г) розрахунки, які забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів.

8.Якщо покупець (платник) заздалегідь депонує кошти для розрахунку з постачальником, тоді такий акредитив слід вважати:

а) покритими; б) непокритим;

в) акцептованим; г) безвідзивним.

9.Вексельна форма розрахунків - це:

а) розрахунки між постачальником і платником за товари(послуги) з відстроченням платежу; б) письмове розпорядження власника рахунка банкові переказати відповідну

суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів; в) розрахунки між постачальником і платником за товари(послуги) з

відстроченням платежу на підставі спеціального документа; г) жодної правильної відповіді.

10. Ремітент – це особа, яка:

а) переказує свій платіж на іншу особу; б) є платником за векселем; в) є власником переказного векселя;

г) зобов’язана сплатити за переказним векселем.

Література:

[1;2;3;4;5;6;7;8;9;10;11;12;13;14;15;16;17;18;19;20;21;29;30;33;35;36]

30

ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ РИНОК

1.Сутність та особливості функціонування грошового ринку.

2.Структура грошового ринку.

3.Основи механізму функціонування ринку грошей.

4.Основи функціонування ринку капіталів.

1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку

Грошовий ринок - це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля і продаж грошей, формується попит, пропозиція і ціна на цей товар.

Продаж грошей на грошовому ринку виступає у формі передання цих грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на такі інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпорядження ними та одержати процентний дохід.

Відповідно купівля грошей є формою одержання суб’єктами ринку у своє

розпорядження певної суми грошей в обмін	на вказані інструменти, які
заведено називати фінансовими.
За своїм характером всі інструменти фінансового ринку		є певними
борговими зобов’язаннями покупців перед продавцями фінансових активів.
Залежно від виду зобов’язання їх можна поділити на неборгові і боргові.
До неборгових належать зобов’язання, які	надають право	участі в

управлінні діяльністю покупця грошей. Зокрема, за продавцем зберігається право власності й отримання доходу. До певної міри, право розпорядження надають акції, деривативи (встановленої форми фінансові документи, які засвідчують право власності й отримання доходу), паї та страхові поліси.

До боргових інструментів грошового ринку належать усі зобов’язання покупця повернути продавцеві отриману від нього суму грошей і сплатити належний дохід.

Боргові зобов’язання як інструменти фінансового ринку, у свою чергу, можна поділити на:

а) депозитні зобов’язання, за допомогою яких гроші передаються у повне розпорядження покупця за умов їх повернення у вказаний термін і сплати відсоткового доходу (або без нього). Залучення коштів банки здійснюють у

формі відкриття		поточних		і строкових		рахунків, депозитних		і ощадних угод
(сертифікатів), трастових вкладів;
б) позичкові зобов’язання. На їх основі продавці передають гроші з
певними	обмеженнями			прав	їх	використання. Зокрема,		застосовуються
зазначення	на	які	цілі	має використовуватися позичка, належні гарантії
повернення,	ступінь		окупності		проекту, що		фінансується. Позичкові
зобов’язання набули			таких	форм: кредитних угод,			облігацій,	бонів, векселів

тощо. Надалі вони можуть самостійно, вільно обертатися на ринку цінних паперів.

Інструменти фінансового ринку, обслуговуючи переміщення грошей між економічними суб’єктами, самі набувають еталона вартості і можуть бути

31

об’єктом	купівлі-продажу у формі цінних паперів, тобто самі набувають
здатності до обігу.
	2. Структура грошового ринку
За	інституційним критерієм грошовий ринок можна поділити на два

сектори фінансування: прямого (зв’язки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо і всі питання купівлі-продажу вони вирішують самостійно один з одним) і опосередкованого (зв’язки між продавцями і покупцями грошей реалізуються через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені).

Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома

критеріями:
За видами інструментів грошовий ринок складається зринку позикових
капіталів (охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними
установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб								і	їх	надання	у
вигляді, позик на умовах поворотності, строковості та платності), ринку цінних
паперів (охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які
оформлюються цінними паперами, що можуть продаватися, купуватися і
погашатися) та валютного ринку (здійснюється купівля-продаж валют на основі
попиту та пропозиції).
За економічним призначенням грошових коштівможна виділити два
основні сегменти: ринок грошей (продаються і купуються грошові кошти у
вигляді	короткострокових		позик та		фінансових		активів) та ринок		капіталів
(продаються і купуються грошові кошти у вигляді середньота довгострокових
кредитів, фінансових активів та акції). Ринок капіталів в свою чергу поділяється
на іпотечний ринок(кредити під забезпечення нерухомістю) і								фінансовий
ринок (операції з цінними паперами).
За	функціональними			ознакамигрошовий			ринок	складається			з
міжбанківського		ринку (обслуговує			угоди	з	приводу	короткострокових
(незабезпечених)		кредитів,	за	допомогою		яких	комерційні	банки		можуть

балансувати поточну ліквідність) та відкритого ринку (відбувається купівляпродаж цінних паперів центральним банком).

