Терехова Д. І. Вступ до мовознавства

Словники

Баранцев К. Т. Англо-український фразеологічний словник.

– К., 1969.

Бутенко Н. П. Словник асоціативних норм української мови.

– Львів, 1979.

Гаврись В. І., Пророченко О. П. Німецько-український фразеологічний словник. Т. 1–2. – К., 1981.

Гак В. Г. Новый большой французско-русский словарь. – М., 2005.

Гуцульські говірки: Короткий словник / За ред. Я. Закревської. – Львів, 1997.

Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка.

– 5-е изд. – М., 1994.

Зализняк А. А. Грамматический словарь русского языка. – М., 1977.

Коломиєць М. П., Молодова Л. В. Словник іншомовних слів.

– К., 1998.

Кочерган М. П. Словник російсько-українських міжмовних омонімів. – К., 1977.

Левинтова Э. И., Вольф Е. М. Испанско-русский фразеологический словарь. – М., 1985.

Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В. Н. Ярцевой. – М., 1990.

Новий німецько-український та українсько-німецький словник. – К., 1997.

Обернений частотний словник сучасної української літературної прози. – К., 1998.

Ожегов С. И. Словарь русского языка. – 6-е изд. – М., 1964. Орфографічний словник української мови / Уклад. С. І. Головащук, М. М. Пещак, В. М. Русанівський, О. О. Тараненко. – К.,

1994.

Орфоэпический словарь русского языка. Произношение, ударение, грамматические формы. – М., 1983.

Полюга Л. М. Морфемний словник. – К., 1983. Полюга Л. М. Словник антонімів. – К., 1987.

Преображенский А. Этимологический словарь русского языка. – М., 1959.

Розенталь Д. З., Теленкова М. А. Словарь-справочник лингвистических терминов. – М., 1976.

Русский язык: Энциклопедия. – М., 1997.

Русское литературное ударение и произношение. Словарь-спра- вочник / Под ред. Р. И. Аванесова, С. И. Ожегова. – М., 1959.

101

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава, 2006.

Славянский ассоциативный словарь: русский, белорусский, болгарский, украинский / Н. В. Уфимцева, Г. А. Черкасова, Ю. Н. Караулов, Е. Ф. Тарасов. – М., 2004.

Словарь современного русского литературного языка. – Т.1– 17. – М.-Л., 1950–1965.

Словник іспансько-український та українсько-іспанський. – К., 1997.

Словник синонімів української мови. – Т.1-2. – К., 19992000.

Словник староукраїнської мови ХІУ–ХУ ст. / За ред. Л. Л. Гуменецької. – К., 1977.

Словник труднощів української мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. – К., 1989.

Словник української мови. – Т. 1–11. – К., 1970–1980. Удовиченко Г. М. Словник українських ідіом. – К., 1968. Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000.

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер.

О.Н. Трубачева. – М., 1964–1973. – В 4-х тт. Философский энциклопедический словарь. – М., 1989.

Фразеологический словарь русского языка / Под ред. А. И. Молоткова. – 5-е изд. – М., 1994.

Фразеологічний словник української мови: у 2 кн. / Укл. В. М. Білоноженко та ін. – К., 1999.

Частотний словник сучасної української художньої прози. – Т.1–2. – К., 1981.

План-конспект заняття

Мета: розглянути лексикологію та її розділи, слово, його лексичне значення; охарактеризувати словниковий склад мови, проаналізувати класифікації фразеологізмів.

Завдання:

•дати визначення лексикології та її розділів;

•дати визначення слова;

•розглянути лексичне значення слова, лексико-семантичні категорії;

•дати характеристику шляхів збагачення словникового складу мови;

102

•з’ясувати поділ слів на групи за значенням, будову лексикосемантичного поля;

•розглянути групи слів за сферою вживання;

•з’ясувати стилістичне розшарування лексики;

•визначити історичні зміни словникового складу мови;

•розглянути класифікації фразеологізмів;

•охарактеризувати різні типи словників.

