8. Природні небезпеки

1. Загальна характеристика природних небезпек

Виникнення природних небезпек є переважно неконтрольованим процесом. Водночас, існує низка антропогенних чинників, що спричиняють виникнення природних небезпек та посилюють їх негативні наслідки. До них належать:

збільшення неконтрольованого техногенного впливу на навколишнє середовище;

аномальні зміни параметрів біосфери, атмосфери, гідросфери та літосфери;

нераціональне розміщення об’єктів народного господарства у зонах потенційної небезпеки;

відсутність систем моніторингу природного середовища;

низька достовірність прогнозування;

відсутність або поганий стан захисних споруд.

Щорічно в Україні виникає до 300 надзвичайних ситуацій, спричинених природними чинниками метеорологічного, гідрологічного та геологічного характеру. Особливості географічного положення України та атмосферні процеси, що відбуваються над її територією, створюють сприятливі умови для виникнення всього спектру стихійних явищ.

Впливу постійно діючих небезпечних геологічних процесів зазнають 9/10 території України.

2. Літосферні, атмосферні та гідросферні небезпеки

Природні небезпеки поділяються за сферою прояву на літосферні (землетруси, селі, зсуви), атмосферні (бурі, урагани, смерчі) та гідросферні (повені, паводки, шторми).

В Україні 9/10 території зазнають впливу постійно діючих геологічних процесів.

Землетрус – це підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають внаслідок зсувів та розривів у земній корі й передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань.

Причини землетрусів: тектонічні, вулканічні, метеоритні, техногенні.

Основною характеристикою землетрусів є сейсмічна енергія. Основними параметрами, які характеризують землетрус є гіпоцентр, епіцентр та магнітуда.

Гіпоцентр землетрусу - це деякий об’єм в товщині земної поверхні, в межах якого відбуваються зсуви або розриви. Проекція гіпоцентру на поверхню Землі називається епіцентром. Глибина землетрусу може бути від 30 до 750км. Тривалість від 30с до 1хв.

Оскільки магнітуда характеризує вихід сейсмічної енергії лише в епіцентрі землетрусу, то для характеристики сили коливань використовується поняття „інтенсивність землетрусу”, що визначає ступінь втрат, яких завдано стихією в конкретному місці. Інтенсивність землетрусу визначається за допомогою шкали Меркаллі (в країнах СНД використовується її модифікація – шкала MSK-64 (Мєдвєдєв, Стенховер, Карнік).

Захисні заходи передбачають: сейсмостійке будівництво об’єктів в районах землетрусів та організацію постійного контролю за сейсмічною обстановкою.

Одним з перспективних напрямів прогнозування землетрусів є організація системи попередження за допомогою зондування атмосфери.

Селевим потоком називають бурхливу повінь, суцільний потік із грязі, гальки, каміння, води. Швидкість руху селю коливається в межах 2–10км/год, а іноді може сягати 15км/год. Селеві потоки виникають несподівано і, як правило, вони короткочасні.

Основними причинами селевих потоків є інтенсивна вирубка лісів, розробка корисних копалин, прориви гребель, нерегульоване випасання худоби тощо.

Зсуви – це зміщення мас ґрунту вниз по схилу під впливом сили ваги. Зсуви поділяються залежно від глибини залягання, потужності та об’ємів зміщуваних порід, швидкості руху. Небезпека зсувів полягає в тому, що великі маси ґрунту можуть призвести до руйнування будівель, споруд, шляхів підземних комунікацій тощо. Зсуви найчастіше бувають по берегах великих річок, в Криму та Карпатах. Усього на території України геологами зафіксовано понад 17 тис. зсувів, які перебувають у різних стадіях розвитку. Їх формування та активізацію передбачити доволі важко.

Повінь – тимчасове затоплення водою будь-якої пори року значних ділянок місцевості, внаслідок підняття рівня води в річках, озерах чи морі, викликаного певними причинами.

