"Кордоцентризм"

Яскравою особливістю української ментальності є "кордоцентризм" ("кордо" ― серце). Народна духовна культура значною мірою просякнута почуттєвою емоційністю, що знайшло відображення у творчості багатьох українських митців та мислителів.

Найяскравішим представником даного напрямку є видатний український мислитель Григорій Сковорода (1722-1794), чия творчість просякнута глибоким гуманістичним змістом. Вчений розвиває ідею трьох світів: 1) людина, або Мікрокосм; 2) Всесвіт, або Макрокосм; 3) символічний світ, або Біблія. У свою чергу, кожен з цих світів поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішнім світом людини є душа, зовнішнім ― тіло; внутрішнім світом Всесвіту є Бог, зовнішнім ― видимий світ; внутрішнє у Біблії ― її символічний зміст, а зовнішнє ― зміст буквальний. При цьому, зовнішнє Г. Сковорода трактує як "видиме", "тимчасове", "тлінне", яке є лише тінню внутрішнього. Внутрішнє ж, у свою чергу, є "невидимим", "безсмертним", "світлим", яке наповнює сенсом зовнішній світ. Саме тому, пізнання внутрішньої реальності є проривом до Вічності. На думку Г. Сковороди, серце є важливим центром, в якому зустрічається зовнішнє і внутрішнє, мікрокосм і макрокосм, символічне і земна реальність. Саме через серце людина здатна проникнути у Божественне Буття, де панує вічне життя і вічна любов, де людина зливається з Богом, шляхом самозаглиблення у власне серце, за допомогою розвитку сердечності і пізнання Бога в собі і себе, як частинки Бога. Коли ж постане справжня, божественна людина, має відбутись фундаментальне і колосальне оновлення світу.

Памфіл Юркевич (1827-1874) обґрунтовував, що істина відкривається не стільки розумом, скільки "серцем", а тому її пошук пов'язаний з релігійними і моральними аспектами. Сходження до істини безпосередньо пов'язане з релігійною вірою, яка є більш потужним чинником, ніж звичайне мислення. А без любові неможливо до кінця збагнути смисл і мету життя.

Пантелеймон Куліш (1819-1897) протиставляв місто і село, людину "зовнішню" і "внутрішню", Європу і хуторянство. На думку мислителя, в основі протиставлення лежать суперечності між "серцем" і "головою", де хутір виступає джерелом усіх радощів та всіх поетичних тремтінь серця, у той час, як місто перетворилось на носія егоїзму, бездушності і, незважаючи на значний розвиток науки, все більше віддаляється від істини. Окрема людина уявляється Кулішу як місце постійної боротьби, що ведуть між собою людина "внутрішня, глибинна, душевна" і "зовнішня". У глибинах людської душі приховане начало, що визначає її сутність. Там приховані безцінні скарби, які дозволяють розкрити дар поета, дар спілкування з Богом. Глибінь сердечна містить у собі суть, сенс і призначення людського життя. А розкриттю таємниць сердечних постійно перешкоджає зовнішнє, яке у всьому вороже внутрішньому.

"Кордоцентризм" та почуттєвість були притаманні творчості мислителя XVI-XVII ст. Івана Вишенського, першого ректора Київського університету Михайла Максимовича, професора цього ж навчального закладу Ореста Новицького, російськомовного письменника Миколи Гоголя, поета і мислителя Тараса Шевченка, історика та етнографа Миколи Костомарова та багатьох інших.

Цікаво, що ім'я праотця слов'ян Арія(за «Велесовою книгою») ряд дослідників виводять від "Ярій" (Ярило ― сонячне божество), очевидно, в розумінні "ярий, гарячий, емоційний, пристрасний".

Тема № 4