Терехова Д. І. Вступ до мовознавства

Завдання для самостійної роботи студентів

5.2.Тема 1. МЕТОДИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МОВИ

Мета: ознайомитись з основними методами наукового дослідження мови, зі специфікою вивчення мовних явищ у синхронії та діахронії.

Завдання:

•визначити сутність, мету та сферу застосування описового, по- рівняльно-історичного і зіставного методів дослідження мови;

•з’ясувати особливості вивчення мовних явищ у синхронії та діахронії;

•охарактеризувати описове, історичне, порівняльно-істо- ричне, типологічне мовознавство.

Форма виконання: опрацювання матеріалів підручників, конспект додаткової літератури.

Питання для опрацювання:

1. Основні методи наукового дослідження мови: описовий, по- рівняльно-історичний, зіставний.

Вказівки щодо виконання: конкретно і лаконічно дати визначення та з’ясувати специфіку основних методів наукового дослідження мови.

Література

1.Кочерган М. П., с. 11–17.

2.Карпенко Ю. О., с. 15 – 17.

3.Дорошенко С. І., Дудик П. С., с. 3 – 19.

4.Головин Б. Н., с. 5 – 9, 270 – 293.

2.Синхронія й діахронія у мові. Індукція та дедукція як методи дослідження.

Вказівки щодо виконання: встановити особливості вивчення мовних явищ у синхронії та діахронії; визначити загальнонаукові методи дослідження – індукцію та дедукцію, розрізняти різні види мовознавства: описове, історичне, порівняльно-історичне, типологічне.

141

Література

1.Кочерган М. П., с. 11–17.

2.Карпенко Ю. О., с. 15–18.

3.Дорошенко С. І., Дудик П. С., с. 3–19.

4.Головин Б. Н., с. 5–9.

Практичне завдання

Вправа 1. Уважно ознайомтесь із наведеним нижче в таблицях матеріалом і з’ясуйте, як і в чому виявляється спорідненість слов’янських мов. Який метод наукового дослідження мови застосовується при такому розгляді мов?

Назви найближчих родичів

						Таблиця 1
Українська	Російська	Білоруська	Польська	Чеська	Болгарська		Сербська
мати	мать	маци	ma	matka	майка		мати, majka
батько,	отец	бацька	ojciec	otec	баща		отац
отець
брат	брат	брат	brat	bratr	брат		брат
сестра	сестра	сястра	siostra	sestra	сестра		сестра

Назви частин людського тіла

Таблиця 2

Українська	Російськае	Білоруська		Польська		Чеська	Болгарська	Сербська
рука	рука	рука	r ka			ruka	ръка	рука
нога	нога	нога	noga			noha	крак, нога	нога
голова	голова	галава	g		owa	hlava	глава	глава
серце	сердце	сэрца	serce			srdce	сърце	срце

Назви дій

Таблиця 3

Українська	Російська	Білоруська	Польська	Чеська	Болгарська	Сербська
жити	жить	жыць	zy	iti	живея	живети
пити	пить	пиць	pic	piti	пия	пити
ходити	ходить	хадзіць	chodzi	choditi	ходя	ходити
бачити	видеть	бачыць	widzie	vid ti	виждам	видети

(Див.: Кондрашов Н.А. и др. Сборник задач и упражнений по введению в языковедение: Учеб. пособие для студентов пед. интов. – 2-е изд. – М., 1991. – С. 164–165.)

142

Вказівки щодо виконання: уважно прочитайте матеріал таблиць, порівняйте приклади, зробіть висновок щодо подібності на фонетичному, лексичному й граматичному рівнях у слов’янських мовах. Визначте метод дослідження споріднених мов. Аргументуйте свою відповідь.

Основна література

1.Кондрашов Н. А. и др. Сборник задач и упражнений по введению в языковедение: Учеб. пособие для студентов пед. интов. – 2-е изд. – М., 1991. – С. 164–168.

2.Доленко М. Т. Вступ до мовознавства. Збірник вправ і зав­ дань. – К., 1975. – С. 5–7.

Додаткова література

1. Реформатский А. А., с. 44–50.

