ТЕМА 12. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕНТА

1.Сутність та види процента.

2.Способи нарахування процентів.

1.Сутність та види процента

Відсоток за кредит або позиковий процент - це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами.

Норма відсотка розраховується за формулою:

Н = Д *100%,

К

де Д - річний дохід на позиковий капітал; К - середньорічна сума наданого кредиту.

Маржа – різниця між процентними ставками за наданий кредит і за залучені ресурси.

Види відсоткових ставок:

1.Декурсивна – обчислюється в початковій сумі боргу та сплачується одночасно з поверненням позики.

2.Антисипативна – обчислюється в кінцевій сумі боргу та сплачується в момент надання кредиту.

3.Номінальна – рівень відсоткової ставки, що фактично склався на ринку.

4.Реальна – номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції.

5.Плаваюча – по середньота довгостроковим кредитам, розмір якої періодично переглядається.

На розмір процентної ставки впливають фактори:

макроекономічні (рівень інфляції; рівень облікової ставки центрального банку; попит та пропозиція на кредитному ринку);

мікроекономічні (термін користування кредитом; розмір кредиту; рівень ризику).

Функції позикового процента:

-перерозподільча – перерозподіл частини прибутку підприємства та доходів приватного сектору;

-регулююча – регулює виробництво шляхом раціонального розміщення позикових капіталів між підприємствами та галузями.

2.Способи нарахування процентів

Убанківській практиці використовують наступні способи нарахування процентів:

1. Прості проценти нараховуються за короткостроковими кредитами або у випадках, коли проценти не приєднуються до основного боргу:

S1 = S0*(1 + r*n),

2. Складні проценти нараховуються тоді, коли проценти вкладникові не виплачуються після їх нарахування за певний період, а приєднуються до суми

боргу для нарощення:

S1 = S0*(1 + r)n,

104

S1 = S0*(1 + r )nm, m

де S1 ― накопичена сума кредиту;

S0 ― початкова сума грошових коштів;

r ― ставка проценту на кредит чи депозит, виражена у частках; n ― кількість періодів нарахування процентів;

m – кількість разів нарахування процентів за певний період.

Розрахунок суми платежу позичальника кредитору щодо сплати відсотків за певний термін користування кредитом здійснюється за формулою:

P * n* r

P1= 0 ,

365* 100

де P1 - розмір плати за користування коштами; P0 – початкова сума кредиту чи депозиту;

n – кількість періодів нарахування процентів, виражених у днях; r – ставка проценту на кредит чи депозит, виражена у процентах.

Одним із найважливіших елементів плану погашення заборгованості є визначення кількості виплат протягом року. Строкові виплати розглядаються як кошти, передбачені для погашення основного боргу і поточних відсоткових виплат по ньому. При цьому кошти, направлені на погашення основного боргу, можуть бути рівними або змінюватися, відсотки можуть виплачуватися окремо.

Кожна строкова виплата (Р) включає в себе рівні витрати по погашенню боргу (К) та відсотків по ньому (І):

Р = К + І

Розрахунок строкової річної виплати проводиться за формулою:

ìi * (1 + i)n ü

Р= В * íî(1+ i)n -1ýþ ,

де і — відсоткова ставка; n — строк кредиту;

В — величина боргу;

ì i * (1 + i)n			ü	коефіцієнт	погашення	заборгованості, або	внесок	на
í			ý
î	(1	+ i)n -1þ

амортизацію грошової одиниці.

На практиці часто виникає ситуація для визначення суми залишку невиплаченого основного боргу за певний період:

	Вk = B *	ì(1 + i)n - (1 + i)k ü
		í		ý
			(1 + i)n -1
		î		þ

де k— номер розрахункового періоду, в якому проведена остання строкова виплата.

При виплаті боргу шляхом внесення рівних платежів у строки менше року (щомісячно, щоквартально) розмір строкових виплат визначається:

105

ì i			* (1 +			i	)	nm ü
ï								ï
	m					m
Р = В * í									ý	,
				i
ï (1 +					)nm -1 ï
î				m					þ

де і — відсоткова ставка; n — строк кредиту;

m – число виплат і кількість періодів нарахування відсотків протягом

року;

Р – розмір строкових виплат; В — величина боргу.

