- •І.В.Дем’яненко
- •Київ нухт 2009
- •Анотація
- •Основна частина
- •Тема 1. Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту
- •1. Сутність фінансового менеджменту
- •2. Мета, завдання і функції фінансового менеджменту
- •3. Організація фінансового менеджменту
- •4. Стратегія і тактика фінансового менеджменту
- •Тема 2. Система забезпечення фінансового менеджменту
- •1. Організаційно-правове забезпечення фінансового менеджменту
- •2. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту
- •Показники інформаційної бази фінансового менеджменту
- •Показники макроекономічного розвитку
- •Показники розвитку галузі
- •Конкуренти
- •По сферах діяльності
- •По видах продукції
- •По регіонах (територіях) діяльності
- •3. Внутрішній фінансовий контроль та облікова політика підприємства
- •Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень
- •7. Для постановки активів на облік
- •Тема 3. Управління грошовими потоками
- •1. Поняття грошового потоку, його склад та значення в забезпеченні кругообігу капіталу
- •2. Основи управління грошовими потоками
- •3. Управління грошовими потоками за видами діяльності
- •1. До критеріїв управління грошовими потоками відносять -
- •Методичний інструментарій оцінки вартості грошей у часі
- •3. Доходність фінансових операцій та оцінка фінансових активів
- •2. Терміновий ануїтет це:
- •2. Формування прибутку від операційної діяльності
- •3. Управління операційним прибутком підприємства
- •4. Формування та розподіл чистого прибутку
- •Зміст теорій дивідендної політики
- •1. При розгляді факту віднесення витрат до певного виду продукції або виробничого цеху їх підрозділяють на:
- •2. Управління оборотними активами підприємства
- •Порівняльна характеристика окремих способів закупівлі товарно-матеріальних запасів
- •Характерні особливості окремих типів кредитної політики підприємства по відношенню до його покупців
- •3. Особливості управління необоротними активами
- •Переваги та недоліки лізингових операцій
- •1. До активів підприємства не відносять:
- •Основні відмінності між власним і позиковим капіталом
- •Зміст звіту про власний капітал
- •Ознаки і типи емісії цінних паперів
- •2. Визначення вартості капіталу
- •3. Управління структурою капіталу
- •Фактори, що впливають на структуру капіталу підприємства
- •1. Привілейовані акції являють собою:
- •2. Ефективна вартість позиченого капіталу відображає фінансовий феномен, сутність якого полягає у наступному:
- •3. Прості акції являють собою:
- •10. Ефект фінансового лівериджу (важеля) –
- •Тема 8. Управління інвестиціями
- •1. Інвестиційна політика підприємства
- •3. Управління реальними інвестиціями
- •4. Особливості управління фінансовими інвестиціями
- •Стратегія управління портфелем цінних паперів у періоди циклічних змін ставки процента на фінансовому ринку
- •1. Основна мета інвестиційного менеджменту –
- •2. В Законі України “Про інвестиційну діяльність” визначено, що інвестиції – це:
- •3. Фактори, які впливають на об’єм інвестицій:
- •9. Фінансові інвестиції – це інвестиції в:
- •2. Теоретичні засади ризик-менеджменту
- •3. Методи оцінки фінансових ризиків
- •Фактори, що визначають внутрішні ризики підприємства
- •Оціночні критерії індексу beri
- •4. Методи нейтралізації фінансових ризиків
- •Тема 10. Аналіз фінансових звітів
- •1. Значення фінансового аналізу підприємства
- •2. Фінансова звітність
- •Прийоми фінансового аналізу та показники оцінки фінансового стану господарства
- •2. Фінансовий стан підприємства залежить
- •2. Експрес прогнозування потреби у додатковому фінансуванні
- •3. Послідовність складання фінансових планів
- •6. Розробка заходів щодо запобігання відхилень від графіку надходжень і платежів –
- •Тема 12. Антикризове фінансове управління на підприємстві
- •1. Сутність, принципи та методи антикризового фінансового менеджменту
- •2. Видом кризи:
- •2. Форми та джерела фінансової санації
- •3. Моделі механізму управління фінансовою санацією
- •1. До головних факторів, що зумовлюють стратегічну кризу на підприємстві, слід віднести такі:
- •Додаткова:
- •Термінологічний словник
- •І.В.Дем’яненко, т.А. Говорушко
3. Управління реальними інвестиціями
Як уже було зазначено, реальні інвестиції можуть здійснюватися у формі вкладень у нове будівництво, купівлю цілісних майнових комплексів, нове обладнання, розширення обсягів діяльності та її перепрофілювання тощо. При цьому завдання фінансового менеджменту полягає у пошуку окремих інвестиційних проектів, оцінюванні їх ефективності й виборі найбільш ефективних з них для реалізації.