Теоретичні питання

1. Лексикологія, її розділи та предмет вивчення.

Вказівки: дати визначення термінів «лексика», «лексикологія»; охарактеризувати різновиди (загальна лексикологія, конкретна, історична, зіставна лексикологія, прикладна) та розділи лексикології (власне лексикологія, семасіологія, ономасіологія, етимологія, фразеологія, ономастика, лексикографія).

Література: Кочерган М. П., с. 181–183. Карпенко Ю. О.,

с.232–257.

2.Слово як одиниця мови. Відмінність слова від морфеми та речення. Функції слова.

Вказівки: дати різнобічні визначення слова і з’ясувати труднощі у визначенні цього поняття; указати риси відмінності слова від морфеми і речення; визначити функції слова; розглянути слово у мові і мовленні.

Література: Кочерган М. П., с. 183–188. Карпенко Ю. О.,

с.182–187. Ющук І. П., с. 56–57.

3.Лексема і словоформа.

Вказівки: дати визначання понять: «лексема», «лексико-се- мантичний варіант», «сема», «внутрішня форма слова», розкрити їх сутність; розглянути мотивованість і немотивованість слова.

Література: Кочерган М. П., с. 181–183. Карпенко Ю. О., с. 187–189, 196–198.

4. Лексичне значення.

Вказівки: дати визначення лексичного значення слова, а також концептуального, денотативного, конотативного, контекстуального значень, пояснити відмінності між ними; з’ясувати питання номінації; охарактеризувати пряме й переносне значення слова,

103

вільне та зв’язане значення, фразеологічно зв’язане значення, а також синтаксично зумовлені та конструктивно зумовлені значення.

Література: Кочерган М. П., с. 188–194. Карпенко Ю. О., с. 189–190.

5. Слово, поняття, концепт.

Вказівки: співвіднести слово і поняття (див.: додаток Г, схема Г.1), слово і концепт; пояснити, що таке сигніфікативне значення.

Література: Карпенко Ю. О., с. 190–193. Ющук І. П., с.60–61.

6. Лексико-семантична система мови. Проблема класифікації слів. Вказівки: охарактеризувати парадигматичні та синтагматичні відношення; дати визначення поняттям: «лексико-семантичне поле», «лексико-семантична група; пояснити труднощі класифікації слів; визначити типи слів (повнозначні, вказівні, службові,

вигукові, власні, загальні; активна і пасивна лексика). Література: Кочерган М. П., с. 210–214. Карпенко Ю. О.,

с. 193–196. Ющук І. П., с. 60.

7. Лексико-семантичні категорії.

Вказівки: дати визначення полісемії (див.: додаток Г, схеми Г.2, Г.3), розуміти шляхи утворення полісемії, перенесення значення та його види: метафора, метонімія, синекдоха, перенесення значення за функцією; охарактеризувати омоніми (повні, неповні, гомогенні, гетерогенні), омоформи, омофони, омографи, міжмовні омоніми, синоніми (абсолютні, часткові, семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні) та антоніми (контрарні, комплементарні, контрадикторні, векторні); розкрити сутність явищ гіперо-гіпонімії та конверсії.

Література: Кочерган М. П., с. 194–210. Карпенко Ю. О., с. 198–219.

8. Розвиток лексичної системи мови.

Вказівки: охарактеризувати архаїзми (лексичні, семантичні), історизми та неологізми (лексичні, семантичні, авторські); розповісти про різні види запозичень (матеріальні запозичення, калькування, семантичні, словотвірні, усні, писемні, прямі, опосередковані) та інтернаціоналізми.

Література: Кочерган М. П., с. 225–235. Карпенко Ю. О., с. 219–230.

104

9. Стилістична диференціація словникового складу мови. Вказівки: охарактеризувати стилістично нейтральну та сти-

лістично забарвлену лексику (високого та низького стилю). Література: Кочерган М. П., с. 218–223. Карпенко Ю. О.,

с. 214–216.