Розрахунок суми основного боргу, який залишився, на будь-який k-й період:

ì

i

nm

i

k ü

ï(1+

)

- (1 +

)

ï

m

m

Вk = B * í

ý

i

ï

(1 +

)nm -1

ï

m

î

þ

Строк користування:

1. Розрахунок повного строку кредиту:

ПСк = Пв + Плп + СПк

де ПСк — повний строк кредиту;

Плп —

пільговий період (строк

освоєння виробничих

потужностей:

період часу з моменту введення

підприємства в експлуатацію до д

досягнення проектних техніко-економічних показників);

Пв —

період використання (строк будівництва або

реконструкції

об’єкта);

СПк — період погашення (період, починаючи із дня введення об’єкта будівництва в дію, позичальник повністю розраховується з банком за кредит за рахунок усіх джерел сплачення).

2. Розрахунок строку погашення кредиту: СПк = К : (Пр + А)

де СПк — період погашення кредиту; К — сума кредиту, включаючи відсоток за його користування;

Пр — річна сума прибутку, яка направляється на сплату кредиту; А — річна сума амортизаційних відрахувань, яка направляється на сплату

кредиту.

Фактори впливу на строк інвестиційного кредиту: цільове призначення кредиту; співвідношення попиту та пропонування аналогічних кредитів; розмір

інвестиційного	проекту; рівень	інфляції;	«довжина»	кредитних ресурсів;
національне	законодавство	та	традиційна	практика	інвестицій
кредитування.

Контрольні питання

1.Що таке позиковий процент?

2.Чим обумовлюється сплата позичкового процента?

3.Дайте класифікацію процентних ставок?

106

4.Чому при кредитуванні окрім номінальної треба враховувати реальну проценту ставку?

5.Які способи нарахування процентів Вам відомі?

6.Дайте визначення процентної маржі.

7.Як розраховується норма позикового процента?

8.Що таке антисипативна відсоткова ставка?

9.Як визначається реальна відсоткова ставка?

10.Назвіть функції позикового відсотка.

11.В чому полягає суть номінальної відсоткової ставки?

12.Охарактеризуйте перерозподільчу функцію позикового відсотка.

13.Що таке декурсивна відсоткова ставка?

14.Коли нараховуються «складні» відсотки?

15.Коли нараховуються «прості» відсотки?

Тестові завдання для перевірки знань

1. Процент за кредит - це:

а) ціна грошей як позикового капіталу, яку вони набувають на грошовому ринку; б) ціна за оформлення кредиту;

в) плата за прострочення кредиту; г) ціна за пролонгацію кредиту.

2.Позиковий процент виник за умов:

а) розвитку ринкових відносин; б) коли товарне виробництво досягло певного рівня розвитку, на якому склався

регулярний грошовий обіг та виникли розвинені кредитні відносини; в) розвитку товарного виробництва та товарообмінних операцій; г) розвитку капіталістичного суспільства.

3.Види процентних ставок за кредит:

а) прості та складні; б) фіксовані та плаваючі;

в) звичайні (комерційні) та точні; г) все перелічене.

4.Для нарахування процентів за кредит використовують такі методи:

а) актуарний, разовий, каскадний, «правило торгівця»; б) декурсивний і антисипативний; в) номінальний і реальний;

г) «правило торгівця», «правило кредитора».

5.Функціями процента за кредит є:

а) перерозподільна, стимулююча, накопичувальна; б) розподільча, зберігаюча, стимулююча; в) капіталотворча, розподільча, контрольна;

г) розподільча, перерозподільна, накопичувальна.

6. Розмір маржі між кредитними ставками за наданий кредит і за залученими ресурсами залежить від:

а) фінансового стану позичальника;

107

б) строку кредиту; в) темпів інфляції; г) все перелічене.

