3. Міжнародний ринок цінних паперів

3.1. Суть, склад і структура ринку цінних паперів.

Складовою частиною міжнародного ринку капіталу є міжнародний ринок цінних паперів,на якому здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, встановлюється ціна на них, формуються і урівноважуються попит та пропозиція.

Поява цінних паперівзумовлена потребою процесу розширеного відтворення в кожній країні і в світі в цілому. Розвиток економіки потребував все більше і більше коштів. Комерційні банки не могли задовольнити цю потребу, що і послужило причиною випуску в обіг цінних паперів.

Спочатку цінні папери функціонували на території країни – емітента. Пізніше вони вийшли за національні кордони і стали обертатися на ринках інших країн. Цей процес прискорився у другій половині ХХ століття, коли в розвинених країнах було знято обмеження на вивіз капіталу за кордон. В результаті цього ринок цінних паперів набув міжнародного характеру. На прискорення формування міжнародного ринку цінних паперів вплинуло ряд факторів, основними з яких є: науково-технічна революція, яка породила проекти, реалізація яких вимагає використання капіталу ряду країн; розвиток інтеграційних процесів; успіхи в розвитку банківської та біржової справи; використання спільних багатонаціональних валют.

В економічній літературі загальноприйнятого визначення ринку цінних паперів немає.

Наведемо деякі з цих визначень.

Міжнародний ринок цінних паперів– це форма мобілізації капіталів з метою задоволення виробничих потреб.⁶

Світовий ринок цінних паперів– це попит та пропозиція цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів) на міжнародному рівні.⁷

Міжнародний ринок цінних паперів– це ринок, на якому відбувається торгівля цінними паперами між нерезидентами та торгівля фондовими цінностями, вираженими не в національних валютах. Критерій „міжнародності” визначається тим, що капітал перетікає з однієї країни в іншу, а інвестиційні ресурси перетинають національні кордони”.⁸

На нашу думку, найбільш вдалим (із перерахованих) є визначення економічної суті міжнародного ринку цінних паперів, зроблене С.Я.Боринцем.

Економічна роль ринку цінних паперів визначається функціями, які виконують цінні папери в процесі обігу. Через обіг цінних паперів здійснюється мобілізація тимчасово вільних засобів транснаціональних корпорацій, державних органів (національних банків), регіональних організацій (ЄС, НАФТА) з метою їх інвестування в економіку різних країн. Отже, міждержавний ринок цінних паперів виконуєдві основні функції: інвестиційну(мобілізація фінансових засобів і перетворення їх в інвестиції)і перерозподільну(міжрегіональне і міждержавне переміщення капіталів для більш ефективного їх використання та отримання більшого прибутку). Нині міжнародний ринок цінних паперів полегшує різним господарським суб‘єктам доступ до міжнародного ринку вільних капіталів і прискорює світовий процес економічного зростання, регулює міжнародне інвестування. Сьогодні він є основним інститутом, який регулює міжнародне інвестування. Таке місце ринку цінних паперів в структурі сучасного інвестиційного ринку пояснюється, насамперед унікальними властивостями цінних паперів як фінансово-інвестиційних інструментів.

Цінний папір– є товаром особливим. Це одночасно і титул власності і боргове зобов‘язання, це право на одержання доходу і зобов‘язання цей дохід виплачувати. Це товар, який не маючи власної вартості (вартість цінного паперу незначна), може продаватися за високу ринкову ціну. Цінний папір завжди є символом реального капіталу (грошового капіталу або інших матеріальних цінностей). Тому його часто називають „фондовою цінністю”. Разом з тим, цінний папір – це завжди визначений „фондовий інструмент”, за допомогою якого можна одержати доступ до реальних цінностей, або забезпечити перехід (рух) цих цінностей від одного суб‘єкта до іншого.⁹

Суб‘єктамиміжнародного ринку цінних паперів виступають емітенти, інвестори та фінансові і обслуговуючі посередники (рис. 5).

