Заняття № 4. Практичні навички з фізіології системи крові зміст заняття

1. Загальна характеристика системи крові.

2. Склад і функції крові. Поняття про гомеостаз внутрішнього середовища організму, його значення.

3. Характеристика стану системи крові на підставі параметрів гомеостазу.

4. Осмотичний тиск плазми крові. Значення та механізми підтримання iзоосмії у внутрішньому середовищі.

5. Осмотичний, механічний, хімічний, біологічний гемоліз.

6. Осмотична (мінімальна, максимальна) резистентність еритроцитів, її клінічне значення.

7. Онкотичний тиск плазми крові та його роль в організмі.

8. Кислотно-основний стан крові та механізми, які забезпечують його постійний рівень.

9. Білки плазми крові, їх характеристика і функціональне значення. Роль білків у захисних функціях організму. ШОЕ.

10. Критерії оцінки гомеостазу внутрішнього середовища.

11. Еритроцити, їх функціональна роль в організмі, вікові особливості їх кількості.

12. Поняття про еритрон. Регуляція кількості еритроцитів у крові.

13. Види гемоглобіну і його сполуки, їх фізіологічна роль.

14. Значення кольорового показника та середнього об’єму еритроциту та визначення виду гемоглобіну для діагностики анемій.

15. Фізіологічна характеристика системи AB0 крові. Умови сумісності крові донора і реципієнта. Проби, які проводяться перед переливанням крові.

16. Фізіологічна характеристика CDE (pезус-належності) крові. Значення резус-належності під час вагітності та переливання крові.

17. Лейкоцити та їх роль в організмі. Регуляція кількості лейкоцитів у крові, Фізіологічний лейкоцитоз.

18. Лейкоцитарна формула крові, фізіологічні основи її змін.

19. Система HLA та фізіологічні основи її значення для трансплантології.

20. Тромбоцити і їх роль в організмі.

21. Поняття про гемостаз. Судинно-тромбоцитарний гемостаз, його ха­рактеристика і фізіологічне значення.

22. Плазмові і тканинні фактори зсідання крові.

23. Коагуляційний гемостаз, його характеристика і фізіологічне значення.

24. Коагулянти, антикоагулянти, чинники фібринолізу та їх роль у підтриманні рідкого стану крові.

25. Сучасні методи оцінки імунологічного стану організму, системи гемостазу.

Параклінічні дослідження крові

Клінічний аналіз крові є одним з найбільш поширених клініко-лабораторних досліджень у медичній практиці. Вивчення показників периферійної крові складає рутинний компонент діагностичного дослідження і динамічного спостереження за хворими і використовується під час профілактичного обстеження здорових осіб. Багато десятиріч для вивченні гематологічних показників використовувались ручні методи лабораторної діагностики. Однак, за останні 15 років у лабораторній справі для гематологічних аналізів відбулися дійсно революційні зміни, пов'язані з появою високотехнологічних мультипараметричних гемоаналізаторів. У розвинутих країнах світу автоматичний аналіз крові повністю витіснив ручні і напівавтоматичні методи дослідження. У нашій країні до теперішнього часу більш широко використовуються ручні і напівавтоматичні методи гематологічного аналізу, що пов'язано з відносно високою вартістю закордонних автоматичних лічильників клітин крові, так і з відсутністю на ринку вітчизняних конкурентоспроможних приладів.

Сучасні гематологічні аналізатори є високоавтоматизованими приладами з широкою комп’ютерною обробкою сигналів. Якщо звичайний клінічний аналіз крові надає лікарю 10-12 показників, то автоматичні гематологічні аналізатори останнього покоління дають оцінку 26 і більше параметрів одночасно з графічним представленням про розподіл основних клітинних популяцій (гістограми). На відміну від трудомісткихручних і напівавтоматичних методів дослідження, які займають багато часу, автоматичний аналіз крові дозволяє досліджувати до 100 і більше проб за годину, при цьому використовується невелика кількість крові (10-150 мкл). Особливою перевагою автоматичного аналізу є висока точність дослідження, оскільки підрахунку підлягають декілька тисяч клітин.

У більшості сучасних лічильників крові використовується метод електричного імпедансного аналізу або оптичний метод. Метод електричного імпедансу дозволяє не тільки підрахувати кількість клітин, але й охарактеризувати об'єм кожної клітини, яка проходить через апарат, оскільки амплітуда сигналу пропорційна об'єму заміщеного електроліту.

Основні гематологічні показники, які отримують при автоматичному аналізі крові за допомогою приладу "Соbas Argos 5 DIFF".