7. Модель максимальної процентної ставки «КЕП» - це:

а) погоджена верхня межа ставки за кредитом незалежно від майбутньої динаміки процентних ставок на грошовому ринку; б) погоджена верхня межа ставки за кредитом із урахуванням рівня інфляції;

в) максимальна межа ставки за кредит, що залежить від динаміки процентів на грошовому ринку; г) максимальна межа ставки за кредит на ринку позикових капіталів.

8. Модель надбавки за кредит - це:

а) процент надбавки за кредит у разі пролонгації кредиту; б) встановлений процент надбавки за кредит, який не може бути більшим за раніше визначений;

в) процент надбавки за кредит у разі зростання рівня інфляції; г) все перелічене.

9.Х то встановлює розмір процентної ставки за кредитами комерційних

банків:

а) центральний банк; б) комерційні банки;

в) клієнти банку, які отримують позички; г) Міністерство економіки.

10.Дохідність відносно без ризикових фінансових активів зіставляється

з:

а) темпом інфляції; б) дохідністю державних цінних паперів;

в) дохідністю від операцій з нерухомістю; г) тезаврацією заощаджень через купівлю долара США.

Література:

[1;2;3;4;5;7;8;9;10;11;12;13;14;15;16;17;18;19;20;21;23;25;29;30;33;35;36]

108

ТЕМА 13. ФІНАНСОВЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО ГРОШОВОГО РИНКУ

1.Сутність, призначення та види фінансового посередництва.

2.Небанківські фінансові інституції.

3.Міжбанківські об’єднання.

1.Сутність, призначення та види фінансового посередництва

Втеорії існує два підходи до визначення сутності кредитної системи:

1)кредитна система – сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини;

2)кредитна система – сукупність банків та спеціалізованих кредитно-

фінансових інститутів, які здійснюють мобілізацію грошових ресурсів і надають позики.

Вдругому підході існує ряд недоліків:

-немає основи об’єднання банківської та парабанківської систем;

-відсутня мотивація об’єднання установ у парабанківську систему;

-не всі парабанківські установи здійснюють позикові операції. Структура кредитної системи:

1. Банківська система:

-центральні (емісійні) банки;

-комерційні (неемісійні) банки: універсальні і спеціалізовані(інвестиційні, інноваційні, облікові, ощадні, іпотечні).

2. Парабанківська система:

-	спеціалізовані	кредитно-фінансові	інститути(СКФІ):	лізингові,
	факторингові, страхові та фінансові компанії, брокерські і дилерські фірми;
-	поштово-ощадні установи: поштові відділення, поштово-ощадні установи.
	Фінансове	посередництво - специфічний	вид діяльності	на грошовому

ринку, що полягає в акумуляції його суб’єктами в обмін на свої зобов’язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи.

Банківська система - це сукупність різних видів взаємозалежних банків і інших кредитних установ, що діють у межах єдиного фінансово-кредитного механізму.

Існує два типи побудови банківської системи:

- однорівнева – горизонтальні зв’язки між банками, універсалізація їх операцій і функцій. Характерна для економічно слаборозвинених країн.

-дворівнева – верхній рівень – центральні банки, нижній – комерційні банки.

Функції банківської системи:

-трансформаційна – посередницька місія банків; мобілізуючи вільні кошти і передаючи їх суб’єктам, банки мають можливість їх трансформувати (змінювати) на різні терміни, розміри, що зменшує фінансові ризики;

-функція створення грошей і регулювання грошової маси;

-стабілізаційна – прийняття законів та нормативних ;актівстворення механізму державного контролю і нагляду за діяльністю банків.

СКФІ – їх діяльність орієнтується на обслуговування певних типів

клієнтури (нерідко на пільгових умовах) або поширюється на ризиковані сфери

109

кредитування для приватних банків(сільське господарство, будівництво, мале підприємництво).

Поштово-ощадна система - акумулюють дрібні заощадження широких верств населення через поштові відділення і використовують ці кошти для кредитування інших кредитно-фінансових установ та держави.