Виникають повені під час тривалих злив та в результаті танення снігів. Найвірогіднішими зонами можливих повеней на території України є:

у північних регіонах – басейни рр. Прип’ять, Десна та їх притоки (площа повені лише в басейні р. Прип’ять може досягти 600–800 тис. га);

у західних регіонах – басейни верхнього Дністра (площа затоплень може досягти 100–130 тис. га) та їх притоки;

у східних регіонах – басейни р. Сіверський Донець з притоками рр. Псел, Ворскла, Сула та інших притоків Дніпра;

у південному і південно-західному регіонах – басейни приток Нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її притоки.

Під час повеней можливе затоплення не тільки сільськогосподарських угідь, а й великої кількості техногенно небезпечних об’єктів.

Найнебезпечнішими за своїми наслідками є зони можливого катастрофічного затоплення у разі руйнування споруд Дніпровського каскаду ГЕС, до яких потрапляє частина територій восьми областей, а це – 463 населені пункти та понад 200 промислових підприємств.

Катастрофічного характеру набули повені у 1999, 2006 роках на Закарпатті. За час виникнення повені були зруйновані жилі та адміністративні будинки, паралізовані авто- та залізничні магістралі, постраждали мешканці Закарпаття.

Циклон – зона пониженого тиску в атмосфері з мінімумом у центрі. Атмосферний тиск розподіляється нерівномірно, внаслідок чого повітря рухається в напрямку від високого тиску до низького. Погода під час циклонуі переважно похмура з сильним вітром.

Антициклон – зона підвищеного тиску в атмосфері з максимумом у центрі. Характеризується малохмарною, сухою погодою і слабким вітром.

Внаслідок перебігу природних процесів в атмосфері на Землі відбуваються явища, які спричиняють тумани, ожеледиці, блискавки, урагани, бурі, смерчі, град, торнадо тощо, які, в свою чергу, впливають на ступінь безпеки життєдіяльності людини.

Блискавка – гігантський електричний іскровий розряд в атмосфері, який супроводжується яскравим спалахом світла і громом.

Удари блискавки призводять до руйнувань, викликаних її термічною і електродинамічною дією. Найбільших збитків завдають влучення блискавки у наземні об’єкти, за відсутності якісних струмопровідних шляхів між місцем удару та землею.

Канал головного розряду блискавки має температуру 20 000С і більше.

Від електричного пробою в матеріалі виникають канали, з високою температурою, через що частина матеріалу випаровується з наступним вибухом та пожежею. Одночасно можливе виникнення великих різниць потенціалів між окремими предметами, що веде до ураження людей електричним струмом.

Для захисту від небезпечної дії блискавок розроблено спеціальні системи.

Блискавка діє на будинки і споруди прямими ударами (первинна дія), які викликають безпосередні порушення, і через явища електростатичної та електромагнітної індукції (вторинна дія).

Ураган – це циклон, з дуже низьким тиском у центрі. Вітри ж мають велику руйнівну силу і значну тривалість. Швидкість вітру становить понад 30 м/с. Урагани виникають раптово і поводять себе по-різному. На морі вони виклинають шторми. Особливою силою відрізняються тропічні урагани, радіус дії вітру яких може перевищувати 300км. На території України небезпечні не тільки урагани, а й чорні бурі й смерчі. Чорна буря виникає під час великої швидкості вітру (понад 30м/с), за низької відносної вологості повітря. Вона вивітрює висушені поверхні ґрунту разом з посівами, засипає сходи, оголює кореневу систему рослин, знищує родючі ґрунти.

Смерч є атмосферним вихором, що виникає в громовій хмарі і розповсюджується вниз до поверхні землі, або моря у вигляді темного рукава. Висота смерчу може досягати 800-1500м. Швидкість обертання може досягати 330м/с. Діаметр смерчу над морем вимірюється десятками метрів, а над сушею – сотнями метрів.