Психологічна залежність

Ця форма взаємовідношення між наркотиками і особою. Ці взаємовідносини залежать як від специфічного ефекту наркотику, так і від виду потреб особи, яку цей наркотик задовольняє. Чим швидше наркотик задовольняє ці потреби і викликає емоційний стан, тим важче перебороти звичку звикання до наркотику. В умовах сильної залежності позитивний психологічний стан особи залежить тільки від того, чи є наркотик під місяцем. Він є необхідною умовою нормального стану особи. У разі відсутності наркотику, наркоман прагне знайти його за всяку ціну. Відсутність наркотику, до якого людина звикла і стала психологічно залежною до нього, може привести до біди. Людина перестає виконувати свої обов'язки, кидає сім'ю, друзів, концентруючи усі свої інтереси на добуванні і використанні наркотиків.

Фізична залежність

Цей стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології, у разі припинення прийому наркотиків. Це явище знаходиться у безпосередньому зв'язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.

Класичним підтвердженням фізичної залежності є поява абстинентного синдрому, який фактично свідчить про «наркотичний голод». Він характеризується:

• низьким проявом в психічних і фізичних сферах. Цей стан погіршується або йде після введення того самого наркотику або речовини, яке має такі ж психофармакологічні особливості.

Толерантність є станом по зниженню інтенсивності реакції організму на ту саму кількість наркотику. Або виникає потреба у збільшенні дози для досягнення ефекту, який раніше досягався при дозі меншої кількості того ж самого наркотику.

Залежність характеризує:

• сильне бажання або непереборне бажання (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спробі отримати його за всяку ціну;

• тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;

• психологічна (емоційна) залежність від ефекту наркотику;

• убивчі наслідки для особи і суспільства.

Звикання характеризують:

• бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою;

• незначна тенденція (чи її відсутність) до збільшення дозування;

• певна міра психологічної залежності від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності(відсутність абстинентного синдрому);

• негативні наслідки стосунків тільки окремої особи наркомана.

Усі наркотики за походженням можна розділити на 2-і групи:

1. Природні;

2. Синтетичні.

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного або синтетичного походження, яке при введенні в організм може змінити одну або декілька функцій і внаслідок багаторазового введення привести до психічної або фізичної залежності.

Відчути дію наркотику і не втягнутися неможливо.

Наркотики і їх ефекти

З точки зору психофармакологічного впливу наркотики можна розділити на три великі групи:

1. Наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи(барбітурати, опіанти);

2 Наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

3. Наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, ЛСД, мессалин, псилобіцин).

Серед речовин, які при попаданні в організм депресивно впливають на нервову діяльність, виділяють опіум і його похідні, а також барбітури. Їх загальною ознакою є:

- неможливість зняття психологічного навантаження і до послаблення невпевненості в собі, сором'язливості;

- вони зменшують емоційну реакцію на біль;

- уповільнюють реакції;

- порушують координацію руху.

Введення цих препаратів великих дозах викликає:

- сон;

- серйозні порушення свідомості;

- призводять до безпам'ятності, а можливо і до смерті.

Ефекти цих наркотиків використовуються в медицині.

Ми зупинимося на дії опіуму і його подібних, а також барбітуратів завдяки тому, що ці речовини дуже часто використовують наркомани.