		2. Небанківські фінансові інституції
	До небанківських фінансово-кредитних установ належать:
1.	Інвестиційні	компанії - випускають і			продають власні цінні папери, в
	основному	дрібним	індивідуальним		інвесторам,		на отримані кошти
	купують цінні папери підприємств і банків, забезпечуючи своїм акціонерам
	дохід у вигляді дивідендів за акціями інвестиційних компаній.
2.	Лізингові	компанії -	купують	предмети довготривалого кредитування
	(машини, обладнання, транспортні				засоби	тощо) і		надають	їх	у
	довгострокову оренду (на 5-8			років	і більше) фірмі-орендарю,				яка
	поступового сплачує лізинговій компанії вартість взятого в оренду майна.

3.Факторингові компанії - купують дебіторську заборгованість клієнтів, пов’язану з постачанням товарів або наданням послуг.

4.Страхові компанії - утворюються для відшкодування можливих збитків у

результаті стихійного лиха, інших несприятливих умов; страхові компанії мають досить значні та стійкі грошові ресурси, які вони вкладають у

довгострокові	цінні	папери	з	фіксованими	строками(в облігації
промислових компаній).

5.Пенсійні фонди - утворюються для забезпечення населення коштами на період після виходу на пенсію(виплати пенсій), мають досить значні суми грошових коштів, які вкладають в акції та облігації різних підприємств.

6.Фінансові компанії - спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів та виплат, а також надають комерційні кредити.

7.Ломбарди - надають кредити під заставу рухомого майна, як правило, це короткострокові (до трьох місяців) кредити на споживчі цілі.

8.Кредитні кооперативи (товариства, спілки) – це посередники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого і середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерських та домашніх господарств, фізичних осіб.

3. Міжбанківські об’єднання

Міжбанківське об’єднання – це утворення, яке базується як на добровільному об’єднанні самостійних банків(«злиття»), так і на правах власності, контролю, централізованого управління, прямого підпорядкування та залежності («поглинання»).

Головними представниками міжбанківських об’єднань є:

-асоціативного комерційного типу – консорціуми та картелі;

-корпоративного типу – концерни та трести.

110

								Таблиця 13.1
		Характерні риси міжбанківських об’єднань
	Асоціативні об’єднання						Корпоративні об’єднання
	Добровільний характер членства на					Велика залежність учасників один від одного
	підставі спільних інтересів
	Вільний вибір організаційної форми					Неможливість вільного вибору партнерів,
	об’єднання та вільний вихід зі складу					оскільки партнером може стати будь-який
	учасників					власник паю чи акцій, котрі продаються і
						купуються
	Добровільне делегування повноважень					Примусова централізація управлінських та
	асоціативному об’єднанню					контрольних функцій
	Демократичний характер управління
	(стосується в основному асоціативних
	(об'єднань некомерційного типу)
	Договірна форма організації відносин між
	учасниками та організацією
	Банківський		консорціум –		це тимчасове об’єднання на договірній
основі кількох			банків для		спільного		проведення кредитних або інши
банківських операцій.								називаютьбанківськими
	Часто	консорціальні		об’єднання			банків
синдикатами,		а	кредити,	що		надаються		консорціумом	,банків—

консорціальними, або синдикативними. У банківській практиці синдикатами називають тимчасові банківські об’єднання, створені для розміщення великих випусків цінних паперів, обслуговування емісійно-засновницької діяльності клієнтів.

Банківський картель – об’єднання великих банків, в основі якого лежить угода про розподіл сфер діяльності(узгодження і проведення єдиної політики при встановленні процентних ставок та виплати дивідендів, умов кредитування тощо).

Банківський концерн – це монопольне об’єднання акціонерних банків, де великий банк (головне акціонерне товариство) володіє контрольним пакетом акцій юридично самостійних банків(дочірніх товариств), тим самим фактично встановлює фінансовий контроль за їх діяльністю.

До складу банківського концерну, крім банків, можуть входити також інші (страхові, лізингові, факторингові тощо) акціонерні товариства з різною специфікою діяльності, що не залежать одне від одного, але об’єднані під

керівництвом акціонерного товариства, якому належать контрольні	пакети
акцій усіх акціонерних товариств концерну. Таке об’єднання має	назву

банківської холдинт-компанії.

