96 Зупинення перебігу строків позовної давності.

Згідно з ЦКУ – перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюється законодавством

Призупинення строку позовної давності означає, що час протягом якого існує обставина, яка є підставою призупинення, не зараховується в строк позовної давності. Після того, як вказана обставина припиняє існування строк давності подовжується. Частина строку, яка прийшла до настання цієї обставини включається до строку позовної давності. Такими обставинами можуть бути : стихійні лиха, військові дії, тимчасова втрата дієздатності, як сторони правопорушника, так і потерпілої сторони. Згідно з ЦКУ – перебіг строку позовної давності зупиняється : 1)якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) 2)в силу встановленої законодавством У. відстрочки виконання зобов’язань (мораторій). 3)якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил У., переведених на воєнний стан. Перебіг строку позовної давності зупиняється, якщо зазначені обставини виникли або продовжували існувати в останні 6 місяців строку давності, якщо цей строк менший 6 місяців – протягом строку давності.

Строк позовної давності переривається в силу певних дій божника, або кредитора. Згідно ЦКУ – перебіг строку позовної давності переривається пред’явленням позову в установленому порядку. По спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням зобов’язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Після перериву перебіг строку позовної давності починається спочатку; час, що минув до перериву, до нового строку не зараховується. Пред’явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перегляду строку позовної давності.

Згідно ЦКУ – закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, господарський або третейський визнає поважною причиною попуск строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Закінчення строку позовної давності припиняє право на позов в матеріальному розумінні, тобто можливість примусового здійснення порушеного цив. права, однак не припиняє саме суб’єктивне право, оскільки боржник може виконати своє зобов’язання і після закінчення строку позовної давності. Згідно ЦКУ – застосування судами строку позовної давності є обов’язковим, тобто позовна давність застосовується судом незалежно від заяв сторін.

ЦКУ – позовна давність не поширюється : на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги держ. організацій про повернення держ.майна з незаконного володіння колгоспів та ін. кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у держ. трудові ощадні каси і в НБУ; у випадках, встановлюваних законодавством У., і на інші вимоги.