- •§1. Предмет римського приватного права
- •§2. Значення римського права для сучасної юриспруденції
- •§3. Система римського права
- •§4. Етапи розвитку римського права
- •§5. Рецепція римського права
- •§1. Поняття джерел права
- •§2. Джерела правоутворення
- •§1. Поняття статусного права
- •§2. Поняття особи та її правоздатність
- •§3. Обмеження правоздатності
- •§4. Дієздатність фізичних осіб
- •§5. Статусні суди
- •§6. Юридичні особи
- •§1. Поняття здійснення права
- •§2. Поняття і класифікація римських позовів
- •§3. Захист і заперечення проти позовів
- •§4. Особливі засоби преторського захисту
- •§5. Форми захисту суб'єктивних прав
- •§6. Позовна давність
- •§1. Поняття сімейного права
- •§2. Римська сім'я. Агнатське і когнатське споріднення
- •§3. Поняття шлюбу та його види
- •§4. Особисті та майнові відносини подружжя
- •§5. Батьківська влада
- •§6. Опіка та піклування
- •§1. Поняття і система речових прав
- •§2. Поняття і класифікація речей
- •§1. Поняття власності
- •§2. Зміст і поняття права власності. Його види
- •§3. Способи набуття права власності
- •§1. Поняття володіння
- •§2. Види володіння
- •§3. Набуття володіння
- •§4. Втрата володіння
- •§5. Захист володіння
- •§1. Поняття і види прав на чужі речі
- •§2. Поняття і види сервітутів
- •§3. Виникнення, припинення і захист сервітутів
- •§4. Особливі види сервітутів: емфітевзис і суперфіцій
- •§5. Заставне право
- •§1. Поняття і зміст зобов'язання
- •§2. Види зобов'язань
- •§3. Припинення зобов'язання
- •§4. Наслідки невиконання зобов'язання
- •§1. Поняття і види договорів
- •§2. Умови дійсності договорів
- •§3. Зміст договору
- •4.1. Вербальні контракти
- •4.2. Літеральні контракти
- •4.3. Реальні контракти
- •4.4. Консенсуальні контракти
- •4.5. Безіменні контракти
- •4.6. Пакти
- •§1. Поняття спадкового права
- •§2. Спадкування за законом
- •§3. Спадкування за заповітом
§3. Припинення зобов'язання
З самого моменту виникнення зобов'язання розраховані на їх припинення. Основною підставою припинення зобов'язань є їх виконання. Виконання зобов'язань мало юридичні наслідки, тобто припинення зобов'язань, лише за наявності певних умов. Ці умови стосувалися місця і часу виконання зобов'язань; особи виконавця і особи, яка приймає виконання; змісту зобов'язань.
Місце виконання зобов'язання визначається згодою сторін. В тому випадку, коли місце виконання зобов'язань встановлювалося альтернативно, то це місце вибирав боржник. В тих випадках, коли невиконання зобов'язання мало місце з вини боржника, то вибір місця виконання належав позивачеві.
Час виконання зобов'язання визначався договором. Якщо термін виконання не був встановлений у договорі, то момент виникнення зобов'язання і термін його виконання збігалися. Кредитор міг вимагати виконання зобов'язання терміново, за винятком випадків, коли для виконання зобов'язання потрібен був певний час. Дострокове виконання (representatio) допускалося не завжди. Заборонялося дострокове виконання обов'язків у виплаті аліментів. В тому випадку, коли дострокове виконання не заборонялося законом, вимагалося, щоб при цьому не порушувалися інтереси кредитора.
Для припинення зобов'язань вимагалося, щоб воно було виконано і прийнято певною особою. Виконання зобов'язання здійснювалося або боржником, або його представником. Особисте виконання вимагалося тоді, коли договір мав особистий характер. Якщо ж зобов'язання не мало особистого характеру, допускалося його виконання третьою особою.
Виконання мало відповідати змісту зобов'язання. Боржник не міг на свій розсуд замінити предмет зобов'язання. Заміна предмета зобов'язання була можлива лише зі згоди кредитора.
Крім виконання зобов'язання, зобов'язальні відносини могли припинятися також через зміну змісту або умов зобов'язання (nova-tio); залік зустрічних потреб кредитора і боржника (compensatio); звільнення боржника від боргу кредитора (remissio debiti); поєднання в одній особі кредитора і боржника (confusio); неможливість виконання; смерть однієї зі сторін; закінчення давності до запитання.
Novatio — договір, який погашає попереднє зобов'язання через встановлення нового. Така заміна відбувається на основі усного договору (stipulatio).
Залік (compensatio) міг мати місце у випадках зустрічної вимоги, коли кредитор і боржник за одним зобов'язанням є відповідно боржником і кредитором за іншим.
Звільнення від боргу застосовувалося тоді, коли кредитор добровільно відмовлявся від свого права вимагати його сплати.
Зобов'язання припинялися у випадку фізичної або юридичної неможливості виконання. Фізична неможливість могла мати місце тоді, коли предмет зобов'язання (наприклад, річ) був фізично знищений без вини боржника. Юридична неможливість наставала тоді, коли предмет зобов'язання — оборотна річ, перетворювалася у необоротну (наприклад, річ виключалася з цивільного обігу).
У випадку смерті боржника зобов'язання переходило до спадкоємця. Виняток: до спадкоємців не переходили борги за делікти.