Терехова Д. І. Вступ до мовознавства

6. «Звук является минимальной незначимой единицей речевого потока. Звук выступает в речи нерасчленённо, как единое целое... Сам по себе звук не обладает языковым значением, но косвенно связан со значением: из звуков состоят значимые единицы языка...».

(Русская грамматика. М., 1980. – Т.1. – С.14 [Цит. за: Кондрашов Н. А. Сборник задач и упражнений по введению

вязыкознание: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101. – 2-е изд., перераб.. – М., 1991, с. 27] ).

7.«З усієї сукупності можливих звуків у людському мовленні використовуються лише обмежена кількість. Це саме ті, що називаються членоподільними, тобто використовуваними для розрізнення змістових елементів «потоку мовлення», іншими словами, мовного тексту. Цими елементами є не лише слова, але

втакій мові, як українська, також і частини слів».

(Білецький А. О. Про мову і мовознавство. – К., 1997. – С. 20).

Вправа 2. Прочитайте текст. Виділіть фрази, синтагми, такти. Порівняйте їх з реченнями і словами. Охарактеризуйте принципи виділення даних синтаксичних і фонетичних одиниць. Знайдіть енклітику і проклітику.

Священна мова брахманів

Вивчення санскриту відкрило шлях до ознайомлення з санскритською літературою у всьому її розмаїтті. В ній були й стародавні тексти релігійного змісту – Віди (того самого кореня, що й відати), і старовинні епічні твори історико-міфологічного характеру на зразок давньогрецької «Іліади», але далеко більші від неї за обсягом – Рамаяна та Махабхарата. Були й твори з граматики, своєю послідовністю викладу досконаліші за праці грецьких філологів, наприклад, граматичний трактат Паніні та коментарі до нього Патанджалі. Відкриттям санскриту жваво зацікавилися європейські вчені, особливо німці.

(Білецький А. О. Про мову і мовознавство. – К., 1997. – С. 82).

			Зразок
1	2	3	4	5

Здається, / гори перевертав би / й не чув би втоми //

єнкліт. прокл. єнкліт.

(М. Коцюбинський)

81

(Ющук І. П. Лекції зі вступу до мовознавства: Навчальний по­ сібник. – К., 1995. – С. 32–33).

Коментар: Ця фраза дорівнює реченню. Вона складається з трьох синтагм, п’яти тактів, які не завжди збігаються зі словами (їх 10), є явища проклітики: й не чув, та енклітики: пере­ вертав би, чув би.

Література: Кочерган М. П., с. 121–122. Карпенко Ю. О., с. 133– 135. Ющук І. П., с. 32– 33.

Вправа 3. Знайдіть і випишіть явища енклітики і проклітики.

Укр.: …Цього козарлюгу ні куля, ні шабля не брали. Бо він був заворожений, тобто – безсмертний. І в огні він не горів, і в воді не тонув, бо виходив із вогню мокрим, а з води – сухим. А ім’я його знане було по всій-усій Україні: Мамай.

(М. Слабошпицький «Козак – душа правдивая»).

Рос.: Два голубя как два родные брата жили, Друг без друга они не ели и не пили; Где видишь одного, другой уж, верно, там; И радость и печаль, все было пополам…

(И. А. Крылов «Два голубя»).

Англ.: The ship entered the Tobermory Bay. The twins, Frank and Jane Graham, stood on deck and watched the lovely scene with wide-open eyes.

Though they were tired after the long railroad journey and the see trip from Glasgow, they could not help uttering exclamations of delight.

(K. Fidler)

Нім.: Die internationale Friedensbewegung hat in den letzten Jahren grosen Einflus gewonnen.

Франц.: Pour tranquille et paisible qu’elle vous paraisse, ma vie n’en est pas moins active et laborieuse.

(A. France)

Вправа 4. Заповніть таблицю відповідно до зазначених

82

рубрик. При виконанні завдання враховуйте акустичні ознаки звуків.

Звуки складаються тільки		Звуки складаються тільки	Звуки складаються з тону і шуму
з тону		з шуму
			Переважає тон	Переважає шум
О,О	К		Л

Зразок: коло

Книга, група, робота, шафа, екзамен, радість, їжак, джміль, мило.

Вправа 5. Визначте, з якою акустичною властивістю пов’язано розрізнення наступних пар слів. Спробуйте самостійно дібрати приклади за цією ознакою у мовах, які ви вивчаєте.

