2. Дія на людину важких металів, отрутохімікатів та сдор

Шкідливий вплив хімічних речовин залежить від кількості речовини, що потрапила в організм, її фізичних властивостей, тривалості надходження та хімізму взаємодії речовин. Крім того він залежить од віку, індивідуальної чутливості, шляхів надходження, розподілення в організмі людини, а також метеорологічних умов та інших супутніх чинників виробничого і навколишнього середовищ. Розрізняють легкий, середній, тяжкий рівень отруєння. Шкідливі речовини, що надходять в організм, піддаються різним хімічним перетворенням, зокрема біотрансформації, метаболізму. Знешкодження отрут можливе різними шляхами:

зміною хімічної структури отрути, що в кінцевому результаті приводить до утворення менш отруйних і активних речовин в організмі людини;

відкладанням шкідливих речовин в тих чи інших органах, що є тимчасовим шляхом зменшення кількості отрути в організмі;

виведенням отрут з організму людини, що відбувається через органи дихання, травлення, нирки, шкірні покриви, залози тощо.

Серед хімічних речовин, що забруднюють навколишнє середовище, значну групу утворюють важкі метали. Їх висока токсичність, можливість розсіювання на значних територіях викликають потребу контролю за їх вмістом у навколишньому середовищі і розроблення засобів захисту від можливого розповсюдження. Небезпека важких металів зумовлена їх стійкістю, розчинністю у воді, сорбцією ґрунтом, рослинами, що призводить до накопичення важких металів в середовищі мешкання людини.

В організмі людини теж містяться важкі метали – складові організму, їх вміст становить менше 0,01% від маси тіла. Основні з них – хром, марганець, цинк, кобальт, мідь, залізо, молібден, селен, нікель, кадмій, кобальт, олово, сурма, ванадій, миш’як свинець та ін.

Важкі метали можуть негативно позначатися на хімічному складі організму людини, зокрема іони важких металів вступаючи в реакцію з біомолекулами, порушують ферментативні процеси; токсичні метали можуть витісняти або заміняти природні елементи, що є в організмі: миш’як  фосфор; сірка  селен; рубідій  кальцій.

Отрутохімікати, створені людиною для захисту сільськогосподарських рослин від шкідників, хвороб, бур’янів, а також для знищення паразитів у сільськогосподарських тварин називаються пестицидами. До них належать засоби, які регулюють ріст і розвиток рослин, вилучають листя, квіти, притягують або відлякують комах тощо.

За токсичністю пестициди поділяють на хімічно стійкі сполуки з невисокою токсичністю та хімічно нестійкі з високою токсичністю.

За результатом дії пестициди поділяють на такі хімічні речовини:

гербіциди, що використовувані для знищення шкідливих рослин;

інсектициди, призначені для боротьби з комахами;

фунгіциди, створені для боротьби з грибками, плісенями.

СДОР – це такі хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК), можуть шкідливо впливати на людей, сільськогосподарських тварин, культурні рослини, спричиняючи у них ураження, в тому числі й смертельні.

Велика кількість СДОР  швидкодіючі. Ознаки отруєння виникають у перший момент контакту з речовинами або через невеликий відрізок часу після контакту. СДОР можуть одночасно уразити велику кількість людей.

Всі СДОР умовно поділяються на речовини:

задушливої дії (хлор);

загальноотруйної дії (вуглекислий газ);

нейротропні отрути (сірководень, тетраетилсвинець);

задушливої та нейротропної дія (аміак, гідразин);

метаболічні отрути (оксид етилену);

провокатори порушень обміну речовин в організмі (діоксин).

До засобів захисту від СДОР належать: ізолювальні, фільтруючі та цивільні протигази, респіратори.