Терехова Д. І. Вступ до мовознавства

Вправа 2. Прочитайте і поясніть, на які особливості граматики звертають увагу науковці.

1.«Граматика вивчає мову як систему засобів вираження; поняття граматичного передбачає поняття синхронічного і значущого, і оскільки немає системи, яка б охоплювала відразу кілька історичних періодів, ми відкидаємо можливість існування «історичної граматики»; те, що так називають, насправді є не що інше, як діахронічна лінгвістика».

(Соссюр Ф. де Курс загальної лінгвістики. – К., 1998. – С 170).

2.«Фонетика и лексика занимают в структуре языка периферийное положение: лексика относится к смысловой периферии, фонетика – к материальной.

Грамматика в этом смысле занимает центральное положение. Если лексика непосредственно называет действительность, а фонетика непосредтвенно воспринимается органом чувств (ухом), то грамматика всегда является опосредованной.

Связь грамматики с лексикой осуществляется только через лексику, так как граматика, как таковая, лишена всякой конкретности».

(Реформатский А. А. Введение в языковедение. – М., 2001. –

С.248–249).

3.«Граматика … – розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови, тобто систему правил, які функціонують об’єктивно й визначають закономірності словозміни та поєднання слів у словосполучення й речення. Ці правила зумовлені внутрішніми законами розвитку мови й виявляються в системі граматичних форм і граматичних категорій.

Граматика тісно пов’язана з лексикологією, фонетикою й логікою (наукою про закони мислення)».

(Шкуратяна Н. Г., Шевчук С. В. Сучасна українська літератур­ на мова: Модульний курс: навчальний посібник. – К., 2007. – С. 369).

4.«Слова с их номинативной функцией сами по себе еще не способны обеспечить нормальное человеческое общение: лексические значения обязательно должны сопровождаться значениями грамматическими. Только высказывание, состоящее из слов, построенное и оформленное по законам данного языка, способно

121

выполнять коммуникативную функцию. По-видимому, лишь в плане языкового филогенеза, применительно к древнейшей эпохе развития языка, можно говорить о синкретичности, нераздельности лексических и грамматических значений. Но как только слово вычленяется из высказывания, с той поры происходит и обособление лексики и грамматики как важнейших компонентов языка».

(Общее языкознание / Под общ. ред. А. Е. Супруна. – Мн., 1983. – С. 236).

Вправа 3. Визначте будову слів та заповніть таблицю.

Пролісок, лісовик, зміна, беззмінний, степи, стежка, стежина, степовий, підземний, ходити, перехід, підфарбовувати, пофарбований.

Зразок:

Слово	Префікс	Корінь	Суфікс	Закінченя
Лісовий	–	ліс	ов	ий

Вправа 4. Перекладіть речення іноземною мовою, яку вивчаєте. Проаналізуйте та прокоментуйте особливості їх будови.

Мати любить дочку. Батько любить сина. Жінка читає книгу.

Студент добре відповідає. Книга лежала на столі.

Вправа 5. Розгляньте подані приклади з української, російської й тієї іноземної мови, яку ви вивчаєте. З’ясуйте, якими мовними засобами виражено граматичні значення у прикладах з кожної мови.

Укр.: птах – пташка, пташеня; поле – у полі, на полях; ходити – виходити, виходив, виходжу; веселий – веселіший, найвеселіший.

Рос.: садить – пересадить, посадили; дом – в доме, домик; спелый – более спелый, самый спелый.

Англ.: books, time – a time, foot – feet, take – took.

122

Нім.: ich spreche – du sprichst, ich bin – du bist, ich – meiner, mir, mich.

Франц.: je vais, le mur, la maison, nous allons.

Вправа 6. Проаналізуйте наведені приклади, поясніть їх граматичні значення і способи їх вираження.

Укр.: я – мене, мені, великий – більший, добре – краще.

Рос.: он – его, ребёнок – дети, иду – шёл, говорю – сказал, много – больше.

Англ.: I – me, she – her, big – bigger, the biggest; good – better, the best; many – more.

Нім.: der Mensch – die Leute, in – ihn, viel – mehr, gut – besser, bin – sind – war.

Фран.: je – moi, il – lui, bon – meilleur, bien – mieux.

Латин.: ego – mei, mihi, magnus – major, maximus; parvus – minor, minimus.

