33 Джрела цивільного права

Звичай, конституція

Джерела ЦП – це спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними органами держави і призначені регулювати майнові відносини, пов’язані з майновими особисті немайнові відносини та особисті немайнові відносини не пов’язані з майновими. Найважливішими нормативними актами є закони. Вони поділяються на основні (конституційні) і звичайні. До основних законів належить КУ (28. 06. 96). КУ має найвищу юр-ну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі КУ і мають відповідати їй. КУ містить у собі норми різних галузей права, втому числі норми ЦП. Після КУ вищу юр-ну силу мають закони. Закон – це нормативно-правовий акт, що приймається ВРУ. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України, затверджений ВРУ 16.01.03, що вступив в дію з 01.01.04. він є єдиним кодифікованим актом цивільного законодавства. ЦК складається з 6 книг, норми кожної окремої книги становлять окремі цивільно-правові інститути. Актам цивільного зак-ва є також інші кодекси і закони: Сімейний кодекс, Земельний кодекс, „Про власність”, „Про заставу” тощо. Також до джерел цивільного права відносяться підзаконні акти: укази ПУ, постанови КМУ, відомчі нормативно-правові акти

Джерелом цивільного права є і міжнародні договори. Він може називатися по різному: договір, пакт, угода, конвенція, протокол та інше. Договір може бути міждержавним, міжурядовим, відомчим, а залежно від кількості сторін – двостороннім або багатостороннім.

Порядок набрання чинності міжнародними договорами встановлений ЗУ “ Про міжнародні договори України”. Чинності таки договори набувають з часу їх ратифікації Верховною Радою, або якщо в договорі вказано , що він набуває чинності з дня підписання. Міжнародні договори мають пріоритет перед національним законодавством. Це означає, що у випадках, коли міжнародний договір укладено раніше за видання акта цивільного законодавства, то останній не набирає чинності взагалі. Якщо ж акт цивільного законодавства видано раніше, ніж було укладено міжнародний договір, то акт національного законодавства втрачає силу з моменту набрання чинності міжнародним договором.

Важливе значення для ефективного функціонування правової системи мають постанови Пленуму Верховного Суду України. В них даються керівні роз’яснення судам з питань застосування цивільного законодавства. Вони носять рекомендаційний характер. Роз’яснення вищих судових органів треба розглядати як форми тлумачення чинного законодавства, що застосовуються судами.

Цивільні відносини регулюються нормами законодавства або угодою сторін. Сторони мають право укласти договір, який не встановлено актами цивільного законодавства, але він відповідає його загальним засадам. Сторони мають право врегулювати свої відносини в договорі відповідно до діючого законодавства, але можуть і відступити від їх положень, якщо в них прямо зазначено про це. А також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами.

Прогалини у чинному законодавстві можуть мати місце з різних причин. Це викликає необхідність застосовувати для вирішення питань інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом відносини ( аналогія закону). Застосування аналогії закону можливе за таких умов:

1) відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто є цивільно – правовими відносинами;

2) вказані цивільні відносини не врегульовані ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором;

3) існують норми, що регулюють подібні за змістом відносини.

Відносини, яки виникли, регулюються нормами, що регулюють подібні за змістом відносини.

Якщо використати аналогію закону для врегулювання відносин неможливо, наприклад через відсутність норм, що регулюють подібні відносини, застосовують аналогію права, тобто використовуються загальні засади цивільного законодавства.

Умови застосування аналогії права таки:

1) відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто є цивільними відносинами;

2) вказані цивільні відносини не врегульовані ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором;

3) відсутні норми, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

35 Функції сучасного цивільного права - це певні напрямки впливу цивільно – правових норм, обумовлені змістом суспільних відносин ( відносин власності, товарно – грошових, особистих немайнових), що включені до предмету цивільно правового регулювання. Функції поділяються на:

- регулятивну;

- охоронну;

- попереджувально – виховну;

- попереджувально – стимулюючу.

Регулятивна забезпечує врегулювання нормами цивільного права відносин власності, товарно грошових, особистих немайнових. ( наприклад ст.ст. 665 –711 ЦК України регулюють відносини з приводу купівлі – продажу).

Охоронна забезпечує захист порушених прав суб’єктів цивільного права.

Попереджувально – виховна тісно пов’язана з охоронною і досягається через інститут цивільно – правової відповідальності. Сам факт існування цивільно – правових норм про відповідальність позитивно впливає на свідомість громадян , утримуючи їх від правопорушень.

Попереджувально – стимулююча полягає в стимулюванні різними цивільно – правовими засобами необхідної суспільству і державі поведінки громадян та організацій.