6. Розробка заходів щодо запобігання відхилень від графіку надходжень і платежів –

1. Фінансове прогнозування.

2. Поточне фінансове планування.

3. Бюджетування.

4. Оперативне фінансове планування.

6. Метою фінансового планування є:

1. Накопичення грошових ресурсів на розрахунковому рахунку.

2. Визначення обсягів надходження грошових коштів.

3. Збалансування поточних витрат з реальними ресурсами.

4. Обовязково звести до мінімуму ризики.

7. Яке призначення перспективного фінансового планування

1. Контроль за своєчасністю платежів

2. Фінансове забезпечення загального розвитку підприємства

3. Фінансове забезпечення досягнення стратегічних цілей

4. Контроль за виконанням боргових зобов’язань.

8. Вкажіть тезу, що не входить до процесу фінансового планування.

1. Фінансовий аналіз

2. Фінансове прогнозування.

3. Поточне фінансове планування.

4. Бюджетування.

5. Оперативне фінансове планування.

6. Контроль.

9. При плануванні розподілу прибутку та інших фінансових ресурсів застосовують такий метод –

1. Балансовий метод.

2. Нормативний метод

3. Дискретний метод планування

4. Коефіцієнтний метод планування

10. Сутність складання кошторису – багатоваріантність відповідає такому методу планування :

1. Балансовий

2. Оптимізації

3. Розрахунково – аналітичний

4. Економіко-математичного моделювання

Тема 12. Антикризове фінансове управління на підприємстві

План

1. Сутність, принципи та методи антикризового фінансового менеджменту.

2. Форми та джерела фінансової санації.

3. Моделі механізму управління фінансовою санацією.

1. Сутність, принципи та методи антикризового фінансового менеджменту

Антикризове управління фінансами являє собою особливий режим виконання функцій фінансового менеджменту, який полягає в організації фінансової роботи на підприємстві з урахуванням необхідності профілактики та нейтралізації фінансової кризи.

Антикризовий фінансовий менеджмент – це система своєчасних методів і прийомів, здатних запобігти фінансовій кризі й уникнути банкрутства.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві.

Основною метою антикризового фінансового управління є розробка і реалізація заходів , спрямованих на швидку відновлення платоспроможності та забезпечення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства для виходу з кризового стану.

Завданнями антикризової політики на мікрорівні є:

• оперативне виявлення ознак кризового стану;

• недопущення банкрутства підприємства;

• локалізація кризових явищ;

• фінансова стабілізація підприємства;

• запобігання повторенню кризи.

Фактично фінансова криза на підприємстві проявляється у нездатності фінансування операційної діяльності через погіршення платоспроможності до повної її втрати, появу перманентних збитків та зменшення власних джерел фінансових ресурсів, відсутність потенціалу для успішного функціонування і як наслідок банкрутство.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами:

1. Джерелами (факторами) виникнення: ендогенна криза (внутрішні причини), екзогенна криза (причини не залежать від діяльності підприємства) (Рис12.1);

Екзогенні (зовнішні) фактори

Ендогенні (внутрішні) фактори

спад кон'юнктури в економіці в цілому; зменшення купівельної спроможності населення; значний рівень інфляції; нестабільність господарського та податкового законодавства; нестабільність фінансового та валютного ринків; посилення конкуренції в галузі; криза окремої галузі; сезонні коливання; посилення монополізму на ринку; дискримінація підприємства органами влади та управління; політична нестабільність у країні місцезнаходження підпри­ємства або в країнах підприємств - постачальників сировини (споживачів продукції); конфлікти між засновниками (власниками).

низька якість менеджменту; дефіцити в організаційній структурі; низький рівень кваліфікації персоналу; недоліки у виробничій сфері; прорахунки в галузі постачання; низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції; прорахунки в інвестиційній політиці; брак інновацій та раціоналізаторства; дефіцити у фінансуванні; відсутність або незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль).

Рис. 12.1 Фактори виникнення фінансової кризи