10. Етимологія. Принципи наукової етимології.

Вказівки: дати визначення етимології; охарактеризувати принципи етимології (фонетичний, семантичний, словотвірний, генетичний, речовий, просторовий); розкрити поняття «деетимологізація», «народна етимологія».

Література: Кочерган М. П., с. 235–241. Карпенко Ю. О., с. 196–198, 238–241.

11. Фразеологія. Класифікація фразеологізмів.

Вказівки: охарактеризувати фразеологізми, з’ясувати їхнє місце в лексичному складі мови; розглянути різні класифікації фразеологізмів (див.: додаток Г, схема Г.4).

Література: Кочерган М. П., с.241–249. Карпенко Ю. О.,

с.241–246.

12.Лексикографія. Принципи побудови словників різних ти-

пів.

Вказівки: дати визначення понять «лексикографія», «теоретична лексикографія», «практична лексикографія»; охарактеризувати різні типи словників (енциклопедичні, лінгвістичні, одномовні, багатомовні), навести приклади; розповісти про будову словникових статей у словниках різних типів.

Література: Кочерган М. П., с. 249–252. Карпенко Ю. О.,

с.246–257.

Практичні завдання

Вправа 1. Прочитайте та прокоментуйте подані нижче визначення слова. З’ясуйте ознаки слова, на які звертають увагу мовознавці. Випишіть визначення слова зі «Словника лінгвістичних термінів» (Ганич Д. І., Олійник І. С., 1985) та інших термінологічних словників.

105

1. «Слово – основная структурно-семантическая единица языка, служащая для именования предметов и их свойств, явлений, отношений действительности, обладающая совокупностью семантических, фонетических и грамматических признаков, специфичных для каждого языка. Характерные признаки слова – цельность, выделимость и свободная воспроизводимость в речи».

(Гак В. Г. Слово // Лингвистический энциклопедический сло­ варь. – М., 1990. – С. 464).

2. «...Тут же виникає недовіра, коли згадаємо численні супе­ речки щодо визначення природи слова; поміркувавши над цим, приходимо до висновку, що звичайне розуміння “слова” не сумісне з нашим уявленням про конкретну знакову єдність...»

... Тільки-но виникає бажання прирівняти конкретну одиницю до слова, як ми відразу опиняємося перед дилемою: або ж ігнорувати цілком очевидне відношення між val i vo, mwa і mwaz тощо і твердити, що це різні слова; або ж замість конкретних одиниць задовольнятися абстракцією, що поєднує різні форми одного слова. Конкретну одиницю треба шукати поза словом. До того ж чимало слів являють собою комплексні мовні одиниці, у складі яких неважко виділити одиниці нижчого порядку (суфікси, префікси, основи)... І навпаки, існують одиниці довші, ніж звичайні слова: це композити (porte – plume “ручка для пера”), мовні стійкі звороти (s’il vous plaіt “будьте ласкаві”), аналітичні форми дієвідміни (il a еtе «він був»). Але при відділенні цих одиниць виникають ті самі труднощі, що й при виділенні власне слів.»

(Соссюр Ф. де Курс загальної лінгвістики. – К., 1998. –

С.133–134).

3.«Слово называется формою мысли... Слово состоит из звукового единства, представления и значения...»

(Потебня А. А. Из записок по русской грамматике – М.: 1958. – Том 1. С. 20–21 [Цит. за: Кондрашов Н. А. Сборник задач и упраж­ нений по введению в языкознание: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101. – 2-е изд., перераб. – М., 1991. – С.114]).

4.«У мовній дійсності ми зустрічаємо слово як частину мовлення, а саме воно є найменшою самостійною частиною мов-

106

лення, найменшою самостійною одиницею, яка несе значення. Комплекси b – a – u – m чи l – e – r – n – e – n є словами, тому що ми можемо виділити їх у мовленнєвому потоці як єдності, що є самостійними носіями значення».