У процесі аналізу інвестиційних проектів необхідно особливу увагу звертати на тривалість життєвого циклу проекту та його окремих стадій. Під життєвим циклом проекту розуміють проміжок часу від моменту появи проекту до моменту його ліквідації (а не запуску в експлуатацію, оскільки від життєвого циклу продукції значною мірою залежить окупність і економічна ефективність інвестицій).
У проектному циклі можна виділити три основні стадії:
доінвестиційна або попередня стадія – фаза підготовки проекту та забезпечення його фінансування;
інвестиційна стадія – фаза проектування і будівництва;
експлуатаційна (виробнича) стадія – фаза експлуатації інвестиційного об'єкта. (У випадку диверсифікованого виробництва початком експлуатаційної стадії вважається дата початку виробництва і збуту хоча б одного виду продукції або послуг. Одночасно можуть продовжуватися роботи відповідно до інвестиційного плану, пов'язані з підготовкою виробництва і збуту інших видів продукції.)
Обґрунтування доцільності реальних інвестицій здійснюється на попередній або доінвестиційній стадії. Помилки на цій стадії дорого коштують інвесторам. У ході доінвестиційного дослідження фінансовий менеджер повинен:
оцінити загальні можливості реалізації проекту (на підставі попиту на продукцію на зовнішніх і внутрішніх ринках, наявної сировини для виробництва, характеру технологічних процесів, потреби у висококваліфікованих кадрах, строків реалізації проекту, рівня виробничих витрат та ін.); проаналізувати різноманітні економічні альтернативи (ринки сировини і готової продукції, виробничі потужності і технологічні рішення, виробничу програму, стратегії маркетингу, матеріальні затрати тощо);
економічно обґрунтувати ефективність проекту за варіантами, відібраними в ході попередньої оцінки.
Основними критеріями оцінки інвестиційних проектів, які використовуються у світовій практиці є :
чиста теперішня вартість (Net Present Value, NPV);
індекс рентабельності інвестицій (Profitability Index, PI);
внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR)
модифікована внутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);
строк окупності інвестицій (Payback Period, PP) ;
розрахункова норма прибутку (Аccounting Rate of Return, ARR)
Чиста теперішня вартість (NPV) дозволяє отримати найбільш загальну характеристику ефективності інвестиційного проекту, тому що є його кінцевим результатом в абсолютній величині. Під чистою теперішньою вартістю розуміється різниця між перерахованим за рахунок дисконтування грошовим потоком за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою інвестицій на його реалізацію. Розрахунок чистої теперішньої вартості інвестицій (Net Present Value, NPV):
(8.1)
Pk - грошові надходження від проекту в к-му році; IC - початкові інвестиції; r - коефіцієнт дисконтування.
Розрахунок чистої теперішньої вартості інвестицій (NPV) проекту з безкінечним числом реалізацій:
(8.2)
де к - строк проекту при одноразовій реалізації.
Логіка критерію наступна:
якщо NPV < 0, то в разі прийняття проекту власники підприємства будуть нести збитки (проект не приймається);
якщо NPV = 0, то в разі прийняття проекту власники підприємства свого капіталу не збільшать, хоча об’єм виробництва і зросте (буть-яке рішення);
якщо , NPV>0, проект приймається і власники підприємства збільшать свою власність.