1. WBC (white blood cells) - загальна кількість лейкоцитів х 10⁹/л крові. Як і при використанні ручних методів, підрахунок лейкоцитів здійснюється після лізису еритроцитів. Якщо при ручному підрахунку кількості лейкоцитів коефіцієнт варіації складає 6,5% при нормальному і підвищеному рівні лейкоцитів і 15% при лейкопенії, то коефіцієнт варіації при автоматичному визначенні цього показника складає лише 1-3%. У випадку, якщо вміст лейкоцитів перевищує 70 ·10⁹/л, необхідно провести додаткове кратне ручне розведення проби.

2. RВС (red blood cells) - кількість еритроцитів х 10¹²/л крові. Кров, у якій підраховуються еритроцити, попередньо розводиться і містить, окрім еритроцитів, ще й лейкоцити і тромбоцити. Оскільки вміст червоних клітин значно переважає кількість лейкоцитів, цим фактором нехтують і лейкоцити підраховуються разом з еритроцитами. При правильному виконанні аналізу з відповідним контролем якості роботи відтворення цього показника є вищим, ніж в більшості лабораторних тестів, і коефіцієнт варіації показника складає 1-2%, а для деяких приладів - менше 1%. Міжлабораторна точність дослідження складає 2,8%.

3. НGВ-Нb (hemoglobin) - вміст гемоглобіну в грамах на літр крові. У більшості автоматичних аналізаторів показник визначається спектрофотометрично гемоглобін-цианідним методом. Коефіцієнт варіації для даного параметру при автоматичному аналізі не перевищує 2%. При лейкоцитозі більше 50 ·10⁹/л показник концентрації гемоглобіну підвищується через підвищення непрозорості.

4. НСТ (hematocrit) - гематокрит, показник, який відображає долю об'єму крові, яку займають еритроцити. Гематокрит виражається в системі СІ у процентах. При визначенні гематокриту методом центрифугування в осаді клітин завжди залишається остаточна кількість плазми. В автоматичних аналізаторах крові гематокрит представлений сумою безпосередньо виміряних об'ємів еритроцитів в одиниці об'єму крові і проблеми "остаточної" плазми не існує.

5. МСV (mean corpuscular volume ) - середній корпускулярний об'єм (середній об'єм еритроцита), який вираховується в кубічних мікрометрах (мкм³) або в фемтолітрах (1 femtolitr, fl = 1 мкм³). МСV може бути обраховано за формулою:

MCV = гематокрит (%)·10/ число еритроцитів

В автоматичних лічильниках МСV визначаэться діленням суми клітинних об’ємів на кількість еритроцитів.

Отримані дані, які представлені у вигляді гістограм частоти виявлення еритроцитів різного об'єму, наглядно ілюструють розподіл еритроцитів за розмірами, дозволяють виявити аномалії популяції: мікроцити і макроцити, охарактеризувати ступінь анізоцитозу.

6. RDW (red cell distribution width ) - ширина розподілу червоних клітин -показник гетерогенності еритроцитів по об'єму, який характеризує ступінь анізоцитозу. Цей показник вираховується більшістю сучасних гематологічних аналізаторів, як коефіцієнт варіації. Запропонована система класифікації анемій на основі визначення МСV і RDW. Було показано, що одночасне дослідження цих двох параметрів корисно для диференціальної діагностики неускладненої гетерозиготної таласемії (RDW - норма, МСV - низький) і залізодефіцитної анемії (RDW - високий, МСV - понижений або близький до норми).

7. МСНС (mean соrpuscular hemoglobin concentration) - середня корпоскулярна концентрація гемоглобіну. Відображає концентрацію гемоглобіну в одному еритроциті. Визначається за формулою:

гемоглобін (г/дл)

МСНС =------------------------ х 100

гематокрит (%)

і змінюється в грамах на децилітр (СІ - г/л) або відсотках.

8. МСН (mean соrpuscular hemoglobin, g/dl) - середній корпускулярний вміст ге­моглобіну в еритроцитах. Відображає загальний вміст гемоглобіну в одній клітині. Розраховується діленням кількості гемоглобіну в літрі крові на число еритроцитів у літрі крові:

гемоглобін (г/дл)

МСН =-------------------------

число еритроцитів х 10¹²

МСН вимірюється в пікограмах (1 грам = 1012 пікограм) і в більшості автоматичних аналізаторах.

9. РLТ (рlatelet) х 10⁹/л - вміст тромбоцитів у літрі крові. На відміну від ручного підрахунку тромбоцитів фазовоконтрастним методом, коли проводиться попередній лізис еритроцитів, автоматичні лічильники крові аналізують тромбоцити і еритроцити в одній камері без попередньої обробки. Це дає можливість диференціювати великі форми тромбоцитів (макротромбоцитів) і однакових з ними по об'єму еритроцитів (мікроцитів), їх фрагментів (шизоцитів), а також від сепарованих фрагментів цитоплазми лейкоцитів (псевдопластинок).