2. Маслов Ю. С., с. 221–238.

3. Степанов Ю. С. Методы и принципы современной лингвистики. – М., 1975.

4. Иванова Л. П. Методы лингвистических исследований. – К., 1995.

5. Общее языкознание: Методы лингвистических исследований / Отв. ред. Б. А. Серебренников. – М., 1973.

6. Білецький А. О. Основні методи дослідження в сучасному мовознавстві // Методологічні питання мовознавства . – К., 1966.

7. О принципах и методах лингвистического исследования. – М., 1966.

8.Мельничук А. С. О всеобщем родстве языков мира // Вопр. языкознания. – 1991. – № 2.

9.Гухман М. М. Понятие системы языка в синхронии и диа­ хронии­ // Вопр. языкознания. – 1962. – №4.

10.Мейе А. Сравнительный метод в историческом языко­зна­­ нии. – М., 1954.

11.Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. – М., 1969. (відповідні статті).

12.Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. –К., 1985. (відповідні статті).

13.Лингвистический энциклопедический словарь. /Под ред.

В.Н. Ярцевой. – М., 1990 (2002). (відповідні статті).

143

14.Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К., 2001. (відповідні статті)

15.Українська мова. Енциклопедія. – К., 2004. (відповідні

статті)

Запитання для самоперевірки

1.Що таке метод?

2.Що є спільного і що відмінного між методом дослідження

іметодикою?

3.Чим відрізняються методи наукового дослідження мовного матеріалу від навчальних методів?

4.Які ви знаєте основні методи дослідження мови?

5.Як по-іншому називається дескриптивний метод?

6.Який метод дослідження мови вважається найдавнішим?

7.Що таке компаративістика?

8.На які різновиди розподіляється порівняльне мовознавство?

9.Які існують різновиди мовознавства відповідно до методів дослідження мови: синхронії та діахронії?

10.Чому лінгвісти використовують різні методи в дослідженні мовного матеріалу?

5.3.Тема 2. МОВЛЕННЄВИЙ АПАРАТ, ЙОГО БУДОВА

Мета: розглянути будову і функції мовленнєвого апарату людини; з’ясувати анатомо-фізіологічні передумови утворення звуків; дати характеристику звуків мовлення у фізіологічному аспекті.

Завдання:

•назвати активні й пасивні органи мовлення;

•дати визначення артикуляції, розглянути три фази в артикуляції звука;

•визначити, що таке артикуляційна база мови.

Форма виконання: опрацювання матеріалів підручників, конспект додаткової літератури.

144

Питання для опрацювання

1. Активні й пасивні органи мовлення. Роль центральної нервової системи і слухового апарату в утворенні та сприйманні звуків.

Вказівки щодо виконання: замалювати схему будови мовленнєвого апарату людини; назвати активні й пасивні органи мовлення; визначити призначення кожного мовленевого органа; з’ясувати роль центральної нервової системи і слухового апарату в утворенні та сприйманні звуків мовлення; описати роботу органів мовлення при вимові голосних і приголосних звуків.

Література

1. Кочерган М. П., с. 106–110.

2. Карпенко Ю. О., с. 116–121..

3. Дорошенко С. І., Дудик П. С., с. 50–57, 70–81, 83–84.

4.Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / За ред. І. К. Білодіда. – К., 1969. – С. 43–217.

5.Зиндер Л. Р. Общая фонетика. – М., 1974. – С. 4–216.

2. Артикуляція звука. Три фази артикуляції та артикуляційна база. Зміна об’єму й форми резонатора під час творення звуків. Місце перепони на шляху видихуваного повітря і способи подолання перепон.

Вказівки щодо виконання: засвоїти фази артикуляції звука; визначити, що таке артикуляційна база слова; з’ясувати зміну об’єму і форми резонатора під час творення звуків та місце перепони на шляху видихуваного повітря.

Література

1. Кочерган М. П., с. 106–110.

2. Карпенко Ю. О., с. 116–121.

3. Дорошенко С. І., Дудик П. С., с. 50–57,70–81, 83–84.

4. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / За ред. І. К. Білодіда. – К., 1969. – С. 43–217.