Індекс прибутковості, (PI), це метод, що порівнює теперішню вартість майбутніх грошових потоків з сумою вкладених інвестицій, це відношення теперішньої вартості до інвестицій вкладених у проект. Розрахунок індексу рентабельності інвестицій (Profitability Index, PI):
(8.3)
якщо PI >1, проект приймається;
PI <1, проект не приймається;
PI =1, будь-яке рішення;
Логіка критерію прибутковості інвестицій : (PI) характеризує доход на одиницю витрат, найбільш підходить, якщо необхідно упорядкувати незалежні проекти для створення оптимального портфелю, коли існує обмеженість зверху інвестиційних коштів.
Внутрішня норма прибутку(IRR) являється найбільш важким і зовсім новим для нас показником з позиції механізму його розрахунку. Він характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, виражений дисконтною ставкою, по якій майбутня вартість грошового потоку від інвестицій зрівнюється з теперішньою вартістю інвестиційних витрат. Розрахунок внутрішньої норми прибутку (Internal Rate of Return, IRR) IRR = r, при якому NPV = f( r ) = 0:
(8.4)
якщо IRR > СС, проект приймається;
IRR < СС, проект не приймається;
IRR = СС, будь-яке рішення.
Логіка використання критерію IRR: він показує максимальний рівень витрат, тобто ціни коштів, які можуть бути залучені для фінансування проекту, якщо ціна капіталу вище IRR, то проект може бути виконаний тільки зі збитками і відповідно його треба відхилити.
Розрахунок модіфікованої внутрішньої норми прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR)
(8.5)
Ofi - відток грошових коштів у і-му періоді; Ifi - приток грошових коштів у і-ьу періоді; r - ціна капіталу даного проекту; n - строк продовження проекту.
Логіка критерію MIRR така: цей показник є коефіцієнтом дисконтування, який урівноважує теперішню вартість грошових відтоків (інвестицій) і нарощену величину притоків, причому дисконтування відтоків та притоків виконується з використанням ціни капіталу проекту.
Строк окупності інвестицій (Payback Period, PP):
(8.6)
Логіка використання показника РР (період окупності) така: він показує базові періоди, за які початкові інвестиції повністю повертаються за рахунок генеруючих грошових потоків, дає можливість дати попередню оцінку рівня ризику.
Цей критерій не враховує: а) вплив доходів останніх періодів, які виходять за термін окупності; б) не робить різниці між проектами з рівними інвестиційними витратами і грошовими надходженнями, але різним їх розподілом по рокам.
Розрахункова норма прибутку (Accounting Rate of Return, ARR):
(8.7)
Де, PN - середньрічний прибуток, генереємій проектом; ІС - початкові інвестиції; RV - залишкова вартість активів.
Критерій ARR найменше підходить для аналізу інвестиційних проектів, його використовують для порівняння роботи підрозділів підприємства.
Показники оцінки інвестиційних проектів зв’язані між собою наступними співвідношеннями:
якщо NPV > 0 , то IRR > CC, PI > 1 ;
якщо NPV < 0 , то IRR < CC, PI < 1;
якщо NPV = 0 , то IRR = CC, PI = 1;
де СС - ціна капіталу, який використовується для реалізації проекту.
При аналізу альтернативних проектів критерії NPV, IRR, PI, MIRR, можуть бути протирічними. Основні причини такого явища наступні:
масштаб проекту - елементи грошових потоків одного проекту значно відрізняються від іншого;
інтенсивність потоків грошових коштів - на який період ( на початок експлуатації проекту, чи на кінець ) припадає основна частина надходжень.
У випадку протирічних рекомендацій треба брати за основу NPV.