(W. Schmidt Deutsche Sprachkunde // Искоз А., Ленкова А. Хрестоматия по лексикологии немецкого языка: Учебное по­ собие. – Л., 1975. – С. 99.

5.«Слово представляет собою внутреннее, конструктивное единство лексических и грамматических значений. Определение лексических значений слова уже включает в себя указания на грамматическую характеристику слова».

(Виноградов В. В. Русский язык (Грамматическое учение

ослове). – 2-е изд. – М., 1972. – С.18 [Цит. за: Кондрашов Н. А. Сборник задач и упражнений по введению в языкознание: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101. – 2-е изд., перераб.. – М., 1991. – С. 114–115).

6.«У тлумачних словниках різних мов слово за звичаєм визначається як “одиниця мовлення”. Не варто заперечувати: можна визначити і так. Саме наше “слово”, як і більшість слів, що не стали науковими термінами, багатозначне (полісемантичне). Воно в нас може означати те саме, що й “промова” (напр., він сказав ветрене слово). За минулих часів “слово” мало також значення розповідь, оповідання, повість так, як у назві- “Слово о плъку Игорев” – слово означає те, що в грецькій мові означало “епос” [epos], і цю літературну пам’ятку східних слов’ян можна було б назвати: “Епос про похід Ігоря”. Коли ми даємо комусь “слово честі”, то тут виявляється ще одне значення нашої “лексичної одиниці”, якою ми стверджуємо правдивість сказаного нами. Зазирнувши в етимологічний словник, ви знайдете там, що слово за своїм походженням пов’язане з нашим “слава” та іншими словами слов’янських і взагалі індоєвропейських мов. “Слово” можна визначити як самостійний щодо значення складник тексту, який незалежно від інших складників

впевних умовах спілкування людей може передавати повідомлення (інформацію)».

(Білецький А. О. Про мову і мовознавство – К., 1997. – С. 41).

7.«Слово – это важнейшая «единица» языка, обозначающая явления действительности и психической жизни человека

107

и обычно одинаково понимаемая коллективом людей, исторически между собой связанных и говорящих на одном языке».

(Будагов Р. А. Введение в науку о языке. – М., 1965. – С. 12).

8. «Слово – це основна функціонально-структурна і семантична одиниця мови, що становить звук або комплекс звуків і, характеризуючись самостійністю та відтворюваністю, є будівельним матеріалом для речення».

(Сучасна українська літературна мова / за ред М. Я. Плющ.

– К., 1994. – С. 116).

Вправа 2. Випишіть із тлумачного словника по п’ять прикладів омонімів та багатозначних слів.

Зразок:

Ордер, а, ч. Письмове розпорядження; припис; // Документ на одержання або видачу чого-небудь; мандат. Ніколи не був |Калинович| шпіоном! Не був тоді, коли за те ремесло платили грішми, авансами й ордерами. (Фр.)

Ордер, а, ч. Вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних (колон, пілястрів) і горизонтальних (антаблемента) частин у відповідній архітектурно-стильовій обробці; в класичній формі сформувався в стародавній Греції.

Орел, а, ч. 1. Птах; беркут, орлан. 2. Герб із зображенням цього птаха. У запорожців на білих корогвах тільки червоні хрести, а в городових орли і всяке мальоване золотом. (П. Куліш); // Зворотній бік монети, медалі. 3. Про сильну, мужню людину; герой, звитяжець. – Орел, а не козак! – каже знов Василь Невольник. – Що, якби таких друзяк припливло хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там у неволі? (П. Куліш).

Література: Словник української мови. – 1-11тт. – К., 1970–1980.

Вправа 3. Визначте слова, вжиті в прямому та переносному значенні. Укажіть вид переносних значень.

Прийшла зима; купили «Запорожець»; сонце сміється; лисяча шапка; горло пляшки; столове срібло; зубок часнику; стріляти очима; гірка доля; прочитати Шевченка; голова комісії.