		Суб‘єкти міжнародного ринку цінних паперів
Емітенти			Інвестори			Посередники

Рис. 5. Суб‘єкти міжнародного ринку цінних паперів

Емітенти– економічні суб‘єкти (фірми, транснаціональні корпорації, транснаціональні банки, держави), що випускають і продають цінні папери з метою залучення необхідних їм фінансових ресурсів. Вони зобов‘язані виконувати всі вимоги, які випливають з умов випуску цінних паперів.

Інвестори– економічні суб‘єкти, які вкладають кошти в різні види цінних паперів з метою одержання доходу, який формується за рахунок відсотків, дивідендів, приросту курсової вартості цінних паперів.

Посередникивиконують роль сполучної ланки між емітентом та інвестором. З одного боку вони виконують посередницькі функції емітента, проводячи операції з випуску і розміщення цінних паперів, їх реєстрації і зберігання. З іншого – надають послуги інвесторам у придбанні цінних паперів, виходячи з побажань інвестора стосовно надійності і дохідності вкладень. В умовах нинішнього, практично безмежного міжнародного ринку цінних паперів на ньому можуть працювати лише фахівці, які досконало володіють навичками роботи на ринку та добре його знають.

Об‘єктом(інструментами) купівлі-продажу на ринку цінних паперівєрізноманітніцінні папери, якіподіляються на інструменти позики та інструменти прав власності. На міжнародному ринку капіталу до інструментів позики належать середньо- і довгострокові (з терміном обігу понад 1 рік) міжнародні облігації і середньострокові ноти, до інструментів прав (титулів) власності – міжнародні акції і депозитарні розписки (рис. 6).

Міжнародний ринок цінних паперів

Міжнародний ринок середньо- і довгострокових боргових цінних паперів

Міжнародний ринок титулів (прав) власності

Міжнародний ринок облігацій

Міжнародний ринок середньострокових нот

Міжнародний ринок акцій

Міжнародний ринок депозитарних розписок

Рис. 6. Міжнародний ринок цінних паперів

Розрізняють іноземні цінні папери і європапери.

Іноземні цінні папери– це фінансові документи, випущені нерезидентами в національному фінансовому центрі і виражені в національній або іноземній валюті. Аєвропапери– це такі фінансові документи, які випускаються в валюті, яка для емітента є іноземною, і розміщуються серед іноземних інвесторів, для яких ця валюта, як правило, є також іноземною. Звичайні іноземні цінні папери розміщуються на ринку однієї країни, а європапери – на ринках декількох країн. Європапери не обов‘язково повинні бути розміщені на ринках європейських країн. Приставка „євро” появилася тому, що цінні папери, які випускалися в іноземній для емітента валюті і реалізувалися в країнах, для яких ця валюта була також іноземною, вперше були випущені в Європі. Пізніше такі цінні папери почали випускати в інших регіонах світу, але скрізь за ними закріпилася назва європапери. Відповідно до цього міжнародний ринок цінних паперів охоплює два великі сегменти:іноземні ринки і євроринок(рис. 7).

Іноземні ринки цінних паперів– фінансові ринки держав, на яких укладаються угоди щодо фінансових активів нерезидентів – іноземних цінних паперів. На цих ринках діють як внутрішні, так і іноземні емітенти й інвестори. Ці ринки підпорядковані законам окремої держави, тобто обіг іноземних цінних паперів регулюється законами тієї країни, де вони були випущені. Іноземні ринки належать до традиційних міжнародних фінансових ринків.

	Міжнародний ринок цінних паперів
Іноземні ринки цінних паперів				Євроринки цінних паперів

Рис. 7. Сегменти міжнародного ринку цінних паперів.

Євроринок цінних паперів– це ринок, де здійснюється обіг цінних паперів, грошовим компонентом яких є євровалюта. Цей ринок не регулюється законами окремої країни, хоча учасники ринку мають діяти в рамках законів тієї країни, де вони здійснюють операції.

Міжнародний ринок цінних паперів структурується задвома ознаками:стадіями та місцем торгівлі.