Укр.: вікно – підвіконня довкола – довкілля кінь – кіннота

Англ.: Sheep (вівця) – ship (корабель) Leap (стрибок) – lip (губа) Seat (стілець) – sit (сидіти)

Вправа 6. Знайдіть дифтонги і трифтонги (якщо вони є) у словах мови, яку ви вивчаєте.

Англ.: go, by, flower, our, will, place, table.

Нім.: mein, die Leute, der Baum, die Saite, der Mai, die Bume, die Arbeit.

Франц.: science, esquisse, moi, cour, nuit, pied.

Іспан.: bien, papaguayos , viaje, paraguayo.

Вправа 7. Зробіть фонетичний аналіз підкреслених слів (Див.: схему фонетичного аналізу в Додатках).

За князя, за Ярослава, Київ – Царьгородом став.

83

Як про друга, як про сина Дбав про нього Ярослав…

(О. Олесь «Яраслав Мудрий»).

Вправа 8. Запишіть, де потрібно, слова фонетичною транскрипцією і визначте та охарактеризуйте фонетичні процеси в них.

Укр.: боротьба, Вітчизна, свято, транвай (розм.), Пилип (рос.: Филипп), тижневий, сонце (рос.: солнце), долоня (рос.: ладонь).

Рос.: дуб, облако, сказка, подоконник, митинг, хлеб, знаменосец, калидор (розмов.), лодка.

Англ.: girls, doors, books, go, goose, news, gold.

Вправа 9. Які ви знаєте комбінаторі зміни звуків? Запишіть слова фонетичною транскрипцією у таблицю: а) з повною асиміляцією; б) з неповною асиміляцією звуків.

Укр.: молотьба, смієшся, зшити, розписати, розсіяти, пісню.

Рос.: травка, овца, легко, сшитый, безжалостный.

Слово	Повна асиміляція	Неповна асиміляція

Вправа 10. Визначте та охарактеризуйте комбінаторні зміни звуків.

Укр: просьба, вокзал, косьба, отже, з печі, нігті, розкіш, безшумно, у книжці, світ, цвях, Хома, Тадей; чесний, тижня.

Рос.: просьба, сбить, сделать, отдых, из сада, кости; сыграть, подыскать, тюбик; феврарь (розм.), бонба (розм.); ндрав (розм.), страм (розм.); знаменосец, морфонология;

Зразок: просьба – асиміляція за дзвінкістю, дзвінкий шумний приголосний впливає на попередній глухий, консонантна, часткова, контактна, регресивна.

84

Вправа 11. У казахській мові діє закон сингармонізму. Для утворення форм множини використовують суфікси -лар, -лер. Запишіть іменники у множині, прокоментуйте фонетичні процеси.

Іменник, форма однини

Іменник, форма множини

Калам (ручка)

Ит (собака)

Колхоз (колгосп)

Кептер (голуб)

Бас (голова)

Ат (кінь)

Вправа 12. Порівняйте слова російської та української мов. Які фонетичні зміни відбулися в українській мові?

Она – вона, Анна – Ганна, огонь – вогонь, Отчизна – вітчизна, острый – гострий, улица – вулиця, уста – вуста, огород – город.

Вправа 13. Визначте позиційні і спонтанні звукові явища, фонетично не зумовлені зміни звуків.

Укр.: мам, тат (замість мамо, тато), коня – кінь, хмелю – хміль, око – вічі, овес – вівса, давн. тнь – тінь.

Рос.: молоко, облако, хлеб, сад, дуб, воз – возить – везти – вёз, давн. дло – дело.

Англ.: forward, personal, there (там), goose – geese, tooth – teeth.

Нім.: der Weg, das Lob.

Зразок.: рос. молоко [м лк] – редукція голосних, позиційна зміна.

	Запитання для самоперевірки	Відповіді
1.	Які ви знаєте активні органи мовлення?
2.	Які ви знаєте пасивні органи мовлення?
3.	З яких етапів складається артикуляція звуків?
4.	Назвіть голосний переднього ряду, високого піднесення.
5.	Які ви знаєте лабіалізовані голосні заднього ряду?
6.	Назвіть голосний низького піднесення, середнього ряду (або середньо-заднього ряду).

85

7.Які специфічні голосні звуки є у французькій та польській мовах?

8.Які ще є терміни на позначення фрикативних приголосних?

9.Визначте активні органи при вимові приголосних [б], [т].

10.Які ви знаєте увулярні приголосні?

