Використання вигод стратегічної відповідності

Диверсифікуватися в галузі зі стратегічною відповідністю - це тільки половина справи, потрібно практично використати вигоди від цього. Отримати вигоди від спільного використання потужностей можна, якщо об'єднати пов'язані служби в один функціональний підрозділ і координувати роботи, щоб зекономити витрати (або переваги від диференціації). Об'єднання функцій і координація можуть вимагати видатків на реорганізацію, і керівники мають встановити вигоди від певної централізації, щоб компенсувати втрату самостійності деякими бізнесами. Аналогічно до цього, якщо перенесення досвіду є основою стратегічної відповідності, керівництво має знайти спосіб зробити таке перенесення ефективним, не втративши великої кількості кваліфікованих працівників, які мають досвід у бізнесі. Що тісніше стратегія диверсифікації компанії пов'язана з перенесенням досвіду, то більший і кваліфікованіший колектив спеціалізованих працівників вона повинна мати не тільки для забезпечення нового бізнесу, але й для досягнення такого рівня майстерності, який дав би змогу створити конкурентну перевагу.

9.3. Стратегія непов'язаної диверсифікації

Незважаючи на переваги стратегічної відповідності, які пов'язані зі спорідненою диверсифікацією, багато фірм вибирають стратегії непов'язаної диверсифікації, демонструючи готовність диверсифікувати в будь-яку галузь з хорошими перспективами отримати прибутки. Керівники корпорацій не роблять свідомих спроб шукати такі види бізнесу, які мали б стратегічну відповідність з іншими видами бізнесу фірми. Хоча фірми, які прагнуть до непов'язаної диверсифікації, і можуть переконатися в тому, що їхні диверсифікаційні цілі відповідають вимогам тестів на привабливість і вартість входження, умови, які потрібні для виконання тесту на поліпшення, або не беруться до уваги, або їм надають другорядного значення. Рішення про диверсифікацію в ту чи іншу галузь є результатом пошуку „хороших" фірм для купівлі. Головна думка непов'язаної диверсифікації полягає в тому, що будь-яка фірма, яка може бути куплена на вигідних фінансових умовах і яка має задовільні перспективи прибутку, є хорошим об'єктом для диверсифікації. Однак багато часу і сил йде на пошук і вивчення кандидатів на купівлю. Керівники підприємств, зазвичай, відбирають фірм-кандидатів за такими критеріями:

Чи відповідає бізнес завданням з огляду прибутковості та доходу на інвестицію?

Чи потребує новий бізнес значних капіталовкладень для заміни основних фондів, їх збільшення і забезпечення обіговими коштами?

Чи має бізнес у своїй галузі значний потенціал зростання?

Чи бізнес достатньо великий, щоб мати помітний внесок у роботу материнської компанії?

Чи достатній його потенціал для того, щоб розв'язати проблеми, які можуть виникнути в результаті трудових конфліктів або несприятливих рішень керівництва держави стосовно безпеки продукції або охорони довкілля?

Яка захищеність галузі у випадку спаду, інфляції, введення високих облікових ставок або зміни політики керівництва держави?

Інколи компанії, які використовують стратегії непов'язаної диверсифікації, концентрують свою увагу на таких компаніях - кандидатах на придбання, які пропонують можливості швидко досягнути фінансову вигоду з уваги на їхнє „особливе положення". Три типи бізнесів можуть представляти інтерес:

Компанії, активи яких недооцінені. Можливості полягають в придбанні таких компаній за ціною, нижчою від ринкової, й отриманні фінансового виграшу від перепродажу активів і бізнесу за ціною, яка перевищує витрати на купівлю.

Компанії, які відчувають фінансовий голод. Такі бізнеси часто можна купити за низькою ціною, перебудувати їхню роботу за допомогою фінансових ресурсів та керівних можливостей материнської компанії, а потім або використати як довгострокові інвестиції у портфелі покупця (завдяки високим прибуткам і потенціалові потоків грошових коштів), або продати з прибутком (завдяки вищій привабливості).

Компанії, які мають хороші перспективи, але відчувають дефіцит капіталовкладень. Бідні фондами, але багаті можливостями компанії зазвичай бувають особливо бажаною здобиччю для потужних фінансово компаній і тих, які шукають нових можливостей.

Компанії, які здійснюють непов'язану диверсифікацію, зазвичай, виходять на нові ринки, придбавши компанії, які працюють на них, а не формуючи нові філії всередині материнської компанії. Вони виходять з того, що зростання через купівлю збільшує ринкову вартість акції. Відмова від використання тесту на поліпшення розглядається як виправдання, якщо непов'язана диверсифікація дає стійке зростання виторгу й прибутків і якщо жодна з придбаних компаній не буде ліквідована через погану роботу.