3. Основи механізму функціонування ринку грошей

Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний фіксований момент часу.

Потреба в грошах - це попит на гроші. Він відносно стабільний, оскільки людей цікавить реальна величина їхніх грошових залишків. Існує вирішальна відмінність між реальними і номінальними змінними величинами. Номінальний попит на гроші - це попит окремої особи на певну кількість грошових одиниць (гривень, доларів тощо). Реальний попит на грошіце попит на гроші в перерахунку на кількість товарів та послуг, які за них можна купити, і дорівнює номінальному попиту, поділеному на рівень цін.

Існує три мотиви (джерела) сукупного попиту на гроші:

32

- трансакційний	мотив існує, оскільки економічні	суб’єкти потребують
готівку чи депозитні гроші, щоб оплачувати рахунки або купувати товари.
Такі потреби	в грошах забезпечуються через	агрегат1 і Мпов’язані з

величиною ВВП. Попит на гроші для трансакцій чутливий до витрат від зберігання грошей. Коли процентна ставка на деякі види активів зростає порівняно зі ставкою відсотка на гроші, то фізичні та юридичні особи намагаються зменшити суми нагромадження своїх грошей і хочуть тримати гроші як активи;

-мотив обачності зводиться до того, що юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будьякий час мати можливість задовольнити свої не передбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей;

-спекулятивний мотив полягає в тому, що економічні суб’єкти бажають мати

у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих

умов	перетворити		їх у високодохідні фінансові інструменти, а при
погіршенні цих умов і появі				загрози зниження дохідності та ризику
збитковості		наявних	фінансових	інструментів перетворити їх у грошову
форму.
Попит на гроші			залежить від таких економічних чинник: рівня цін
(інфляції)	(Р),	реальних	доходів (Y)	і норми відсотка(r). Функціональну

залежність попиту на гроші математична можна записати так:

Мd = f(P,Y,r)

Виділяють такі аспекти попиту на гроші:

- зростання динаміки цін залишає не змінним реальний попит на , гроші включаючи при цьому пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки;

-зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки;

-більш високий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові

залишки.

Пропозиція грошей – друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон’юнктуру ринку грошей. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб’єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот, де вони будуть використані як купівельні та платіжні засоби.

Чинники впливу на пропозицію грошей:

-норма обов’язкових резервів;

-облікова ставка;

-типова ринкова процентна ставка;

-процентна ставка за депозитами до запитання;

-обсяг багатства економічних суб’єктів;

-тінізація підприємницької діяльності;

-стан довіри до банків, банківської паніки.

Принципово важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей. На рис. 3.1 по горизонтальній осі

33

показано загальну кількість грошей, по вертикальній – номінальну процентну ставку. Пряма (Мs) характеризує пропозицію грошей, яка вважається більш сталою (екзогенною) величиною; попит на гроші - змінна величина - лінія (Мd).

r

Мs

r0		Е

Мd

0 М

Рис. 3.1. Грошовий ринок

Перетин ліній Мd і Мs у точці (Е) визначає не лише момент встановлення

рівноваги монетарного ринку, а й показник рівноважної норми відсотка (r0).

Процентна

Мs1

Мs

Мs2

Процентна

Мs

ставка

ставка

r1

Е1

r1

Е1

r0

Е

r0

Е

r2

Е2

Мd1

0

Мd

0

Мd

Гроші

Гроші

М1 М М2

М

Рис. 3.2. Зміни в монетарній політиці

Рис. 3.3. Зміна попиту і пропозиції

При

жорсткій

монетарній

політиці центральний

банк

продає

цінні

папери і зменшує пропозицію грошей(рис. 3.2). Переміщення лінії Мs ліворуч

означає, що

за існуючої ставки(r0),

запас

грошей не

забезпечує потреби

суб’єктів

ринку в грошах, що

спричиняє

надлишковий попит

на

гроші.

Суб’єкти ринку починають продавати свої активи і збільшувати запас грошей.