5. Зиндер Л. Р. Общая фонетика. – М., 1974. – С. 4–216.

145

Практичні завдання

Вправа 1. Опишіть артикуляцію органів мовлення під час вимови звуків:

[а], [у], [б], [л], [с], [с’].

Вказівки щодо виконання: вимовте кожен окремий звук, простежте положення органів мовлення.

Зразок: при вимові звука [а] ротова порожнина розкрита найширше. Голосний вимовляється при найнижчому піднятті язика, тіло якого відтягнене назад – до стінки глотки. Спинка язика в задній частині мінімально піднята вгору. Губи при артикуляції [а] активної участі не беруть. М’яке піднебіння утворює зімкнення з задньою стінкою глотки й тим самим закриває прохід, що веде в носову порожнину. Отже, [а] – нелабіалізований голосний заднього ряду, низького піднесення.

Основна література

Кочерган М. П., с. 110– 114. Карпенко Ю. О., с. 121–126.

Вправа 2. Назвіть та запишіть звуки української та іноземної мов, при вимові яких беруть участь губи.

Основна література

Кочерган М. П., с. 110–114. Карпенко Ю. О., с. 121–126.

Вправа 3. Опишіть артикуляцію звуків української мови [г] та [ґ].

Основна література

1.Кочерган М. П., с. 110–114.

2.Карпенко Ю. О., с. 121–126.

Додаткова література

1.Росетті А. Вступ до фонетики. – К., 1974. – С. 13–74.

2.Реформатский А. А., с. 161–190.

3.Головин Б. Н., с. 47–57.

4.Маслов Ю. С., с. 33–85.

146

5.Кодухов В. И., с. 101–138.

6.Зиндер Л. Р. Общая фонетика. – М., 1979. – С. 4–216.

7.Уроева Р. М., Кузнецова О.Ф. Справочник по фонетике

играмматике немецкого языка: Учебное пособие. – М., 1985. – С. 5–66.

8.Карпов Н. П. Фонетика испанского языка (теоретический курс). – М., 1969.

9.Chigarevskaj N. Trait de phontique franaise. Cours th orique. – Мoscow, 1973.

10.Vassilyev Y. A. English Phonetics. A theoretical course. – Мoscow, 1970.

11.Бондарко Л. В., Вербицкая Л. А., Гордина М. В. Основы общей фонетики: Учеб. пособие. – СПб., 1991.

Запитання для самоперевірки

1.Що ви розумієте під терміном «апарат мовлення»?

2.З яких частин складається мовленнєвий аппарат людини?

3.Які органи мовлення належать до активних, а які – до пасивних?

4.Які функції вони виконують у процесі мовлення?

5.Яку роль в утворенні та сприйнятті звуків відіграє центральна нервова система?

6.Що таке артикуляція звука, з яких фаз вона складається?

7.З роботою якого органа мовлення пов’язаний розподіл голосних за рядом та піднесенням?

8.Що таке артикуляційна база?

9.Як виникає акцент?

10.Які артикуляційні особливості окремих звуків у виучуваних мовах ви можете назвати?

5.4.Тема 3. РОЗВИТОК ЛЕКСИКИ. ЛЕКСИКОГРАФІЯ

Мета: простежити розвиток значень слова; визначити історичні зміни в лексиці; охарактеризувати основні типи лінгвістичних словників, будову словникових статей різного типу.

147

Завдання:

•дати визначення застарілих слів (архаїзмів, історизмів) та неологізмів;

•простежити розвиток значень слова: розширення, звуження, зміщення значення;

•назвати способи збагачення словникового складу мови;

•охарактеризувати різноманітні типи лінгвістичних словників та будову їх статей.

Форма виконання: опрацювання матеріалів підручників, конспект додаткової літератури.

Питання для опрацювання

1. Історичні зміни в лексиці. Застарілі слова. Неологізми. Зміна значення слів. Способи збагачення словникового складу мови.

Вказівки щодо виконання: опрацювати відповідний матеріал підручників; дати визначення основних термінів за словниками.

Література

1.Кочерган М. П., с. 225–241.