Вправа 7. Порівняйте подані визначення граматичних категорій. Випишіть визначення цього терміна зі «Словника лінгвістичних термінів» (Ганич Д. І., Олійник І. С., 1985) та інших лінгвістичних термінологічних словників.

1.«Грамматическая категория – система противопоставленных друг другу рядов грамматических форм с однородными значениями».

(Лопатин В. В. Грамматическая категория // Лингвисти­ ческий энциклопедический словарь. – М., 1990. – С. 115).

2.«Граматична категорія …– це узагальнене граматичне поняття, що об’єднує ряд співвідносних граматичних значень, виражених певною системою граматичних форм. Вона ґрунтується на кількох (не менш як двох) граматичних значеннях. Кожна граматична категорія конкретно виявляється в певному слові,

уйого словоформі».

(Шкуратяна Н. Г., Шевчук С. В. Сучасна українська літе­

123

ратурна мова: Модульний курс: навчальний посібник. – К., 2007.

–С. 372–373).

3.«Граматична категорія – система протипоставлених одна одній граматичних величин, тобто граматичних форм з однорідним значенням».

(Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – C. 226).

4.«Грамматические категории – это прежде всего совокупности элементов языка (слов, их значимых частей, их сочетаний), образующие грамматические общности. Что объединяет эти общ­ ности в языке? Мы думаем, что это – грамматические значения, а не грамматические способы или формы».

(Реформатский А. А. Введение в языковедение. – М., 2001. – С. 255).

Вправа 8. Користуючись схемами Е.2, Е.3, складіть схему системи частин мови тієї іноземної мови, яку ви вивчаєте.

Вправа 9. Із поданих текстів випишіть по три приклади самостійних частин мови, визначте їхні граматичні категорії.

1. Про патріотизм

Нелегко виростити плодове дерево: багато воно потребує праці і турбот... Патріотизм означає любов до своєї держави, до свого народу. Як кожна велика любов, патріотизм розширює свідомість. Справжній патріот любить увесь світ. Неможна, відкривши велич рідної землі, зненавидіти Всесвіт. Безлюбі люди – погані патріоти. Наш патріотизм допамагає нам любити інші, далекі народи, розуміти чужу культуру.

(І. Еренбург [Цит. за: Кондрашов Н. А. Сборник задач и упраж­ нений по введению в языкознание: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101. – 2-е изд., перераб. – М., 1991. – С.106–107]).

2. Піклування про освіту з часу введення християнства взяли на себе держава і церква. За князювання Володимира Святославовича в Києві вже існує державна школа, в якій вчились.. діти «нарочитой чади» – найближчого оточення князя. «Учение книжное» – не про-

124

сто грамотність, а навчання тодішнім наукам. …Дітей «нарочитой чади», тобто старших дружинників, князівської адміністрації, бояр брали в школи не для того, щоб із них зробити паламарів і священників, а для того щоб виростити із них освічених людей і державних діячів, здатних підтримувати спілкування з Візантією і іншими країнами.

(Толочко П. Київська Русь. – К., 1996. – 310–311).

Зразок: іменники: дерево (загальн., неістот., сер. р., ІІ відмі­ на, тверд. гр., однина, наз. відм.).

Вправа 10. Поясніть, у чому полягає принципова відмінність між різними типами мов відповідно до типологічної класифікації. Заповніть таблицю прикладами конкретних мов.

		Ізолюючі мови	Аглютинативні мови	Інкорпоруючі мови		Флективні мови
			Зразок: турецька
			Запитання для самоперевірки				Відповіді
1.	На які два компоненти поділяється граматична будова мови?
2.	Граматику слова чи речення вивчає морфологія?
3.	Як ще інакше називається розділ мовознавства – дериватологія?
4.	Яке значення слів є абстрактним – лексичне чи граматичне?
5.	Як ще інакше називають реляційні граматичні категорії (наприклад, відмінок, число та рід
прикметника ) ?
6.	Які ще категорії числа існують в окремих мовах, крім однини і множини?
7.	Як називаються формальні, матеріальні засоби вираження граматичних значень, грама­
тичних категорій?
8.	Як називається єдність плану змісту і плану вираження, тобто граматичного значення та
граматичного способу?
9.	Як називаються зміни межі між морфемами в слові в процесі його історичного розвитку?
10.		У середину якої морфеми вставляється інфікс?
11.		Як називаються граматичні способи, коли граматичне значення виражається поза межа­
ми слова?
12.		До яких граматичних способів – до синтетичних чи аналітичних належить порядок слів?
13.		Які ви знаєте критерії визначення частин мови?
14.		У яку групу І. Вихованець виокремив іменник, прикметник, числівник, дієслово,
прислівник?
15.		Хто з мовознавців у класифікації частин мови виділяв модальні слова?

