6. Хімічні небезпеки

1. Характеристика і класифікація хімічних речовин. Сильнодіючі отруйні речовини (сдор), що використовуються на харчових підприємствах

Нині відомо понад 9 млн речовин, з яких 60 тис. широко застосовуються, з них 5500 – у вигляді харчових домішок, 4000 – ліків, 1500 – препарати побутової хімії. На міжнародному ринку щорічно з’являється від 500 до 1000 нових хімічних сполук і сумішей. Можливість забруднення хімічними сполуками навколишнього середовища все більше зростає.

Ситуацію на ринку хімічних сполук погіршує ще й те, що рівень досліджень безпечності різних хімічних речовин набагато відстає від рівня їх впровадження у виробництво.

Шкідливою речовиною називають речовину, яка у процесі контактування з організмом людини у разі порушення вимог безпеки може спричинити виробничі травми, професійні захворювання або відхилення стану здоров’я.

Всі хімічні сполуки можуть класифікуватися за такими ознаками: практичне використання, характер впливу, дія на людину, гранично допустима концентрація.

Хімічні сполуки поділяються:

залежно від практичного використання: на промислові отрути, отрутохімікати, лікарські засоби, побутові хімікати, біологічні (рослинні, тваринні) отрути, бойові отруйні речовини;

за характером впливу на людину: на канцерогенні, мутагенні, подразнювальні, загально токсичні, задушливі, наркотичні;

за дією на людину: на загальної (всмоктування отрути в кров) та місцевої (запалення, подразнення, опіки то що) дії.

Для виключення незворотних біологічних ефектів та професійних захворювань введено поняття „гранично допустима концентрація” – така концентрація хімічних речовин в повітрі, яка за щоденної тривалості робочого дня, але не більше 41 год на тиждень протягом всього робочого стажу не може викликати відхилень у стані здоров’я у процесі роботи або у віддалені терміни життя сьогоднішнього і наступного поколінь.

Шкідливі хімічні речовини за гранично допустимих концентрацій (ГДК) поділяються на:

надзвичайно небезпечні – (менше 0,1 мг/м³);

високонебезпечні (0,1-1,0 мг/м³);

помірнонебезпечні (1,0-10 мг/м³);

малонебезпечні (більше 10 мг/м³).

Отруйні властивості можуть проявляти практично всі речовини, але до отрут прийнято відносити лише ті, які впливають на людину у звичайних умовах та у невеликій кількості.

У медичній практиці використовується класифікація хімічних речовин за способом їх надходження в організм: через дихальні шляхи, через травний тракт, через неушкоджену шкіру, ін’єкційні отруєння.

Практика показує, що 80% шкідливих речовин надходить в організм людини з їжею, 4,7 – з водою, 0,3 – з повітрям. Однак більшість випадків професійних захворювань і отруєнь (80 – 90%) пов’язані з надходженням токсичних речовин головним чином через дихальні органи.

Здебільшого підприємства харчової і переробної промисловості (м’ясокомбінати, молокозаводи, пивзаводи) використовують такі СДОР, як аміак, хлор, мінеральні кислоти. Так, „Київський м‘ясокомбінат” (вул. Зрошувальна, 5) зберігає і використовує 150т аміаку; ВАТ „Галактон” (вул. М. Раскової, 4) – 25т аміаку; ВАТ „Київський холодокомбінат №3” (вул. Сагайдака, 114) – 30т аміаку; АТ „Перший Київський молочний завод” (вул. Жилянська, 47) – 6т аміаку; АТ „Оболонь” (вул. Богатирська, 3) – 42т аміаку; „Київська кондитерська фабрика” (пр-кт Науки, 1) – 4,5т аміаку; ЗАТ „Завод шампанських вин” (вул. Сиренька, 27) – 1,5т аміаку; ККЗ „Росинка” (вул. Е. Потьє, 6) – 5т аміаку.

Для безперебійної роботи підприємств їх необхідний запас зберігається у спеціальних місткостях, не виключена у будь-який час можливість руйнування яких з викидом СДОР. Ліквідація наслідків такої аварії передбачає негайне оповіщення виробничого персоналу, відповідних рятувальних служб і населення. Із зони аварії виводяться сторонні особи, зона оточується, усуваються джерела відкритого вогню, починаються дегазаційні роботи, СДОР перекачується у цілу місткість.