Умови боротьби з тероризмом

• відтворення стійкого блокового світу

• визнання ролі великих ідей в історії і відмову від підміни історії грою

• відновлення ролі держави і його монополії на застосування сили усередині суспільства

• попередження, блокування тероризму на початковій стадії і недопущення його становлення і розвитку структур

• недопущення ідеологічного виправдання терору під прапорами «захисту прав нації», «захисту віри»; розвінчання тероризму усіма силами ЗМІ

• передача усього управління антитерористичною діяльністю найбільш надійним спецслужбам і невтручання в їх роботу будь-яких інших органів управління

• використання договору з терористами тільки цими спецслужбами і тільки для прикриття підготовки акції по повному знищенню терористів

• ніяких поступок терористам, жодного беззаконного теракту, навіть якщо це коштує крові заручників і випадкових людей - тому що практика показує, що будь-який успіх терористів провокує подальше зростання терору і кількості жертв

• спеціальні психологічні операції ЗМІ, що подають пригнічення теракту як трагічну необхідність і що протиставляють «чорноту» терору чистоті тих, хто з ним бореться; захоплення терористами в ЗМІ і заклики «увійти в становище» абсолютно недопустимі, оскільки злочинні.

Вандалізм

Вандалізм - одна з форм руйнівної поведінки людини. В останні роки це явище обговорюється в українській печаті, опубліковано декілька наукових робіт, присвячених окремим проявам вандалізму. В статтях розглядають поняття вандалізму, ступінь розпоширеності та соціальні наслідки руйнувань, соціально-психологічні характеристики лиць, здібних до руйнувань, мотиви їх дії, основні теорії вандалізму, а також способи його передбачення та контролю.

Слово «вандалізм» пішло від назви старогерманського племені вандалів, що розграбували в 445г. Рим і що знищили багато пам'ятників античної і християнської культури. Вандали відрізнялися особливою жорстокістю, вони не лише руйнували святині і храми, але намагалися зробити це особливо принизливим чином. У XIX ст. слово «вандалізм» увійшло а літературний ужиток, як позначення руйнування або псування витворів мистецтва і пам'ятників архітектури.

Велика радянська енциклопедія визначає вандалізм як «безглузде знищення культурних і матеріальних цінностей». Схожі тлумачення дають і інші довідники і словники, акцентуючи увагу на ірраціональності поведінки руйнівника, а також на збитку, що наноситься. В.Даль звертає увагу на невідповідність цієї дії моральним нормам, визначаючи його як « грубий вчинок, осоружний просвіті, вченості». У сучасно англомовному джерелі звертається увага на правовий аспект вандалізму : «Вандал - той, хто навмисно або внаслідок неуцтва руйнує власність, що належить іншій особі або суспільству». У такому разі поняття вандалізму стало поширюватися на повсякденні прояви хуліганства. Воно стало означати псування суспільної, приватної, комунальної власності, поломки устаткування в учбових закладу, на транспорті, нанесення малюнків і написів на стіни.

Незважаючи на неминучі утруднення, все-таки можна виділити основні сутнісні елементи вандалізму. Так, А. Гольдштейн виділяє умисність, деструктивність і право власності на зруйнований об'єкт. Виходячи з цього, він дає визначення: "Вандалізм - це навмисний акт руйнування або псування чужої власності". Саме навмисність руйнування створює головні труднощі і різночитання в застосуванні цього поняття. Багато видів збитку довкіллю і устаткуванню наносяться не стільки через усвідомлене бажання зруйнувати, скільки внаслідок неуважності, відсутності турботи і акуратності, міркувань особистої зручності. Таких дій належить витоптування газонів, засмічення вулиць, грубе поводження з телефонними автоматами. Відмінною рисою цих вчинків є те, що люди не усвідомлюють наслідків своєї поведінки, і, отже, не відчувають відповідальності за них. На практиці провести відмінність між навмисними і ненавмисними руйнуваннями досить складно, оскільки вони мають однаковий результат - матеріальний збиток і деградацію довкілля, а часто і відчутна моральна шкода іншим людям.