Терехова Д. І. Вступ до мовознавства

Вправа 10. Доберіть синоніми до поданих слів. Наведіть приклади синонімів іноземною мовою, яку ви вивчаєте.

Бідність, колір, будинок, гарний, ворог, великий, літера, вір­ ний, заметіль, родина, дивитися, абетка, дорогий, любов, товстий.

Зразок: бідність – убогість, злидні.

Вправа 11. Прочитайте народні прислів’я та приказки. Випишіть антоніми. Визначте їх тип. Перекладіть антоніми іноземною мовою, яку ви вивчаєте. Чи повністю зберігається їх значення?

Краще гірка правда, ніж солодка брехня. Багатому свято, а вбогому діла багато. Добро пушить, а лихо сушить. В гостях добре, а дома ліпше. Правда та кривда – як вогонь та вода. Від малих дітей голова болить, і від великих – серце. Зроби сьогодні те, що хочеш відкласти на завтра. Мала праця краще за велике безділля. Сміх крізь сльози. Не май сто рублів, але май сто друзів.

Вправа 12. Дайте характеристики діалектизмів та слів, що містять додаткове до основного емоційне забарвлення.

* * *

Куди гониш, бісноватий?! – Світ вже смерком почорнів, Сумненько пугач запів, Ні там людей, ні там хати!

Блуд ту свище, туман грає, В густі ліси заведе!.. Козак на се не зважає, Гомонить си та й жене.

Станув, к землі припадає Послухати, де дуднить, Знов на верх ся вихопляє, Бистрим соколом летить.

І щез стрілою в густій мряці, Дудонь замовчає.

111

Може, ліг вже де в байраці, Та й вовк доїдає.

(М. Шашкевич).

Вправа 13. Зробіть стилістичний аналіз тексту (див.: додаток І.).

1.…Мені здається, якби батьківщина моя була б найбіднішою на землі – і тоді вона мені здавалася б кращою від Швейцарії

івсіх Італій. Ті, котрі бачили одного разу нашу країну, кажуть, що бажали б жити і померти на її прегарних полях. Що ж нам казати, її дітям? Належить любити і пишатися своєю прегарною матір’ю. Я, як член її великої родини, служу їй коли не на істотну користь, то принаймні на славу імені України.

(Т. Г. Шевченко. З листа до П. І. Гессе. 1 жовтня 1844 р.)

2.Більшість сучасних машинних словників, на відміну від традиційних, розраховано на принципово іншого, ніж традиційні словники, користувача – на машину. Проте комунікативна цілеспрямованість їх залишається та сама, що й у традиційних словниках: підказувати адресатові способи правильного (з погляду даної літературної мови) використання слів для побудови окремих тематично або ситуативно обумовлених висловлювань.

(Пещак М. М. Нариси з комп’ютерної лінгвістики. – Ужго­ род, 1999. – С. 86).

Вправа 14. Поділіть подані слова на архаїзми та історизми. Доберіть до архаїзмів сучасні відповідники.

Плахта, гусар, городовий, вельми, перст, гряде, піїт, сотник, динарій, ректи, орда, фунт, узріти, віче, кольчуга, жупан, камердинер.

Зразок: історизми: кріпак; архаїзми: оний – той.

Історизми	Архаїзми

112

Вправа 15. Зробіть аналіз лексичного складу поданого тексту (див.: додаток І.).

ТІНІ НЕЗАБУТНІХ ПРЕДКІВ Ті тридцять срібних теж були грошима. Це гріх. Це сльози діви Міріам.

Він був святий. Він жив непогрішимо, І не за гроші будував свій храм, Різьбив вівтар, збивав тесові паперті, Клав палець свічки тиші за вуста,

Де з малювань, тонких, як листя папороті, Світився лик розп’ятого Христа.

Він ставляв хори амфори й амвони, В єпархію по ладан дибуляв, А щоб кращіше бамбиляли дзвони, Шпіальтеру до міді добавляв…

(Л. Костенко).

Вправа 16. Які слова української, російської та іноземної мови, що ви вивчаєте, утворено від латинських слів?

Familia, studio, aqua, terra, optima, administro, circus, communico, corpus, documentum, medicus, natura, factum, homo, magister, finis, forma, memoria, patria, historia.

