Переваги та недоліки лізингових операцій

Переваги лізингу	Недоліки лізингу
• Можливість розширення обсягів діяльності без суттєвого збільшення обсягів фінансування. • Суттєва економія фінансових ресурсів на початковому етапі. • Зменшення бази оподаткування прибутку (лізингові платежі включаються у собівартість продукції). • Зменшення ризику втрати фінансової стійкості. • Зменшення ризику морального зносу активів (при операційному лізингу)	• Збільшення рівня поточних витрат за рахунок лізингових платежів. • Подорожчання виготовленої продукції через включення лізингових платежів у її собівартість (лізингові платежі завжди більші, ніж мортиза- ційні відрахування). • Неможливість суттєвої модернізації майна без згоди лізингодавця. • Більш висока вартість фінансового лізингу, порівняно з банківським кредитом

• для більш об'єктивного оцінювання альтернативних грошових потоків враховується можливість отримання податкової економії (при лізингу – за рахунок віднесення на собівартість про­дукції лізингових платежів, при купівлі за рахунок кредиту – за рахунок процентів за кредит та амортизаційних відрахувань).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Назвіть основні складові оборотного капіталу.

2. Які переваги і недоліки необоротних і оборотних активів?

3. Як розраховується оборотний капітал методами „знизу” і „зверху”?

4. Як визначаються поточні фінансові потреби підприємства?

5. Які фактори впливають на величину поточних фінансових потреб?

6. У чому полягають заходи прискорення оборотності оборотного капіталу і з якою метою їх проводять?

7. У чому полягає сутність спонтанного фінансування?

8. Що розуміють під факторингом?

9. Назвіть типи політики управління обіговим капіталом?

10. У чому полягає сутність поглибленого аналізу власних оборотних коштів і поточних фінансових потреб?

ТЕСТИ

1. До активів підприємства не відносять:

1. Майно, що не належить підприємству на праві власності і використовується для здійснення статутної діяльності.

2. Ресурси, що перебувають тимчасово в розпорядженні підприємства.

3. Майно, використання якого веде до збільшення економічних вигод у майбутньому.

4. Ресурси, що перебувають в розпорядженні підприємства.

2. За об’єктом фінансового управління активи класифікують на:

1. Реальні і фінансові.

2. Необоротні і оборотні.

3. Короткострокові і довгострокові.

4. Високо оборотні необоротні.

3. Інтервал часу з моменту придбання виробничих ресурсів до моменту надходження грошових коштів за реалізований товар називають

1. Період кредитування підприємства.

2. Період тривалості виробничого циклу.

3. Період тривалості операційного циклу.

4. Період тривалості фінансового циклу.

4. До ненормованих оборотних засобів підприємства відносяться:

1. Витрати майбутніх періодів;

2. Готова продукція на складах;

3. Покупні напівфабрикати;

4. Товари відвантажені, але не сплачені.

5. На тривалість обертання оборотних активів впливає:

1. Період перебування сировини і матеріалів в запасах.

2. Період незавершеного виробництва.

3. Період кредитування банком підприємства.

4. Період переговорів підприємства постачальником.

6. За ступенем ризику активи класифікують на:

1. З одноразовим, періодичним, регулярним доходом.

2. З гарантованим і негарантованим грошовим потоком.

3. Середньо ліквідні, високоліквідні, низько ліквідні, неліквідні.

4. Активи, що приносять дохід в явній або прихованій формі.

7. До моделей управління оборотними засобами відносять:

1. Агресивна.

2. Середню.

3. Контрольовану.

4. Кратна.

8.Залежно від рівня ліквідності активи класифікують на:

1. З одноразовим, періодичним, регулярним доходом.

2. З гарантованим і негарантованим грошовим потоком.

3. Середньліквідні, високоліквідні, низько ліквідні, неліквідні.

4. Активи, що приносять дохід в явній або прихованій формі.

9. До нематеріальних активів відносять:

1. Будівлі та споруди.

2. Дебіторська заборгованість.

3. Фінансові інвестиції.

4. Гудвіл.

10. До складових оборотного капіталу не відносять:

1. Дебіторська заборгованість.

2. Виробничі запаси.

3. Короткострокова заборгованість перед постачальниками.

Тема 7. ВАРТІСТЬ І ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ

План

1. Економічна суть та особливості формування власного і позикового капіталу підприємства.

2. Визначення вартості капіталу.

3. Управління структурою капіталу.

1. Економічна суть та особливості формування власного і позикового капіталу підприємства

Під капіталом розуміють матеріальні засоби і грошові кошти, вкладені в підприємство з метою здійснення підприємницької діяльності. Глибше зрозуміти сутність капіталу можна розгля­нувши його класифікації в економічній літературі.

Залежно від того, кому належать вкладені в господарську ді­яльність матеріальні засоби і грошові кошти, капітал поділяють на власний і позиковий. Під власним капіталом розуміють гро­шові кошти і матеріальні засоби, які самостійно формуються під­приємством для забезпечення свого розвитку. До позикового ка­піталу відносять грошові кошти та інше майно, що залучається для фінансування розвитку підприємства із зовнішніх джерел на платній поворотній основі.

Основні відмінності між власним і позиковим капіталом про­ілюстровано у таблиці 7.1 [10]. Їх аналіз показує, що за рахунок позико­вого капіталу підприємство має більше можливостей нарощення свого виробничого потенціалу, але при цьому зростає ризик втра­ти його фінансової стійкості.

За тривалістю використання виділяють довгостроковий по­стійний капітал (або перманентний) (власний + довгостроковий позиковий) і короткостроковий змінний капітал (поточні зобов’язання).

Головною ознакою групування статей активу балансу є ступінь їх ліквідності, тобто швидкість зворотної трансформації інвесто­ваного капіталу в грошові кошти.

Залежно від напряму розміщення фінансових ресурсів у акти­ви підприємства капітал класифікується на основний і оборот­ний. Водночас, можна окремо виділити капітал, що використо­вується у внутрішньому обороті підприємства та за його межами (дебіторська заборгованість, довгострокові та поточні фінансові інвестиції).

Склад капіталу за напрямками розміщення:

1. Основний капітал: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції;

2. Оборотний капітал: товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти.

Капітал вилучений з господарського обороту: довгострокові фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції. Вкладення частини ка­піталу в зовнішні фінансові інструменти свідчить, що в попередні періоди у підприємства були вільні грошові кошти. Водночас, капітал, інвестований за межами підприємства, можна розгляда­ти як резерв мобілізації в господарський оборот додаткових гро­шових коштів у випадку, коли збільшуються його власні інвес­тиційні потреби або погіршується поточна платоспроможність.

Таблиця 7.1