Процентні ставки зростають доти, доки не досягнеться нова рівновага, як

показано на рис. 3.2 у точці Е1, за нової вищої процентної ставки (r1).

скуповує

на

При

послабленні

монетарної політики центральний

банк

відкритому

ринку цінні папери і

тим

самим

збільшує пропозицію

грошей, як

показано на рис. 3.2, тоді лінія М переміститься вправо. Тепер у точці Е

s

спостерігається надлишок пропозиції грошей. Нова рівновага буде досягнута в

точці Е за нижчої процентної ставки(r ). Таке зниження рівня процентної

2 2

ставки спонукає суб’єктів ринку тримати активи у грошовій формі, оскільки альтернативна форма розміщення грошей у цінні папери є менш привабливою.

Порушення рівноваги на грошовому ринку може спричинятися зміною попиту на гроші. У разі збільшення реального обсягу виробництва або рівня цін

34

попит на гроші збільшується. На рис. 3.3 лінія попиту переміщується праворуч вгору від Мd до Мd1, підвищуючи при цьому рівноважну процентну ставку до рівня (r1). Протилежні випадки спостерігаються у випадку зменшення попиту на гроші через зниження цін або скорочення реального обсягу виробництва.

Збільшення маси грошей в обігу знижує рівноважну процентну ставку. Зростання цін або реальних доходів підвищує рівноважну процентну ставку.

4. Основи функціонування ринку капіталів

Фіктивний капітал – титул власності, що втілюється в цінних паперах та
дає їх власнику право на володіння частиною додаткової власності у вигляді
відсотків або дивідендів. Величина фіктивного					капіталу		визначається по
формулі:
Цінні папери є фіктивним капіталом, тому що вони не мають вартості.
Дійсний капітал, вкладений у виробництво, де він і працює, а цінні папери –
паперова копія дійсного капіталу.
Цінні	папери – акція, облігація, векселі та				інші	посвідчення		мінових
прав, що	відособилися	від	своєї	основи	та	визнані		в	такій	я
законодавством. Всі цінні папери можна поділити на 2 групи:
- грошові цінні папери(векселі, депозитні та ощадні сертифікати) -
прибуток по		цим	цінним	паперам	носить		разовий		характер

отримується або за рахунок купівлі по ціні нижче номінальної вартості або за рахунок отримання відсотків при їх погашенні. Грошові цінні папери як правило є короткостроковими;

-капітальні цінні папери (акції, облігації, паї, інвестиційні сертифікати та заставні листи) - кошти, отримані шляхом емісії та продажу цих цінних паперів, призначені для утримання або збільшення капіталу продуктивних підприємств, що націлені на отримання прибутку, яким вони потім поділяться з покупцями.

Інвестиційні сертифікат підтверджує частку участі в інвестиційному фонді і дає право на отримання певного прибутку від цінних паперів, що складає цей інвестиційний фонд.

Акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Розрізняють такі види вартості акцій:

-номінальна вартість – довільна вартість, що встановлюється при емісії та відображається в акціонерному сертифікаті;

-балансова вартість обчислюється як добуток чистих активів корпорації на кількість акцій;

35

-ринкова вартість – поточна вартість акцій на біржі або позабіржовому

обороті.

Підвищення курсу акцій над номіналом називається АЖІО. Відхилення курсу вниз від номіналу називається – ДИЗАЖІО.

Акції дають їх власникам право на отримання частки прибутку компаній

вформі дивідендів. Дивіденди – частина прибутку корпорації, що розподіляється серед акціонерів у вигляді певної частини від вартості їх акцій.

Типи акцій:

-привілейовані - дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації;

- прості		–	свідчать		про	дольову		участь їх		держателя	у капіталі
акціонерного товариства.
Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції.
Облігація		–	цінний		папір,	що	посвідчує		внесення його власником
грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом,
підтверджує		зобов’язання			емітента			повернути		власникові	облігації
номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та
виплатити	доход		за	облігацією, якщо				інше	не	передбачено	умовами
розміщення.
Емітент може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації.
Відсоткові			облігації - облігації,				за	якими	передбачається		виплата

відсоткових доходів.

Цільові облігації - облігації, виконання зобов’язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій.

Дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю

облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Депозитний або ощадний сертифікат– письмове свідчення банку-

емітента про внесок грошових коштів, що засвідчують право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого терміну суми внеску та відсотки по ньому. Депозитні – юридичним особам, ощадні – фізичним.