За стадіями торгівлі розрізняють первинний та вторинний ринки (рис. 8).

				Міжнародний ринок цінних паперів
	Первинний ринок						Вторинний ринок
позабіржовий			біржовий				позабіржовий			біржовий

Рис. 8. Структура міжнародного ринку цінних паперів за стадіями

та місцем торгівлі

Первинний ринок – це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їхнє початкове розміщення серед інвесторів (перших покупців). Первинне розміщення цінних паперів здійснюється, як правило, за допомогою великих інвестиційних інституцій (інвестиційного банку чи інвестиційного підрозділу універсального банку) або їх синдикату.Вторинний ринокхарактеризується операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюються між різними закордонними інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками. Вторинний ринок для боргового інструменту розвивається там, де відбувається перевищення попиту міжнародних інвесторів над пропозицією запропонованих цим позичальником своїх боргових інструментів на первинному ринку.

За місцем торгівлі ринок цінних паперівподіляєтьсянабіржовий тапозабіржовий. Біржовий включає угоди, що укладаються на фондовій біржі. Він охоплює насамперед вторинний ринок, а в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів. Позабіржовий охоплює угоди, які укладаються і здійснюються поза біржею. Він пов‘язаний насамперед з первинним ринком. Однак позабіржові операції можуть здійснюватись і на вторинному ринку. Цей сегмент вторинного ринку складає неорганізований позабіржовий ринок. На вторинному біржовому ринку зосереджуються найважливіші цінні папери. А тому цей ринок визначає кон’юнктуру та процес розвитку міжнародного ринку цінних паперів.

Найважливішою організаційною формою ринку цінних паперів є фондова біржа. Вона є особливим посередником цього ринку, центром торгівлі цінними паперами.

Фондова біржавиконує чотири основніфункції( рис. 9).

Функції фондової біржі

Посередницька

Індикативна

Регулятивна

Контрольна

Рис. 9. Функції фондової біржі

Посередницька. Її суть полягає в тому, що фондова біржа створює достатні і всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередником.

Індикативна. Фондова біржа оцінює вартість і привабливість цінних паперів, здійснюючи їх котирування. В процесі котирування встановлюється початкова (котирувальна) ціна цінного паперу.

Регулятивна. Суть цієї функції виражається в організації торгівлі цінними паперами. Фондова біржа встановлює вимоги до емітентів, правила укладання і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб‘єктів біржової торгівлі. Біржі контролюють фінансовий стан емітентів. Вони можуть знімати з котирування окремих емітентів, які мають незадовільні фінансові показники, або не виконують умов біржової торгівлі.

Контрольна. Її суть якої полягає у забезпечення достовірності котирування цінних паперів і надійності біржової торгівлі.

Фондові біржі відіграють надзвичайно важливу роль в міжнародній економіці та міжнародних фінансах. Через них проходять величезні фінансові ресурси, доступ до яких складний. Їх можуть отримати тільки найбільш потужні, надійні і стабільні емітенти, які мають високі фінансові результати. Стабільність у світі багато в чому залежить від урівноваженості попиту і пропозиції на фондових біржах, що є основою регулювання біржової діяльності. Інвестори самостійно визначають, куди вкладати гроші, одначе керуються вони при цьому насамперед біржовим котируванням цінних паперів.

Фондові біржі, як особливий інститут вторинного ринку цінних паперів, сприяють нагромадженню капіталу, раціональному його розподілу і перерозподілу між окремими емітентами різних регіонів і країн, галузей. Цим самим вони, як і банки, стимулюють економічний розвиток світової економіки. Фондові біржі дають змогу вчасно відслідковувати процеси, які характеризують стан економіки та фінансової системи. Завдяки цьому провідні фінансові біржі (Нью-Йорка, Лондона, Токіо, Парижа, Франкфурта, Копенгагена) стали світовими фінансовими центрами, від ситуації на яких значною мірою залежить фінансова політика всіх країн світу.