	Запитання для самоперевірки	Відповіді
1.	Який розділ лексикології досліджує семантику, тобто значення, слів, природу і типи цих зна­
чень?
2.	Який розділ лексикології узагальнює досвід укладання словників?
3.	Слову як основній структурно-семантичній одиниці мови властиві самостійність,
цільнооформленність і…?
4.	Як називається реальний предмет (чи явище) як об’єкт найменування?
5.	Багатозначність і полісемія – це одне й те саме?
6.	Які типи перенесення значення ви знаєте?
7.	Назвіть омонімічні явища.
8.	За класифікацією фразеологізмів В. В. Виноградова фразеологічні зрощення та ідіоми – це
одне й те саме чи ні?
9.	Як ще називають фразеологічні єдності?
10. Який розділ мовознавства вивчає стійкі словосполучення?
11. До якої групи слів за сферою вживання належать професіоналізми, жаргонізми,
діалектизми?

113

12.Як називаються слова, що виражають чітко окреслені поняття з певної галузі науки, техніки, мистецтва?

13.На які групи поділяється лексика зі стилістичного погляду?

14.Що є джерелом лексики?

15.Як називаються пари слів з протилежним значенням?

16.Як називається стрижневе слово в синонімічному ряді?

17.Назвіть термін, яким позначається слово, вживання якого заборонено з різних причин.

18.Як називається розділ мовознавства, який визначає походження слів?

19.На якому методі ґрунтується етимологія?

20.Як називається наука про складання словників?

4.6.Практичне заняття 6.

Граматичні значення, категорії, способи. Частини мови

План

1.Граматика та її розділи. Предмет граматики. Основні одиниці граматичної будови мови.

2.Граматичне значення.

3.Граматичні категорії. Лексико-граматичні розряди.

4.Способи вираження граматичних значень слова.

5.Морфологічна будова слова. Морфологічний і словотвірний аналіз слова.

6.Морфема і словоформа. Види морфем.

7.Зміни у морфемній будові слова.

8.Основні способи словотворення. Морфологічні типи мов.

9.Визначення поняття «частини мови». Основні критерії виділення частин мови.

10.З історії питання про частини мови.

11.Сучасні погляди вчених на частини мови.

12.Характеристика основних частин мови та своєрідність їх виділення в різних мовах світу.

Ключові поняття й терміни

Граматика. Формальна граматика, контенсивна, синхронічна, діахронічна, функціональна. Морфологія. Синтаксис. Словотвір.

Граматичне значення (дериваційні, реляційні, модальні значення).

114

Граматична категорія. Морфологічні категорії (класифікаційні, словозмінні). Синтаксичні категорії. Лексико-граматичні розряди.

Морфеміка. Морфема. Сегментні морфеми (корінь та афікси: префікс, постфікс, інтерфікс, інфікс, циркумфікс, трансфікс). Несегментні морфеми (нульова та суперсегментні морфеми: наголос, тон). Словотворчий афікс. Формотворчий афікс.

Граматична форма слова. Синтетичні та аналітичні форми слова. Основа слова, форманти.

Основні способи словотворення: морфологічний, морфологіч- но-синтаксичний, лексико-синтаксичний, семантичний (лекси- ко-семантичний).

Способи вираження граматичних значень. Синтетичні способи вираження граматичних значень (афіксація, чергування (внутрішня флексія), наголос, редуплікація, словоскладення, суплетивізм). Аналітичні способи вираження граматичних значень (спосіб службових слів, інтонації, порядку слів).

Граматикалізація фонетичних та лексичних явищ. Зміни морфемної структури слів (опрощення, ускладнення, перерозклад). Зміни за аналогією.

Частини мови. Семантичний критерій. Морфологічний критерій. Синтаксичний критерій. Словотвірний критерій. Категорії частин мови. Класифікації частин мови (за часів давніх індійських та грецьких граматик, в Александрійській школі, у давньому китайському мовознавстві, М. Смотрицького, М. Ломоносова, В. В. Виноградова, І. Вихованця та ін.). Самостійні частини мови (іменник, прикметник, дієслово, прислівник, числівник, займенник). Службові частини мови (прийменники, артиклі, сполучники, частки). Вигук.

Література

Основна література

Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 262– 306, 321–329.

Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 257– 300.

Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник. – К., 1974. – С. 203–218.

Бевзенко С. П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис: Навч. посіб. – К.: Вища шк. 2006. – 143 с.

115

Кодухов В. И. Введение в языкознание. 2-е изд. – М., 1987.

– С. 214–236.

Маслов Ю. С. Введение в языкознание. – М., 1987. – С. 155–167. Реформатский А. А. Введение в языковедение. – М., 2001.