Основна мета холдингу — спрямовувати, контролювати діяльність усього об’єднання і кожної його складової окремо, оптимізуючи прибуток.

Існують одно- та багатобанківські холдингові компанії. Однобанківські холдингові компанії (фінансові концерни) складаються

з одного банку, який виконує функції холдингу, а також певної кількості парабанків.

111

Багатобанківські холдингові компанії контролюють два або більше банків. Найчастіше головною холдинговою компанією в цьому об’єднанні стає інвестиційна або фінансова корпорація, створена на базі промислових підприємств і банків.

Банківський трест – це монопольне об’єднання банків, яке утворюється об’єднанням власності банків, що входять до його складу. При цьому останні втрачають юридичну, комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному органу управління. На відміну від концерну трест базується не на акціонерній, а на пайовій формі власності.

Контрольні питання

1.Яку роль відіграють небанківські кредитно-фінансові установи?

2.Які операції здійснюють небанківські кредитно-фінансові установи?

3.Які спільні та відмінні риси діяльності парабанківських установ та комерційних банків?

4.Які функції парабанківських установ?

5.Яку роль відіграють парабанківьскі інститути на фінансовому ринку?

6.Що таке міжбанківські об’єднання?

7.Чим відрізняються асоціативні і корпоративні банківські об’єднання?

8.Які основні шляхи створення міжбанківських об’єднань?

9.Що собою являє банківський консорціум?

10.У чому полягає головна мета діяльності консорціуму?

11.Що собою являє банківський картель?

12.Що собою являє банківський трест?

13.Проаналізуйте позитивні і негативні риси державних і приватних пенсійних фондів?

14.Кредитні спілки і їх відмінності від інших СКФІ?

15.В чому специфіка ломбардних позичкових операцій?

Тестові завдання для перевірки знань

1. Фінансовий посередник, що спеціалізується на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна, - це:

а) лізингові компанії; б) страхові компанії; в) ломбарди;

г) факторингові компанії.

2.Джерелами формування ресурсів лізингових компаній є:

а) резервний та пайовий капітал; б) власний капітал та банківські позички; в) короткострокові кредити;

г) сума додатково вкладеного капіталу.

3.Не можуть бути об’єктами лізингу:

а) нерухоме та рухоме майно; б) продукція підприємства;

в) земельні ділянки та інші природні об’єкти;

112

г) транспортні засоби.

4.Основні операції, які виконують кредитні спілки:

а) лізинг; б) короткострокове кредитування їхніх учасників;

в) переказ грошей; г) обслуговування рахунків громадян України.

5.З дивідендів і відсотків за цінними паперами формуються доходи:

а) кредитних товариств; б) фінансових компаній; в) лізингових компаній; г) інвестиційних компаній.

6.Страховий платіж - це:

а) плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховикові згідно з договором; б) ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування;

в) грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору

страхування при настанні страхового випадку;
г) грошова	сума, яка	виплачується	страховиком	за	умови	майнового

страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

7.Діяльність щодо направлення мобілізованих коштів у позички фізичним

іюридичним особам для придбання товарів здійснюють:

а) лізингові компанії; б) фінансові компанії;

в) факторингові компанії; г) інвестиційні компанії.

8. Факторинг - це:

а) купівля банком у клієнта права на вимогу боргу; б) діяльність комерційного банку за дорученням; в) посередництво в одержанні клієнтом боргу;

г) здача в оренду на тривалий строк предметів довгострокового користування.

9.До скількох банківських об’єднань може входити один банк:

а) до одного; б) до трьох; в) до багатьох; г) до жодного.

10.Банківська корпорація – це юридична особа:

а) засновниками якої є виключно філії банків; б) засновниками та акціонерами якої є виключно банківські представництва;

в) засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки; г) засновниками та акціонерами якої є фізичні особи.

Література:

[1;2;3;4;5;7;8;9;10;11;12;13;14;15;16;17;18;19;20;21;23;24;28;29;30;33;35;36]

113