Наступним етапом економічного обґрунтування інвестиційного проекту є визначення показників ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства після освоєння інвестицій (рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, оборотність капіталу, оборотність товарно-матеріальних запасів, ліквідність та ін.) і порівняння їх:
з середньогалузевими показниками;
показниками конкурентів;
показниками, прийнятними для окремих учасників інвестиційного проекту.
Важливим, моментом доінвестиційного дослідження є оцінка чутливості інвестиційного проекту до зміни вихідних параметрів (факторів внутрішнього і зовнішнього середовища). Найчастіше розглядається вплив таких факторів, як строк інвестиційної фази, ціна одиниці продукції, обсяг продажу, вартість позикових ресурсів, вартість сировини, рівень податків та ін.
У процесі аналізу чутливості проекту розраховуються темп зміни чистої теперішньої вартості при зміні окремих вихідних параметрів на 5, 10, 15, 20 (і т. д.) відсотків і визначаються фактори, до яких проект найбільш чутливий. За такими факторами потрібно здійснювати постійний контроль і своєчасноздійснювати відповідні управлінські заходи, спрямовані на зменшення імовірності небажаних змін в ході інвестиційного процесу.
Для оцінювання ступеня інвестиційного ризику доцільно здійснювати аналіз сценаріїв розвитку проектів з урахуванням невизначеності умов його реалізації. Як правило, цим методом визначається чиста теперішня вартість проекту при песимістичному, найбільш імовірному (нормальному) та оптимістичному сценаріях розвитку подій. Більш ризикованим вважається такий проект, у якого розмах варіації між оптимістичним і песимістичним прогнозами результату найбільший. Крім того, оцінюється інтегральний ефект інвестиційного проекту з урахуванням усіх можливих варіантів його розвитку. Проект доцільно реалізовувати у тому випадку, коли сумарний очікуваний ефект позитивний.
Метод Монте-Карло дає змогу визначити імовірність отримання запланованих результатів піляхом моделювання багатьох сценаріїв розвитку подій у межах заданих параметрів ключових факторів. Механізм цього методу полягає у побудові прогнозної моделі фінансового результату інвестиційного проекту, визначенні ключових факторів впливу та встановленні їх максимального і мінімального значень за оцінками експертів. Крім того, задаєть ся кількість прогонів сценаріїв, тип зв'язку і розподілу значень ключових факторів. Сам процес імітаційного моделювання реалізується за допомогою спеціальних комп'ютерних програм. Отримані результати імітаційного моделювання аналізуються менеджером з проектів. При цьому зіставляються дані про очікувані втрати та доходи інвестора з урахуванням їх імовірності та приймається остаточне інвестиційне рішення.
При порівнянні альтернативних інвестиційних проектів перевага надається критерію "максимізація чистої теперішньої вартості проекту". Нарощення цього показника є пріоритетною цільовою настановою при інвестуванні коштів.
Важливим завданням фінансового менеджменту є формування оптимального інвестиційного портфеля. Методи оптимізації розподілу інвестицій між декількома проектами залежать від того, підлягають проекти подрібненню чи ні.
Якщо проекти підлягають подрібненню (тобто може бути реалізований як весь проект, так і окрема його частина на пайових засадах з іншими інвесторами), вибір проектів в інвестиційний портфель здійснюється за критерієм "максимізація індексу прибутковості". З цією метою для кожного проекту розраховується індекс прибутковості інвестицій і здійснюється ранжування пректів в міру зменшення цього показника. В інвестиційний портфель включаються перші за рентабельністю проекти, які можуть бути профінансовані в повному обсязі. Наступний проект включається в інвестиційний портфель за залишковим принципом, тобто лише та його частина, яка може бути профінансована.
У випадку, коли інвестиційні проекти не підлягають подрібненню, оптимальна комбінація проектів знаходиться шляхом послідовного розрахунку всіх можливих у межах наявних інвестиційних ресурсів комбінацій проектів. Та комбінація, яка максимізує чисту теперішню вартість інвестиційного портфеля, вважається оптимальною.