– С. 244–323.

Додаткова література

Апресян Ю. Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики (краткий очерк). – М., 1966.

Бевзенко С. П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис: Навч. посіб. – К., 2006. – С. 113–125.

Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови.: Морфологія. – К., 1993.

Бондарко Л. В. Теории морфологических моделей. – Л., 1976. Виноградов В. В. Русский язык: Грамматическое учение

о слове. – М., 1972.

Вихованець І. Р. У світі граматики. – К., 1987.

Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті – К., 1988.

Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови. – К., 2004.

Глисон Г. Введение в дескриптивную лингвистику // Введение в языковедение: Хрестоматия: учеб. пособие для студентов вузов / Сост. А. В. Блинов, В. П. Мурат, Г. И. Рапова. – М., 2000.

Драгунов А. А. Исследования по грамматике современного китайского языка. – М., 1952.

Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г. Теоретиче­ ская грамматика английского языка. – М.: Высшая школа, 1981.

Из трудов А. А. Шахматова по современному русскому языку (учение о частях речи). – М., 1952.

Кубрякова Е. С., Панкрац Ю. Г. Морфология в описании языков. – М., 1983.

Курилович Е. Проблема классификации падежей // Очерки по лингвистике. – М., 1962.

Кучеренко І. К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія, ч. 1–2. – К., 1961–1964.

Мещанинов И. И. Члены предложения и части речи – Л., 1978. Николаева Т. М. Актуальное членение – категория текста //

Вопросы языкознания. – 1972. – № 2.

Общее языкознание. Внутренняя структура языка. – М., 1972.

116

Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. – М., 1958. – Т. 1–2. – Т.1.– С. 44–61.

Пешковский А. М. Избранные труды. – М., 1959. Реформатский А. А. Агглютинация и фузия как две тенден-

ции грамматического строения слова // Морфологическая типология и проблема классификации языков. – М.-Л., 1965.

Супрун А. Е. Части речи в русском языке. – М., 1971. Реформатский А. А. Лингвистика и поэтика. – М., 1987. Сусов И. П. Введение в языкознание: учебник для студентов

лингвистических и филологических специальностей. – М., 2007.

– С. 180–221.

Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред. І. К. Білодіда. – К., 1969.

Холодович А. А. Проблемы грамматической теории. – Л., 1979. Щерба Л. В. О частях речи в русском языке // Введение в языковедение: Хрестоматия: учеб. пособие для студентов вузов

/ Сост. А. В. Блинов, В. П. Мурат, Г. И. Рапова. – М., 2000. Якобсон Р. О. Избранные работы. – М., 1985.

План-конспект заняття

Мета: визначити граматику як розділ мовознавства, з’ясувати її роль у мові; охарактеризувати типи граматичних значень за способом вираження та за роллю в мові; розглянути граматичні категорії, граматичні способи; охарактеризувати частини мови і принципи їх визначення.

Завдання:

•дати визначення граматики, її розділів та основних одиниць;

• розглянути єдність лексичного і граматичного значень

у слові;

•проаналізувати типи граматичних значень за способом вираження та за роллю в мові;

•розглянути основні граматичні категорії та граматичні способи;

• з’ясувати національну специфіку граматичних значень

іграматичних категорій у різних мовах;

•охарактеризувати частини мови, визначити критерії їх виділення;

•проаналізувати класифікації частин мови різних авторів

ірізних мовознавчих традицій.

117

Теоретичні питання

1.Граматика та її розділи. Предмет граматики. Основні одиниці граматичної будови мови.

Вказівки: дати визначення граматики, її предмета та розділів (формальна граматика, контенсивна, синхронічна, діахронічна, функціональна. Морфологія. Синтаксис); з’ясувати відбиття

вграматиці найтиповіших зв’язків між явищами дійсності та найзагальнішими властивостями буття; охарактеризувати основні одиниці граматичної будови мови.

Література: Кочерган М. П., с. 262–264. Карпенко Ю. О., с. 257–259.

2.Граматичне значення.

Вказівки: дати визначення граматичного значення; охарактеризувати дериваційні, реляційні, модальні значення; проаналізувати граматичні значення у відомих мовах; пояснити єдність лексичного і граматичного значення у слові; розглянути морфеми (корінь і суфікси) як матеріальні носії лексичного і граматичного значень слова.

Література: Кочерган М. П., с. 264–266. Карпенко Ю. О., с. 259–261.