11.Який ви знаєте інтердальний приголосний?

12.Якими є звуки [ц], [дз], [дж], [ч] за способом утворення?

13.Які ви знаєте губно-губні приголосні?

14.У чому полягає процес асиміляції?

15.У чому сутність сингармонізму?

4.4.Практичне загяття 4.

Фонологія. Графіка й орфографія

План

1.Фонологія як наука про фонеми.

2.Фонема і звук.

3.Диференційні та інтегральні ознаки фонем.

4.Позиції фонем. Варіанти і варіації фонем.

5.Фонологічна система.

6.Фонологічні школи.

7.Графіка. Передумови виникнення письма. Основні етапи розвитку письма:

а) піктографія; б) ідеографія; в) фонографія.

8.Орфографія. Принципи орфографії.

Ключові поняття й терміни

Фонологія. Фонема. Опозиції (релевантні, нерелевантні). Інтегральні ознаки. Диференційні ознаки. Позиції фонем (сильні, слабкі). Варіанти фонем, алофони. Варіації фонем. Фонологічна система. Опозиції (привативні, градуальні, еквіполентні, корелятивні). Ленінградська фонологічна школа. Московська фонологічна школа.

Письмо. «Предметне письмо». Піктографія. Ідеографія. Фонографія (силабічне письмо, консонантне письмо, буквено-звуко-

86

ве). Графіка. Алфавіт. Орфографія. Принципи орфографії (фонетичний, морфологічний, історико-традиційний, ідеографічний).

Література Основна література

Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 152–180. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 156–180. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства. – К., 1974.

– С. 57–61.

Кодухов В. И. Введение в языкознание. – М., 1987. – С. 131–159. Маслов Ю. С. Введение в языкознание. – М., 1987. – С. 44–66. Реформатский А. А. Введение в языковедение. – М., 2001. – С. 211–227, 347–385.

Додаткова література

Бодуэн де Куртенэ И. А. Об отношении русского письма к русскому языку // Избранные труды по общему языкознанию. – Т. 2. – М., 1963.

Бондарко Л. В. Фонетическое описание языка и фонологическое описание речи. – Л., 1981.

Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства // Вибр. твори: у 5 т. – К., 1975. – Т. 1. – С. 238–261.

Брайчевський М. Походження слов’янської писемності. – К., 1998.

Гельб И. Е. Опыт изучения письма. Основы грамматологии / Пер. с англ. – М., 1982.

Гиляревский Р. С., Гривнин В. С. Определитель языков мира по письменности. – 2-е изд. – М., 1963.

Глисон Г. Введение в дескриптивную лингвистику // Введение в языковедение: Учебн. пособие для студентов вузов / Сост. А. В. Блинов, И. И. Богатырева, В. П. Мурат, Г. И. Рапова. – М., 2000. – С. 148–158.

Гордина М. В. О различных функциональных единицах языка // Исследования по фонологии. – М., 1966.

Денисюк Н., Янко Л. Київські глаголичні листки. – К., 2003. Дирингер Д. Алфавит. – М., 1963.

Драчук В. С. Дорогами тисячоліть: Про що розповідали письмена. – К., 1978.

Дьяконов И. М. Протошумерские иероглифы // Тайны древних

87

племен. Проблемы дешифровки. – М., 1976.

Зиндер Л. Р. Очерк общей теории письма. – Л., 1987. Истрин В. А. 1100 лет славянской азбуки. – М., 1963. Истрин В. А. Развитие письма. – 2-е изд. – М., 1965.

Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. – Л., 1928. Лоукотка У. Развитие письма. – М., 1950.

Люльфинг Г. У истоков алфавита. – М., 1981.

Макаев Э. А. Язык древнейших рунических надписей. – М., 1965.

Молчанов А. А., Нерознак В. П., Шарыпкин С. Я. Памятники древнейшей греческой письменности: введение в микенологию.

– М., 1988.

Народы мира. Историко-этнографический справочник / Под ред. Ю. В. Бромлея. – М., 1988.

Огієнко І. Повстання азбуки і літературної мови в слов’ян. – Жовква, 1937.

Орфоэпический словарь русского языка. Произношение, ударение, грамматические формы. – М., 1983.

Панов М. В. И все-таки она хорошая! (Рассказ о русской орфографии). – М., 1964.

Потапов В. В. Краткий лингвистический справочник. Языки и письменность. – М., 1997.

