Розділ і. Теоретичні основи використання сучасних технологій у навчальному процесі

1. Поняттяпро технології навчання. Класифікація освітніх технологій

Ідея безперервної освіти може бути реалізована в сучасних умовах, якщо і загальноосвітня, і вища школи зможуть ефективно вирішити завдання з передачі накопиченого досвіду молодому поколінню: навчити методам роботи з інформацією, методам нових знань, а найважливіше - методам підтримки необхідного рівня знань про те, як розвивається світ. Тому кожному викладачеві й учневі для оволодіння процесами «викладання» і «учіння» «бажано володіти трьома мовами: рідною мовою, мовоюнауки, мовою технології», розглядаючи їх як основу професійної діяльності.

Технологія - від грецьких слів technо (мистецтво, ремесло,наука) іlogos (поняття, вчення). У словникуіншомовних слів: «технологія - сукупність знань про способи і засоби проведення виробничих процесів»[16, с. 24].

За допомогою технології інтелектуальна інформаціяпереводиться на мову практичних рішень.  Технологія – це і способи діяльності, і те, якособистістьбере участь у діяльності. «Будь-яка діяльність може бути або технологією, абомистецтвом.Мистецтвозасноване на інтуїції, технологія - на науці. З мистецтва все починається, технологією закінчується, щоб потім весьпроцеспочався знову» [23, с. 67].

Сучасні технології в освіті розглядаються як засіб, за допомогою якого може бути реалізована нова освітня парадигма. Тенденціїрозвитку освітніх технологій безпосередньо пов'язані з гуманізацією освіти, що сприяє самоактуалізації і самореалізації особистості. Термін «освітні технології» - більш ємкий, ніж «технології навчання», бо він має на увазі ще й виховний аспект, пов'язаний із формуванням і розвиткомособистіснихякостей учнів. У документах ЮНЕСКО технологія навчання розглядається як системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії. Це визначення технології, як і безліч подібних йому, не може претендувати на повноту і точність, незважаючи на те, що безперервно з'являються нові (екологічні, космічні, інформаційні) технології. У найзагальнішому вигляді технологія - це продумана система,  яка втілюється в «конкретний вид продукції або її складову частину. Наприклад, з наукової таметодичноїлітератури назвемо деякі варіанти визначення технології:  1. Технічний метод досягнення практичних цілей.

2. Сукупність способів, використовуваних для одержання предметів, необхідних для існуваннялюдини.

3. Набір процедур і методів організації людської діяльності. 

4. Засоби, що використовуються для моделюванняповедінки людини. Сучаснийпідхід до викладання полягає в побудові його на технологічній основі. Загальні принципи і правила технології викладання убачаються в наступному:  1. Принциппедагогічноїдоцільності, сформульований А. С. Макаренком: «Ні одна дія педагога не повинна стояти осторонь від поставлених цілей».  2. Взаємозв'язок і взаємозумовленість викладання і навчання як двох нерозривних сторін процесу навчання. Викладання –цеорганізаціяпедагогічнодоцільною самостійної діяльності учнів. Головне завдання вчителя, як його бачив К. Д. Ушинський, - перетворити діяльність учня в його самодіяльність.

3. Граничнаконкретизація навчально-виховних і розвивальних цілей у змісті, методах, засобах навчання, в організованих учителем способах діяльності учнів.  4. Необхідним елементом технології викладання є тематичнепланування, що включає коротку характеристику кінцевих результатів і побудову всього ланцюжка окремих занять, зв'язаних єдиною логікою.

5. Організаціяконтролю на кожному етапі навчально-пізнавальної діяльності учнів.  6. Стимулювання творчої діяльності учнів, орієнтація на учня, який не тільки знає, а й уміє.

7. Різноманітність форм і методів навчання, недопущення універсалізації окремого засобу або форми. 

Безпосереднє звернення до педагогічного досвіду майстрів-новаторів дозволить виявити й інші, не менш важливі, ознаки і положення технології викладання [1, с. 34]. 

Поки технологія не створена, панує індивідуальна майстерність. У міру вдосконалення індивідуальної майстерності росте, розвивається «колективна творчість», «колективна майстерність», концентрованим виразом якого і є технологія.  Корисно вивчити і порівняти діяльність, засновану на індивідуальній майстерності, з діяльністю, заснованою на технології [13, с. 124]. І. Підласий робить це таким чином: розробка сучасних технологій в освіті повинна вестися відповідно до таких принципів: 

1. Принцип цілісності технології, який представляє дидактичнусистему.