Опціон – короткостроковий цінний папір, що дає право його власнику купити або продати іншим цінні папери протягом певного періоду за певною

ціною контрагенту, який за		грошову премію бере		на	себе зобов’язання
реалізувати це право.
Фінансові	ф’ючерси –	стандартні	короткострокові		контракти	на
купівлю-продаж стандартної кількості визначених цінних паперів у зазначений
день за певною ціною.
Варанти – особливий вид цінних паперів, які випускаються разом з
облігаціями або	привілейованими акціями		і дають	право	їх власникові на

купівлю звичайних акцій за зазначеною ціною протягом певного періоду.

36

Ваучери – особливий вид державних цінних паперів, які свідчать про право їх власника на безкоштовне отримання в процесі приватизації частини майна державного підприємства, житлового та земельного фонду.

Контрольні питання

1.Що таке грошовий ринок та чому його називають умовним ринком?

2.	Чим	відрізняються операції купівлі-продажу на грошовому і
товарному ринках? Що є спільного між цими ринками?
3.	У	якому	взаємозв’язку	між	собою	перебувають		грошовий і
фінансовий ринки?
4.	Що	є	інструментом	купівлі-продажу		на	грошовому? ринку
Охарактеризуйте види інструментів.
5.	Чим	відрізняються		канали	прямого		та	опосередковано
фінансування на грошовому ринку?

6.Хто є суб’єктами грошового ринку, між ким забезпечують зв’язки на грошовому ринку фінансові посередники?

7.Чим відрізняється ринок грошей від грошового ринку та від ринку

капіталу?

8.Що таке фіктивний капітал, групи цінних паперів?

9.Що таке акція і які види акцій бувають?

10.Що таке облігація і які види облігацій бувають?

11.Попит на гроші– явище залишку чи потоку і чому? Чим він відрізняється від попиту на товари?

12.Що таке попит на гроші, які фактори спричиняють зміни в попиті

на гроші?

13.Назвіть мотиви попиту на гроші.

14.Що таке альтернативна вартість зберігання грошей? Від чого вона

залежить?

15.Яку роль відіграє альтернативна вартість зберігання грошей у формуванні попиту на гроші?

Тестові завдання для перевірки знань

1.Грошовий попит складається з таких елементів:

а) попит на гроші як пасиви; б) попит на гроші для угод; в) попит на гроші як активи; г) правильні відповіді б) та в).

2.За видами інструментів грошовий ринок поділяється на ринок:

а) цінних паперів; б) короткострокових позик;

в) короткострокових фінансових активів; г) середньо- і довгострокових позик.

3.За інституційними ознаками грошовий ринок поділяється на:

а) міжбанківський ринок; б) ринок банківських кредитів;

37

в) ринок капіталів; г) товарний ринок.

4.За економічним призначенням та ліквідністю фінансових активів грошовий ринок поділяється на ринок:

а) цінних паперів; б) короткострокових фінансових активів; в) ринок капіталів;

г) середньо- і довгострокових позик.

5.Визначальними чинниками впливу попиту на гроші є:

а) ставка обов’язкових резервів; б) рівень цін; в) рівень реальних доходів;

г) правильні відповіді б) та в).

6.Сукупний попит на гроші містить попит на:

а) активи; б) гроші для трансакцій;

в) запас грошей; г) правильні відповіді а) та б).

7.Чим нижча ставка позикового процента, тим:

а) вищий інвестиційний попит на гроші; б) вища частка заощаджень; в) нижчий попит на гроші;

г) більша перевага віддається ліквідності.

8. Зростання динаміки цін впливає на величину реального попиту на гроші:

а) збільшує попит; б) зменшує попит;

в) не змінює попиту на реальні залишки грошей; г) жодної правильної відповіді.

9. При скороченні номінального ВВП:

а) трансакційний попит на гроші і загальний попит на гроші залишаться незмінними; б) скоротиться трансакційний попит на гроші і загальний попит на гроші;

в) зросте трансакційний попит на гроші, але скоротиться загальний попит на гроші; г) скоротиться трансакційний попит на гроші, але зросте загальний попит на гроші.

10. Ринок грошей і грошовий ринок співвідносяться:

а) це дві назви одного і того є ринку - фінансового; б) грошовий ринок є складовою частиною ринку грошей;

в) ці два ринки функціонують відокремлено і паралельно; г) ринок грошей є складовою частиною грошового ринку.

Література:

[1;2;3;4;5;7;8;9;10;11;12;13;14;15;16;17;18;19;20;21;22;25;26;27;29;30;33;35]

38