Тема 2. Основні проблеми організації економіки

1. Економічні потреби та інтереси. Закон зростання потреб.

2. Проблема вибору та альтернативна вартість.

3. Шляхи зростання виробничих можливостей.

1. Економічні потреби та інтереси. Закон зростання потреб

Необхідність у задоволенні того чи іншого бажання людини називається потребою. Потреби людини є безмеженими, крім того, вони мають тенденції зростання. Розвиток суспільства та людська фантазія спричиняють появу нових потреб. Характер походження потреб досить складний, але в їхній основі лежать дві визначальні причини. Перша має фізіологічний характер, тому що людина, як жива істота, потребує певних умов і засобів існування. Друга є результатом суспільних умов.

Закон зростання потреб – закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей. Розвиток цих зв'язків сприяє появі нових потреб та засобів їхнього задоволення. Матеріальні потреби суспільства є безмежними, а економічні ресурси, що необхідні для задоволення цих потреб, є обмеженими. Закон зростання потреб означає не тільки появу нових потреб, але й зміну їх структури.

Між багатством суспільства та структурою його потреб існує чіткий взаємозв’язок: чим вищим є рівень прибутків громадян, тим більшою є частка потреб, пов’язаних із розвитком цивілізації та науково-технічним прогресом. Повною мірою закон зростання потреб спрацьовує у багатих суспільствах.

Класифікація потреб:

– за походженням: первинні (базові, фізіологічні), вторинні (викликані розвитком цивілізації);

– за засобами задоволення: матеріальні, нематеріальні;

– за способами задоволення: індивідуальні, колективні.

Економічні інтереси – це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх. Економічні інтереси – це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб’єктів.

Класифікація економічних інтересів:

1. за ознакою суб’єктивності: особисті, колективні і суспільні інтереси;

2. за ступенем важливості: головні та другорядні;

3. за часовою ознакою: поточні, перспективні;

4. за об’єктом інтересів: майнові, фінансові, інтелектуальні, режиму праці та вільного часу;

5. за ступенем усвідомлення: дійсні та помилкові.

Суперечності інтересів мають як суб’єктивну (волюнтаризм) так і об’єктивну (відмінності векономічному положенні) причини. Інтереси приводяться в дію певниммотиваційним механізмом.

Із позицій виробництва людина – це не тільки його суб'єкт, але й кінцева мета. Суспільний продукт, пройшовши через розподіл і обмін, завершує свій шлях у споживанні, без чого будь-яке виробництво недоцільне. У споживанні задовольняються потреби людей. Усе, що здатне задовольняти потреби людей, називають благами. Деякі блага надані людині самою природою (повітря, сонячне тепло). Однак більшість благ людина створює спеціально, із метою задоволення своїх потреб. Продуктами людської праці, утвореними в процесі виробництва для подальшого обміну та споживання, є економічні (споживні) блага – товари та послуги.

Товар – продукт праці, який задовольняє певну потребу людини. Він виготовляється для обміну й реалізується шляхом купівлі-продажу.

Послуга – економічне благо, що не має матеріальної форми. Вона надається у вигляді цілеспрямованої корисної дії або обслуговування.

Класифікація товарів:

1. За ступенем довговічності: тривалого користування, короткотермінового користування;

2. За призначенням: промислового призначення (сировина, матеріали), споживчого призначення;

3. За співвідношенням: товари, що доповнюють один одного – комплементи (автомобіль та бензин), товари, що замінюють інші товари – субститути (кава / чай; літак / поїзд / автомобіль).