108

Вправа 4. Чи можна вважати омонімами подані слова? Складіть з ними речення.

Укр.: дорога' (людина), доро'га (до школи); котел (посуд для варіння чогось) і котел (тактичний військовий прийом на війні).

Рос.: засыпть (под колыбельную песню), засы'пать (зерно в сеялку); орел (птица), Орел (город).

Англ.: bow – to bend forward at waist in respect (e.g. “bow down”), bow – the front of the ship (e.g. “bow and stern”),

bow – a kind of tied ribbon (e.g. “bow on a present, a bowtie”).

Нім.: die Konstanz (Bestndigkeit) und Konstanz (Stadt am Bodensee); der Tau (Niederschlag) und das Tau (Seil).

Вправа 5. Доберіть до поданих іншомовних фразеологізмів відповідники української та російської мов. Зробіть дослівний переклад іншомовних фразеологізмів і прокоментуйте результати.

Англ.: to give one hot, to carry coals to Newcastle, he laughs best who laughs last.

Нім.: wie der Baum, so die Frucht; wie die Kuh form neuen Tor, wie ein hohler Zahn aussehen.

Франц.: montrer les talons, prendre la gorge, mettre dans le noir.

Зразок:

Англ.: Face to face (обличчя до обличчя) Нім.: Unter vier Augen (поміж чотирьох очей) Франц: ttе ttе (голова з головою)

Лат.: caput ad caput (голова до голови). Укр.: віч на віч Рос.: с глазу на глаз

Вправа 6. Запишіть по п’ять фразеологічних зворотів з опорними словами голова, рука українською, російською та іноземною мовою, яку ви вивчаєте.

Література: Фразеологічний словник української мови.: В 2т.

– К., 1993; інші фразеологічні словники.

109

Вправа 7. Охарактеризуйте фразеологічні звороти за ступенем семантичного злиття компонентів. Запишіть їх у таблицю відповідно до зазначених рубрик.

Укр.: байдики бити; бити чолом; блимати очима; блукати по світу; брати (взяти) до уваги; підсунути свиню; і різки (крихти) в рот не брати; держати хвіст бубликом; як вареник у маслі; дев’ятий вал; і нашим, і вашим; пекти раків; вести за руку; вибивати з сідла; здоровий глузд; гризти граніт науки; лебедина пісня.

Рос.: сесть на шею; накрыть на стол, сесть за один стол; холодное оружие; дать по шапке; точить лясы; бить баклуши; потемкинские деревни; окно в Европу; хранить как зеницу ока; гробовая тишина; притча во языцех; языком чесать; глас вопиющего в пустыне.

Зразок: Собаку з’їсти – фразеологічне зрощення, ідіома.

Фразеологічні зрощення

Фразеологічні єдності

Фразеологічні сполучення

собаку з’їсти

Вправа 8. Користуючись «Словником іншомовних слів», визначте, з якої мови було запозичене слово і запишіть його значення.

Ширма, ательє, анонс, масштаб, презентація, штамп, форвард, циферблат, інтерв’ю, суб’єкт, інвестиція, портьє, маркетинг, конгрес, сеньйор, арія, баобаб, верф, прем’єра, банкрот, увертюра.

Зразок: Ширма – з нім.: складна переносна кімнатка, перегородка у вигляді рам-ствірок, обтягнутих тканиною.

Вправа 9. Якими відтінками значення відрізняються подані синоніми? До якого виду вони належать?

Укр.: іти – шкандибати, плентатися; дружина – господиня, баба; сміятися – реготати; говорити – ректи, базікати; хлопець – залицяльник, донжуан; кухар – кок; друг – приятель.

Рос.: голова – глава, башка; глаза – очи, зенки; лоб – чело; губи – уста; венок – венец; ребенок – чадо; подарок – дар; лицо

– лик, морда; поэт – пиит.

110