- •1. Поняття цивільного права, предмет, метод цивільно - правового регулювання.
- •3 Цивільна правоздатність
- •4 Поняття дієздатності громадян.
- •5 Виненкнення юридичноъ особи
- •9 Визнання громадянина безвісно відсутнім.
- •10 Поняття та ознаки юридичної особи.
- •11 Принципи
- •12 Характеристикаоб’єктів цивільних прав.
- •13 Спільна часткова та спільна сумісна власність.
- •14 Право колективної власності.
- •15 Захист права власності від порушень, не пов’язаних з позбавленням володіння (негаторний позов).
- •17 Порядок припинення юридичних осіб.
- •19 Дія цивільного законодавства
- •20 Роль звичаїв
- •21 Дія цивільних законів.
- •24 Поняття цивільно правової відповідальності
- •26 Сервітути емфітезис
- •28 Співвідношення цивільного права з іншими галузями
- •29 Види юридичних осіб
- •33 Джрела цивільного права
- •42 Право спільної власності.
- •55 Деліктна відповідальність
- •62 Види представництва
- •68 Способи набуття права власності
- •72 Загальні положення про цивільний договір
- •73 .Види договорів.
- •2. За наявністю зустрічного відшкодування:
- •5.Договори основні та попередні.
- •7. Договори речові та зобов’язальні.
- •76 Довіреність
- •82 Характеристика субєктів зобовязальних відносин
- •93 Поняття та види строків
- •94 Класифікація речей
- •95 Позовна давність
- •96 Зупинення перебігу строків позовної давності.
3 Цивільна правоздатність
Правоздатність – передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб’єктивні юридичні права і виконувати суб’єктивні юридичні обов’язки. Правоздатніть виникає з моменту народження і призупиняється зі смертю особи (ст.25 Цивільного кодексу України). Правоздатність – це не кількісне вираження прав суб’єкта, а постійне громадянський стан особистості; не саме володіння правами, а здатність володіння правами, набувати суб’єктивні права.
Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні пра¬ва та обов’язки. Вона є необхідною передумовою правоволодіння у правовідносинах.
Цивільна правоздатність не може обмежуватись. Винятком цього є тимчасове обмеження правоздатності на підставі чинного законодавства. Наприклад, деякі категорії державних службовців не можуть займатися підприємницькою діяльністю(працівники правоохоронних органів, державні службовці як такі). Поняття правоздатності включає в себе право особи вчиняти будь-які дії, що не протирічать законодавству.
Зміст правоздатності громадян.
Здатність мати цивільні права та обов’язки мають усі фізичні особи. Це означає, що фізичні особи мають здатність бути суб’єктом цивільних прав і обов’язків, мати будь-яке право чи обов’язок з тих, що надаються чи допускаються законом, тобто юридичну можливість, що витікає із закону. Лише за наявності правоздатності можливе виникнення конкретних суб’єктивних прав і обов’язків. Правоздатність є лише основою для володіння, вона ще не означає фактичну, реальну наявність в особи конкретних прав і обов’язків з числа тих, що передбачені чи допускаються законом. Кожна особа може мати безліч майнових і немайнових прав, однак конкретна особа ніколи не може мати їх усі, вона має лише їх частину.
4 Поняття дієздатності громадян.
Дієздатність – передбачена нормами права здатність індивіда самостійно, своїми свідомими діями, здійснювати (використовувати і виконувати) суб’єктивні юридичні права, обов’язки і нести відповідальність. Різновидами дієздатності є угодоздатність, тобто здатність (можливість) особисто, своїми діями укладати цивільно-правові угоди, і деліктоздатність — передбачена нормами права здатність нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення. У деяких випадках деліктоздатність передує настанню повної дієзатності. Наприклад, кримінальній відповідальності піддаються особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років, а за деякі види злочинів вона настає з 14 років. Потрібно зауважити, не досягнувши повної дієздатності, ці особи – деліктоздатні. Передумовою деліктоздатності є «вменяемость», тобто здатність в момент скоєння суспільно небезпечного діяння розуміти свої дії і керувати ними.
Цивільна дієздатність — це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки. На відміну від правоздатності, яка виникає у мо¬мент народження громадянина, набуття дієздатності залежить від віку і стану здоров’я. Вона виникає у повному обсязі з на¬станням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку. У Цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності:
1.неповна(відносна) дієздатність: 14-18років
2.часткова дієздатність: до 14років. До 14 років дитина самостійно може здійснити лише дрібні побутові угоди: придбати хліб, газету, книгу тощо.
3.обмежена дієздатність виражається в наступному:
а) обмеження прав і свобод людини і громадянина законом держави передбачена в тій мірі, в якій це необхідно для захисту основ конституційного ладу, духовності, здоров’я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони і безпеки країни;
б) обмеження прав і свобод людини і громадянина можливе за рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами. У цьому випадку особа позбавляється права розпоряджатися майном, коштами; самостійно вона може здійснювати лише дрібні побутові угоди, всі ж інші дії особа повинна здійснювати під контролем спеціально призначеного піклувальника.
4.абсолютна недієздатність встановлена для тих осіб, що визнані недієздатними за рішенням суду внаслідок психічного захворювання, відсталого розумового розвитку.