3. Граматичні категорії. Лексико-граматичні розряди. Вказівки: дати визначення терміна «граматична категорія»;

охарактеризувати морфологічні (класифікаційні, словозмінні) і синтаксичні граматичні категорії; розглянути основні граматичні категорії імен та дієслова; охарактеризувати лексико-гра- матичні розряди.

Література: Кочерган М. П., с. 266–275. Карпенко Ю. О., с. 261–265.

4. Способи вираження граматичних значень слова.

Вказівки: визначити граматичні способи; розглянути синонімічні й омонімічні граматичні способи; з’ясувати, що таке нульова морфема; охарактеризувати синтетичні граматичні способи (афіксацію, чергування (внутрішню флексію), наголос, редуплікацію, словоскладення, суплетивізм); визначити аглютинацію і фузію; охарактеризувати аналітичні граматичні способи (спосіб службових слів, інтонації, порядку слів); розглянути історичну мінливість граматичних категорій і граматичних способів, охарактеризувати морфологічні моделі.

118

Література: Кочерган М. П., с. 284–295. Карпенко Ю. О.,

с.277–287.

5.Морфологічна будова слова. Морфологічний і словотвірний аналіз слова.

Вказівки: дати визначення термінів «морфеміка», «морфема»; розкрити зв’язок морфології, морфонології, словотвору; охарактеризувати три типи значення морфем (речове, дериваційне, реляційне); з’ясувати завдання морфологічного і словотвірного аналізу.

Література: Кочерган М. П., с. 275–277, 280. Карпенко Ю. О., с.271–274, 287–297. Бевзенко С. П., с. 120.

6.Морфема і словоформа. Види морфем.

Вказівки: дати визначення термінів «морфема», «словоформа»; охарактеризувати сегментні морфеми (корінь та афікси: префікс, постфікс, інтерфікс, інфікс, циркумфікс, трансфікс) та несегментні морфеми (нульова та суперсегментні морфеми: наголос, тон); розкрити поняття «словотворчий афікс», «формотворчий афікс».

Література: Кочерган М. П., с. 275–277, 280–284. Карпенко Ю. О., с. 271–274, 287–297.

7. Зміни у морфемній будові слова.

Вказівки: охарактеризувати зміни в морфемній будові слова (спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляцію; зміни за аналогією).

Література: Карпенко Ю. О., с. 274–277.

8. Основні способи словотворення. Морфологічні типи мов. Вказівки: охарактеризувати основні способи словотворення:

морфологічний, морфологічно-синтаксичний, лексико-синтак- сичний, семантичний (лексико-семантичний); повторити основні типи мов відповідно до типологічної класифікації, ознаки кожного типу.

Література: Бевзенко С. П., с. 212–123. Кочерган М. П.,

с.321–328.

9.Визначення поняття «частини мови». Основні критерії виділення частин мови.

119

Вказівки: розкрити поняття «частини мови»; охарактеризувати основні критерії виділення частин мови (семантичний, морфологічний, синтаксичний, словотвірний).

Література: Кочерган М. П., с. 295–299. Карпенко Ю. О., с. 297–301.

10. З історії питання про частини мови.

Вказівки: охарактеризувати класифікації частин мови у Давній Індії, Давньому Китаї, Давній Греції, у вітчизняній традиції (М. Смотрицького, М. Ломоносова).

Література: Кочерган М. П., с. 299–301.

11. Сучасні погляди вчених на частини мови.

Вказівки: розглянути сучасну класифікацію частин мови, погляди вчених на це питання (Л. В. Щерби, В. В. Виноградова, І. Р. Вихованця).

Література: Кочерган М. П., с. 300–301. Карпенко Ю. О.,

с.299–301.

12.Характеристика основних частин мови та своєрідність їх виділення в різних мовах світу.

Вказівки: охарактеризувати самостійні частини мови (іменник, прикметник, дієслово, прислівник, числівник, займенник), службові частини мови (прийменники, артиклі, сполучники, частки), вигук.

Практичні завдання

Вправа 1. У поданих реченнях визначте граматичне значення кожного слова, укажіть, якими засобами ці значення передаються. У якій частині слів міститься переважно лексичне значення, а в яких – граматичне? Чи можна побудувати речення, використовуючи лише лексичне значення слова? В усіх мовах?

Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді вів літопис. Але правильніше його називати письменником та істориком. І не просто першим професійним істориком України-Русі, а батьком усієї нашої історії.

(М. Слабошпицький «Батько української історії»).

120