурно-історичними типами спілкування, різними уявленнями про світ, ідеологічними установками.