Практичне заняття n1 Тема: система крові. Дослідження фізико-хімічних властивостей крові

Мета загальна: ознайомитись з поняттям про внутрішнє середовище, гомеостаз, систему крові, її основними функціями, фізико-хімічними властивостями крові та методами їх дослідження, основними фізіологічними константами крові та механізмами їх регулювання.

Конкретна мета

1. Ознайомитись з методикою взяття крові з пальця.

2. Визначити гематокритний показник.

3. Визначити в'язкість крові.

4. Відтворити гемоліз еритроцитів.

5. Відтворити осмотичну резистентність еритроцитів.

6. Переконатися в наявності буферних властивостей сироватки крові.

Вихідний рівень знань

1. Розуміти загально-біологічні закономірності життєдіяльності організму.

2. Знати будову органів кровотворення.

3. Знати морфологічні особливості органів кровотворення.

4. Знати стадії гемопоезу.

Зміст заняття

Внутрішнє середовище (складові частини, функції). Гомеостаз, основні принципи роботи функціональних систем для підтримки параметрів гомеостазу. Водні простори в організмі (позаклітинні, внутрішньоклітинні), їх величини, значення. Гістогематичні бар'єри (структура, функції, властивості).

Кров та її функції, складові частини крові, показник гематокриту. Об'єм крові (загальний, циркулюючий (ОЦК), депонований). В'язкість крові. Відносна густина крові (значення, величина).

Плазма, її склад, роль білків плазми. Осмотичний і онкотичний тиски. Функціональна система, що підтримує сталість осмотичного тиску. Поняття про фізіологічні ізотонічні розчини; гіпертонічні та гіпотонічні розчини. Кровозамінні рідини.

Кислотно-лужний гомеостаз, його значення для організму. Фізико-хімічні механізми, що підтримують кислотно-лужну рівновагу в організмі. Фізіологічні механізми гомеостатичних регуляторних функцій нирок, легенів, печінки, шлунково-кишкового тракту та кісткової тканини. Буферні системи внутрішнього середовища організму. Функціональна система, яка підтримує кислотно-лужний гомеостаз.

Особливості фізико-хімічних властивостей крові у дітей (ОЦК, відносної густини, в'язкості, осмотичного тиску, кислотно-лужної рівноваги). Особливості фізико-хімічних властивостей у осіб похилого віку.

Хід виконання практичного заняття

Прилади та матеріали: стерильні скарифікатори, вата, йод, спирт, ефір, мікроцентрифуга Шкляра з набором мікропіпеток та мікропробірок, штатив з пробірками, проградуйовані піпетки на 2 мл, фізіологічний розчин, дистильована вода, 5% розчин глюкози, 1% розчин хлористого натрію, парафінове годинникове скло, скляні палички, щавелево-кислий амоній, 5% розчин лимокислого натрію, фільтрувальний папір, капіляр на 0,1 мл, 5-6 мл крові лабораторної тварини, 3 центрифужні пробірки, центрифуга, віскозиметр, гепарин, 4 склянки, 2 піпетки по 5 мл, 2 бюретки, сироватка крові, 0,1 Н розчин соляної кислоти, 0,01 Н розчин їдкого натрію, фенолфталеїн, метилоранж, набір тестових завдань та інформаційних таблиць.

Робота 1 Ознайомитися з методикою взяття крові з пальця

Дослідження крові - є одним з найважливіших методів діагностики норми й патології. Компоненти крові надзвичайно чутливі до різних видів фізіологічних та патологічних впливів.

У лабораторній практиці досліджують частіше капілярну кров, яку отримують шляхом проколу м'яких тканин ІІІ фаланги IV пальця лівої руки або мочки вуха. Прокол роблять стерильними скарифікаторами одноразового використання. З метою дезінфекції на місці проколу шкіри протирають тампоном, змоченим спочатку 96% етиловим спиртом, а потім ефіром. Енергійним коротким рухом роблять укол на всю глибину голки. Кров з ранки повинна витікати вільно, так як при сильному натисканні домішується тканинна рідина, яка може змінити результати аналізу. Першу краплю крові, що виступить, витирають сухою ватою, бо вона містить значну кількість лімфи. Наступні краплі крові беруть на дослідження. По закінченні прикладається до пальця ватний тампон, змочений антисептиком.