2. Проблема вибору та альтернативна вартість

Хоча потреби безпосередньо задовольняються як створеними людиною, так і подарованими природою благами, проте можливості для постійного задоволення потреб створюються лише завдяки наявності у країни, суспільства, окремих ресурсів.

Ресурси виробництва – це сукупність тих природних, соціальних, духовних сил, які можуть бути використані в процесі створення товарів, послуг та інших цінностей.

Класифікація виробничих ресурсів:

Матеріальні:

Природні – потенційно придатні для застосування у виробни-цтві природні сили та речовини, серед яких розрізняють “невичерпні” та “вичерпні” (а в останніх – “відновлювані” та “невідновлювані”).

Капітал – усі виробничі засоби, призначені для подальшого використання у процесі виробництва, серед яких розрізняють фінансовий капітал і фізичний (а, в останньому, основний та оборотний).

Трудові (Людські) – населення у працездатному віці:

Праця – людська діяльність, що використовується у процесі виробництва.

Здатність до підприємницької діяльності – особлива здатність людини координувати чинники виробництва та впливати на його результативність.

Про обмеженість ресурсів свідчить проблема абсолютного вичерпання ресурсів та їхньої кількісної визначеності в певному місці й у певний час, а також їхній дефіцит. Наслідком обмеженості ресурсів є неможливість задоволення всіх потреб суспільства одночасно в будь-який визначений момент. Одним із центральних законів економічної теорії є закон рідкості ресурсів. Цей закон стверджує: блага є обмеженими, оскільки немає достатньо ресурсів, щоб виробити всі блага, які потребують люди для споживання.

Знання економічних законів допомагає розподілити виробничі ресурси таким чином, щоб результат виявився максимальним, тобто задоволення потреб споживача було б найбільш повним.

Проблема вибору: у зв’язку з обмеженою кількістю виробничих ресурсів, порівняно до масштабів потреб людини і суспільства, не-обхідно постійно робити вибір, на що використати ресурси. Кожен випадок вибору вимагає відмови від чогось, фактично, втрати можливості вибрати щось інше. Ця втрачена альтернатива називається альтернативною вартістю.

Альтернативна вартість – це вартість найбільш пріоритетного серед благ, одержання яких стає неможливим за обраного способу використання обмежених ресурсів. Альтернативною вартістю є цінність товару чи послуги, від яких відмовились.

Ефективність використання ресурсів передбачає:

1) повну зайнятість ресурсів, тобто використання у виробництві всіх придатних для цього ресурсів;

2) повний обсяг виробництва, тобто використання ресурсів суспільства в такій комбінації, що дозволяє досягти найкращого результату.

3. Шляхи зростання виробничих можливостей

Трудова діяльність людей завжди спрямована на більш повне задоволення потреб. Для цього безперервно вдосконалюється виробництво за допомогою науки та техніки. Обґрунтування шляхів розвитку господарства, які б постійно забезпечували високі результати праці, є одним з найважливіших питань економічної теорії. У цьому й полягає економічне зростання як матеріальна основа суспільного виробництва.

Економічне зростання – це кількісні та якісні зміни в суспільному виробництві, що ведуть до збільшення його кінцевих результатів.

Типи економічного зростання:

Екстенсивний – нарощування виробничих можливостей шляхом збільшення кількості виробничих ресурсів.

Інтенсивний – нарощування виробничих можливостей при кількісно незмінних ресурсів.

Інтенсифікація економіки – збільшення ролі та питомої ваги інтенсивного типу економічного зростання у процесі суспільного виробництва.