2.Карпенко Ю. О., с. 219–230.

3.Ющук І. П., с. 72–79.

4.Дорошенко С. І., Дудик П. С., с. 147–153, 159–175.

5.Сучасна українська мова. Лексика і фразеологія / За ред. І. К. Білодіда. – К., 1973. – С. 101–150.

6.Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. – М., 1969. (відповідні статті).

7.Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1985. (відповідні статті).

8.Лингвистический энциклопедический словарь. / Под ред. В. Н. Ярцевой. – 1990 (2002). (відповідні статті).

9.Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К., 2001. (відповідні статті).

2.Лінгвістичні словники: тлумачні, перекладні, етимологічні, словники синонімів, антонімів, омонімів, паронімів, фразеологізмів, історичні, діалектні та інші.

Вказівки щодо виконання: опрацюйте зазначену літературу, випишіть назви основних словників різних типів, охарактеризуйте їх.

148

Література

1.Кочерган М. П., с. 249–262.

2.Карпенко Ю. О., с. 246–256.

3.Ющук І. П., с. 79–80.

4.Дорошенко С. І., Дудик П. С., с. 142–153, 159–175.

Практичне завдання

Вправа 1. Запам’ятайте назви основних словників різних типів. Ознайомтесь із передмовами до них, проаналізуйте структуру словникових статей.

Вказівка щодо виконання: Випишіть приклади словникових статей із різнотипних словників.

Зразок:

“Словник української мови”, тт. 1–11. – К.: Наукова думка, 1970–1980 (тлумачний словник, близько 135 тис. реєстрових слів).

Приклад словникової статті:

ОРЕОЛ, у, ч. 1. Променисте коло, сяйво навкруг голови Бога, святого на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб. 2. перен. Атмосфера слави, успіху, пошани і т. ін. навколо кого-небудь. // Слава. Є в році день один – його святкуєм ми, Зібравшися в братерські кола, Щоб промінь ще додать у лютий час пітьми Поетові до ореола (Сам.). 3. Світлове коло, яке оточує що-небудь на темному фоні. 4. спец. Яскраве біле сяйво навколо сонця, місяця, яскравих зірок. Ореол місяця.

Основна література: словники різних типів (див.: Довідники до семінару 5).

Додаткова література

1.Кочерган М. П., с. 249–262.

2.Карпенко Ю. О., с. 246–256.

3.Кодухов В. И., с. 184–204.

4.Реформатский А. А., с. 151–154.

5.Головин Б. Н., с. 88–103.

149

6.Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія / За заг. ред. І. К. Білодіда. – К., 1973. – С. 101–150.

7.Булаховский Л. А. Введение в языкознание. – Ч. ІІ. – М., 1954. – С. 52–81, 107–170.

8.Щерба Л. В. Опыт общей теории лексикографии. // Языковая система и речевая деятельность. – Л., 1974. – С. 265–304.

9.Виноградов В. В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. – М., 1977. – С. 47–68, 140–191.

10.Пауль Г. Принципы истории языка. – М., 1960.

11.Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови. – Х., 1993.

12.Ступин Л. П. Лексикография английского языка. – М., 1985.

13.Тимакова И. Н., Тархова В. А. Лексикология современного французского языка (на франц. языке). – Л., 1967.

14.Iskos A., Lenkowa A. Deutsche Lexikologie. – Leningrad, 1960.

Запитання для самоперевірки

1.Назвіть причини історичних змін у лексиці.

2.Які три типи лексичних змін ви знаєте?

3.Які слова називаються застарілими, а які – неологізмами?

4.На які два типи розподіляються слова, що вийшли з ужитку?

5.Чим архаїзми відрізняються від історизмів?

6.Якими шляхами можуть виникати неологізми?

7.У яких трьох напрямах відбувається зміна значення слів?

8.Скільки і які способи збагачення словникового складу мови ви знаєте?

9.Яка мета і завдання лексикографії?

10.Яка різниця між словниками понять і лінгвістичними словниками?

11.Які основні лінгвістичні словники різних типів ви можете назвати?

12.Як будуються їхні словникові статті?

13.Яке призначення зворотніх словників?

150