Реформатский А. А. Из истории отечественной фонологии. Очерк. Хрестоматия. – М., 1971.

Різник М. Г. Письмо і шрифт. – К., 1978.

Росетті А. Вступ до фонетики / Пер. з румунської. – К., 1974. Рубинштейн Р. И. Разгаданные письмена. – М., 1960.

Русское литературное ударение и произношение. Словарь-спра- вочник / Под ред. Р. И. Аванесова, С. И. Ожегова. – М., 1959. Сапунов Б. В. Книга в России в ХІ–ХІІІ вв. – Л., 1978.

Сусов И. П. Введение в языкознание: учебник для студентов лингвистических и филологических специальностей. – М., 2007.

– С. 221–229, 345–380.

Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии. – М., 1993.

Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / За ред. І. К. Білодіда. – К., 1969.

Тайны древних писем. Проблемы дешифровки. – М., 1976. Тоцька Н. І. Голосні фонеми української літературної мови. – К., 1973.

88

Трубецкой Н. С. Основы фонологии. – М., 1960.

Трубецкой Н. С. Основы фонологии // Введение в языковедение: Учебн. пособие для студентов вузов / Сост. А. В. Блинов, И. И. Богатырева, В. П. Мурат, Г. И. Рапова. – М., 2000. – С. 92–147.

Українськийправопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. – 6-е вид., стереотип. – К., 1997. Утевська П. Невмирущі знаки. – К., 1976.

Фортунатов Ф. Ф. Избранные труды. – М. – Т. 1, 1956. – С. 153–155. Фридрих И. История письма. – М., 1979.

Юшманов Н. В. Ключ к латинским письменностям земного шара. – М.-Л., 1941.

Языки Российской Федерации и соседних государств. Энциклопедия. – М., 1997. – Т. 1.

Якобсон Р., Хале М. Фонология и ее отношение к фонетике // Новое в лингвистике / Отв. ред. В. В. Иванов. – М., 1962. – Вып. 2.

План-конспект заняття

Мета: дати визначення фонеми; розглянути диференційні та інтегральні ознаки фонем, варіанти й варіації фонем; з’ясувати відмінності у поглядах на фонему представників Ленінградської та Московської фонологічних шкіл.

Завдання:

•дати визначення фонеми;

•з’ясувати диференційні та інтегральні ознаки фонем;

•розглянути варіанти й варіації фонем;

•з’ясувати відмінності у поглядах представників Ленінградської та Московської фонологічних шкіл;

•охарактеризувати етапи розвитку письма;

•розглянути принципи орфографії.

Теоретичні питання

1. Фонологія як наука про фонеми.

Вказівки: дати визначення фонології; охарактеризувати лінгвістичний аспект у вивченні звука.

Література: Кочерган М. П., с. 152. Карпенко Ю. О., с. 156– 158.

89

2. Фонема і звук.

Вказівки: дати визначення фонеми як найменшої одиниці мови; пояснити, чим фонема відрізняється від звука; охарактеризувати опозиції фонем.

Література: Кочерган М. П., с. 152–154. Карпенко Ю. О., с. 158–160.

3. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.

Вказівки: охарактеризувати диференційні й інтегральні ознаки фонем.

Література: Кочерган М. П., с. 154–157. Карпенко Ю. О., с. 162–164.

4. Позиції фонем. Варіанти і варіації фонем.

Вказівки: охарактеризувати сильні і слабкі позиції фонем; з’ясувати, що таке алофони, варіанти й варіації фонем.

Література: Кочерган М. П., с. 157–159. Карпенко Ю. О., с. 160–162.

5. Фонологічна система мови.

Вказівки: охарактеризувати фонологічну систему; з’ясувати національну специфіку фонологічних систем мов, які ви вивчаєте.

Література: Кочерган М. П., с. 159–164. Карпенко Ю. О., с. 164–166.

6. Фонологічні школи.

Вказівки: назвати основних представників Ленінградської та Московської фонологічної школи, їх праці; пояснити, що спільного і що відмінного в їхніх поглядах на фонему.

Література: Карпенко Ю. О., с. 156–158.

7. Графіка. Передумови виникнення письма. Основні етапи розвитку письма:

а) піктографія; б) ідеографія; в) фонографія.

Вказівки: дати визначення письма; з’ясувати функції та призначення письма в суспільстві; охарактеризувати основні етапи розвитку письма: зародження письма, «предметне письмо», піктографія, ідеографічне письмо, фонографічне письмо (три етапи

90