2. Принцип відтворюваності технології в конкретному педагогічному середовищі для досягнення поставлених цілей. 

3. Принцип не лінійності педагогічних структур та пріоритетності факторів, що впливають на механізми самореалізації відповіднихпедагогічних систем.  4. Принцип адаптації процесу навчання до особистості учня і його пізнавальних здібностей.

5. Принцип потенційної надмірності навчальної інформації, що створює оптимальні умови для формування узагальнених знань. 

У сучасній науково-теоретичній літературі і практичній діяльності видатних вітчизняних педагогів виділяються три основні види технологій: технічні, економічніта гуманітарні. Гуманітарні технології поділяються на управлінсько-гуманітарні (людинознавчі),педагогічнітапсихологічні.

Гуманітарні технології - це технології самовираження людей, самореалізації їх інтелектуальних якостей.  Поряд із технологічними і економічними технологіями в наше життянаполегливо входятьсоціальні технології. Вони давно визнані за кордоном. Інтерес до них виник у нас у зв'язку з появою в 70-80-х роках у Болгаріїдвох великих наукових праць. Це «Суспільні науки та соціальна технологія» Н. Стефанова та «Технологія і ефективність соціального управління» М. Маркова.

Соціальні технологіїсприяють вирішенню важливого класу проблем людського життя, але не всіх проблем. У них основнаувагаприділяється такому об'єкту, як соціальне явище. Самалюдинав них часто не фігурує ні як об'єкт, ні як мета. У них свій об'єкт івідповідно- свої цілі. У цьому виявляється спеціалізація цього виду технологій.

До гуманітарних технологій відносяться: футурологічні, ситуативні та повсякденні.

Футурологічні гуманітарні технології відтворюють синоптичну карту, що представляє економічний, соціальний, культурний, морально-психологічний ідемографічний«прогноз» можливих варіантів майбутнього.

Ситуативні гуманітарні технології розробляються і застосовуються через упровадження якихось обставин. Наприклад, управління поведінкою людей в екстремальних ситуаціях. За цими технологіями проводяться спеціальні тренінги -професійненавчання відповідних працівників. Найчастіше вони здійснюються у вигляді розбору «ситуація - конфлікт» або ділової гри.

 Універсальними є повсякденні гуманітарні технології. Наприклад, технології професійного навчання, технології пошуку обдарованих людей.  Відомо, що не всяке гуманітарне знання технологічне.

По-перше, гуманітарні знання характеризуються пізнавальної спрямованістю.

По-друге, їм властиві абстрактність, можливість довільного тлумачення.

По-третє, їм притаманне багатство художньої мови, символічнарізноманітність, підтекст.

Говорячи про сутність і зміст гуманітарних технологій, слід підкреслити, що гуманітарні технології - це система науково-гуманітарних знань, використання яких дозволяє реалізувати конкретний людинознавчий задум за допомогою певних умов, засобів і способів. 

Об'єкт і задум визначають у технології все інше: які потрібні науково-гуманітарні знання, умови, засоби, способи процесу реалізації задуму. В якості об'єкта гуманітарних технологій виступають життя і діяльність окремої особистості, різні соціальні спільності, взаємодія людини і природи. Це  наукомісткі технології. Розробка кожної технології потребує величезного обсягу інформації, спеціального її відбору, використання результатів новітніх наукових досліджень. Помилки на теоретичному рівні необхідно звести до мінімуму, щоб не завдати шкоди здоров'ю або особистій гідності людей, на практиці цього досягти важко. Для цього необхідно при їх розробці багаторазове логічне осмислення за схемою «концепція - гіпотеза - версія - варіант».

Гуманітарні технології - особливий вид професійної діяльності.  Важливою

особливістю гуманітарної технології є діалогічність [4, с. 231]. 

Гуманітарність педагогічної технології проявляється у можливості її впливів на інтегральні характеристики людини (потреби, інтереси, мотиви, ціннісні орієнтації, установки, смисли), що визначають динамікуособистісноїсистеми в цілому.

Таким чином, за допомогою технологій забезпечується можливість досягнення ефективного результату (цілей) у розвитку особистісних властивостей у процесі засвоєння знань, умінь, навичок.