125

4.7.Практичне заняття 7. Словосполучення і речення

План

1. Поняття словосполучення. 2.Типи словосполучень. 3.Синтаксичні зв’язки слів. 4.Речення та його ознаки. 5.Структура речення та його види. 6.Складне синтаксичне ціле.

7.Граматичне та актуальне членування речення.

Ключові поняття й терміни

Синтаксис. Одиниці синтаксису.

Словосполучення. Валентність. Граматична валентність, лексична валентність. Типи словосполучень. Прості, складні, комбіновані словосполучення. Лексичні, синтаксичні словосполучення. Сурядні, підрядні словосполучення. Іменні, дієслівні, прислівникові словосполучення. Атрибутивні, об’єктні, релятивні словосполучення. Предикативні, непредикативні словосполучення.

Синтаксичні зв’язки слів (узгодження, керування, прилягання, координація, тяжіння, інкорпорація, замикання, ізафет).

Речення. Ознаки речення (комунікативність, відносна самостійність, структурна цілісність, предикативність, модальність). Види речень (розповідні, питальні, спонукальні; прості, складні; поширені, непоширені; односкладні, двоскладні). Різновиди односкладних речень. Безсполучникові складні речення, складносурядні речення, складнопідрядні речення. Види підрядних речень. Члени речення. Синтаксичні категорії речення: категорія синтаксичного часу, синтаксичного способу, об’єктивної модальності, суб’єктивної модальності, предикативності. Синтаксема, алосинтаксема. Висловлення. Актуальне членування речення. Текст, його компоненти.

126

Написання модульної контрольної роботи

Література Основна література

Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 307–320. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 301–320. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства. – К., 1974.

– С. 2111–214.

Кодухов В. И. Введение в языкознание. 2-е изд. – М., 1987. – С. 250–259.

Маслов Ю. С. Введение в языкознание. – М., 1987. – С. 230–237. Реформатский А. А. Введение в языковедение. – М., 2001. – С. 324–345.

Додаткова література

Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл. – М., 2005. Бабайцева В. В. Односоставные предложения в современном русском языке. – М., 1968.

Бархударов Л. С. Структура простого предложения современного английского языка. – М., 1966.

Бурлакова В. В. Основы структуры словосочетания в современном английском языке. – Л., 1975.

Виноградов В. В. Основные вопросы синтаксиса предложения (на материале русского языка) // Введение в языковедение: Хрестоматия: учеб. пособие для студентов вузов / Сост. А. В. Блинов, В. П. Мурат, Г. И. Рапова. – М., 2000.

Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К., 1993.

Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Семан- тико-синтаксична структура речення. – К., 1983.

Глисон Г. Введение в дескриптивную лингвистику // Введение в языковедение: Хрестоматия: учеб. пособие для студентов вузов / Сост. А. В. Блинов, В. П. Мурат, Г. И. Рапова. – М., 2000.

Золотова Г. А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. – М., 1973.

Іваницька Н. Л. Синтаксис простого речення. Складні випадки аналізу. – К, 1989.

Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г. Теоретическая грамматика английского языка. – М., 1981.

127

Матезиус В. О так называемом актуальном членении предложения // Введение в языковедение: Хрестоматия: учеб. пособие для студентов вузов / Сост. А. В. Блинов, В. П. Мурат, Г. И. Рапова.

– М., 2000.

Мельничук О. С. Розвиток структури слов’янського речення. – К., 1966.

Мельничук О. С. Про два синтаксичні рівні формування й опису словосполучень // Мовознавство. – 1970. – № 6.

Мещанинов И. И. Члены предложения и части речи – Л., 1978. Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении. – М., 1956.

Прокопович Н. Н. Словосочетание в современном русском литературном языке. – М., 1966.

Распопов И. П. Строение простого предложения в современном русском языке. – М., 1970.

Распопов И. П. Очерки по теории синтаксиса. – Воронеж, 1973.

Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання: Навч. посібник.

– К., 1994.

Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За ред. І. К. Білодіда. – К., 1972.

Удовиченко Г. М. Словосполучення в сучасній українській літературній мові. – К., 1968.

Шахматов А. А. Синтаксис русского литературного языка. – 2-е изд. – М., 1941.

План-конспект заняття

Мета: розглянути основні одиниці синтаксису; охарактеризувати різні типи словосполучень; розглянути класифікації речень.

Завдання:

•дати визначення синтаксису, його одиниць вивчення;

•охарактеризувати словосполучення, розглянути їхні типи та види зв’язку слів;

•визначити речення, з’ясувати його основні ознаки, структуру;

•розглянути класифікації речень за різними ознаками.

128

Теоретичні питання

1. Поняття словосполучення.

Вказівки: дати визначення синтаксису, назвати одиниці синтаксису; охарактеризувати словосполучення; розкрити поняття: «валентність», «граматична валентність», «лексична валентність».

Література: Кочерган М. П., с. 307. Карпенко Ю. О., с. 301–

307.Бевзенко С. П., с. 126–128.

2.Типи словосполучень.

Вказівки: охарактеризувати різні типи словосполучень (прості, складні, комбіновані словосполучення; лексичні, синтаксичні словосполучення; сурядні, підрядні словосполучення; іменні, дієслівні, прислівникові словосполучення; атрибутивні, об’єктні, релятивні словосполучення; предикативні, непредикативні словосполучення).

Література: Кочерган М. П., с. 307–311. Карпенко Ю. О., с. 301–307. Бевзенко С. П., с. 127–130.

3. Синтаксичні зв’язки слів.

Вказівки: з’ясувати типи граматичного зв’язку між членами сурядних і підрядних словосполучень (узгодження, керування, прилягання, координація, тяжіння, інкорпорація, замикання, ізафет) (див.: додаток Ж, схеми Ж.1, Ж.2, Ж.3).

Література: Кочерган М. П., с. 311–314. Карпенко Ю. О., с. 301–307.

4. Речення – найменша комунікативна одиниця.

Вказівки: дати визначення речення; охарактеризувати основні його ознаки (комунікативність, відносна самостійність, структурна цілісність, предикативність, модальність); розповісти про синтаксичні категорії речення: категорію синтаксичного часу, синтаксичного способу, об’єктивної модальності, суб’єктивної модальності, предикативності; визначити терміни: «синтаксема», «алосинтаксема».

Література: Кочерган М. П., с. 314–317. Карпенко Ю. О.,

с.307–313.

5.Структура речення та його види.

129

Вказівки: розглянути й охарактеризувати структуру речення (див. додаток Ж, схема Ж.4); розповісти про різні види речень (розповідні, питальні, спонукальні; прості, складні; поширені, непоширені; односкладні, двоскладні); охарактеризувати різновиди односкладних речень, типи складних речень (безсполучникові складні речення, складносурядні речення, складнопідрядні речення); назвати члени речення.

Література: Кочерган М. П., с. 314–317. Карпенко Ю. О., с. 307–313. Бевзенко С. П., с. 130–131.

6. Складне синтаксичне ціле.

Вказівки: дати визначення поняття «складне синтаксичне ціле», «текст», «контекст»; назвати основні характеристики складного синтаксичного цілого; охарактеризувати основні компоненти тексту.

Література: Карпенко Ю. О., с. 314–316. Бевзенко С. П., с. 132–133.

7. Граматичне та актуальне членування речення.

Вказівки: охарактеризувати граматичне та актуальне членування речення, пояснити, чим вони зумовлені; назвати головні засоби актуального членування речення.

Література: Кочерган М. П., с. 317–321. Карпенко Ю. О., с. 313–314. Бевзенко С. П., с. 134–135.

Практичні завдання

Вправа 1. Складіть словосполучення, в яких опорні слова виступали б то головним, то залежним компонентом. Визначте головне й залежне слово.

Добрий, будувати, писати, вчитися, думка, життя, вище, близько.

Зразок: рожеві хмари – рожевий від сонця.

Вправа 2. Визначте тип смислового зв’язку, морфологічне вираження стрижневого слова, тип підрядного зв’язку.

Весняний вітер, виконати завдання, п’ять учнів, він відповідав, працювати швидко, земля батьків, зустрічати друзів, холодна вода, річка Дніпро, дати відповідь, пожовклий лист, пісня про матір.

130