Практичне заняття № 6

ТЕМА: Натаніель Готорн "Золото царя Мідаса". Засудження прагнення до збагачення як основної мети життя

ПЛАН

1. Жанр новели у творчості Н. Готорна.

2. Міф про царя Мідаса.

3. Зміст казки-новели; порівняння сюжетно-композиційного плану міфу і казки.

4. Два Мідаси.

5. Ідея та спрямованість казки-новели.

Завдання для підготовчого періоду

1. Дайте тлумачення словам: "метаморфоза", сатир, тамбурін, кефара.

1. Підготувати переказ міфу про Мідаса.

2. Подумати, чим схожі і чим відрізняються два Мідаса.

3. Складіть ЛС, ребуси, кросворди, вірші, тести, чайнворди.

Література

1. Кун Н.А. Легенды, мифы Древней Греции. - С., 1998.

2. Ярчук О.Д. Міф. Література. (Система уроків). 6 клас // Всесвітня література. – 1999. - №7. – С.25-28

Інструктивно-методичні матеріали

Натаніель Готорн – це один з найбільших американських прозаїків XIX століття, один з «батьків-засновників» жанру новели й психологічного роману в національній літературі. Важливим внеском у новелістику, в якій його ім’я як першовідкривача називають поряд з Едгаром По, було відкриття ним нової форми оповідання, по суті своїй безфабульного, або з послабленою фабулою, де відтворення внутрішнього стану якоїсь людини, її думок і переживань важливіші за сюжетний розвиток. Такий тип оповідання став у двадцятому столітті настільки розповсюдженим, що його інколи розглядають як провідний для нашого часу, принаймні у деяких літературах, зокрема американській.

Творчість письменника дає можливість розглядати її за жанровими ознаками. Склалося так, що він спочатку два десятиліття писав малу прозу, а потім до кінця життя віддавав майже всі творчі сили романістиці.

Особливості творчості Готорна:

1. Час в оповіданнях Готорна має свою специфіку. Автор зображує своїх персонажів в атмосфері минулого або вони існують у якомусь невизначеному часі.

2. Алегоризм є у Готорна формою повчання, а притчевість закладена в саму основу його творчості, якою він мріяв чогось навчити.

3. У своїй творчості головним вважає фантазію, а не копітке й точне зображення буденного життя.

4. Використання і творче переосмислення давньогрецьких міфів.

Натаніелю Готорну дорікали і його молодші сучасники, і літератори за те, що він мало цікавився соціальними проблемами й конфліктами, не відобразив суспільства своєї доби у всій його повноті. Але Готорн знайшов своє власне місце в американській і світовій літературі, створив свій неповторний художній світ і незабутніх героїв, які живуть і страждають серед одвічних борінь між добром і злом. І цього, мабуть, достатньо для талановитого американського романтика.

Практичне заняття № 7

ТЕМА: Е. А. По. Поєднання комічного та жахливого у логічних новелах ("Вбивство на вулиці Морг", "Викрадений лист", "Золотий жук")

ПЛАН

1. Провідний сюжет логічних новел, характерна їх ознака.

2. Образи Огюста Дюпена і Леграна, відмінність героїв від "нишпорок" розважальної літератури.

3. "Логічні" новели. Характеристика новел "Вбивство на вулиці Морг" і "Викрадений лист".

4. Психологічна новела "Золотий жук".

5. Художні особливості новел Е.По.

Завдання для підготовчого періоду

1. Прочитайте і занотуйте матеріал про особливості детективної літератури і "логічних" новел. Подумайте, яке поняття ширше.

2. Визначте суттєві особливості "логічних" новел і детективної літератури, складіть таблицю-схему.

Література

1. Боброва М.Н. Романтизм в американской литературе ХIХ в. - М., 1972.

2. Николюкин А.Н. Американский романтизм и современность. - М., 1968.

3. Хейл Т. Великі літературні детективи // Зарубіжна література.- 2007. - №6 (502). – С.16-20

4. Прісно О. Е.А.По – засновник жанру інтелектуального детективу. Новела „Золотий жук” // Зарубіжна література. – 2007. - №6 (502). – С.21-24

5. Звиняцковський В. Пригоди думки. Е.А.По „Золотий жук” // Зарубіжна література.- 2007. - №6 (502). – С.16-20

6. Кашуба Є.І. Логіка за Леграном. Конспект уроку за новелою Е.По „Золотий жук”. 7 клас. // Зарубіжна література. – 2003. - №6. – С.24-26

7. Білянець О. Захоплюючий світ детективної літератури (Е.По „Золотий жук”) // Зарубіжна література. – 2005. - №21-24. – С. 94-96