Висновки

1. Міжнародний ринок капіталу необхідно розглядати з економічної, функціональної і інституціональної точок зору. Розвиток функціональної структури міжнародного ринку капіталу характеризується посиленням процесу сек’юритизації.

Основними суб’єктами міжнародного ринку капіталу виступають транснаціональні корпорації і банки, інституційні інвестори (фінансові, страхові та інституційні інвестори, пенсійні фонди), держави та міжнародні кредитно-фінансові установи.

Основними тенденціями розвитку інституціональної структури міжнародного ринку капіталу є: зменшення ролі банків, підвищення ролі міжнародних кредитно-фінансових установ та держав.

Географічна структура міжнародного ринку капіталу характеризує роль кредиторів і позичальників із різних країн. Незаперечне лідерство на цьому ринку мають кредитори і позичальники із промислово-розвинених країн. Зміни в географічній структурі характеризуються зменшенням ролі на міжнародному ринку капіталу країн, що розвиваються та посиленням участі в ньому країн з перехідною економікою

Характерною ознакою розвитку міжнародного ринку капіталу є формування євроринку, роль якого в сукупному міжнародному ринку капіталу постійно зростає.

2. Міжнародний кредитний ринок – це ринок, на якому формується попит і пропозиція на середньо- і довгостроковий позиковий капітал. Позики на цьому ринку видаються на основі укладання кредитних угод.

Формою руху позикового капіталу є міжнародний кредит, що надається одними суб’єктами світової системи господарства іншим на умовах платності, строковості, повернення.

Міжнародне кредитування здійснюється в різноманітних формах і видах, основною формою є банківський кредит. На ринку банківських кредитів ціна активу, або процентна ставка, визначається на основі міжнародний ставок пропозиції за міжбанківським депозитами світових фінансових центрів.

Процентна ставка на міжнародному кредитному ринку складається з перемінної складової ЛІ БОР і постійної складової – спереду, або маржі, тобто премії за банківські послуги.

Основною формою середньо- і довгострокових єврокредитів є синдиковані кредити, основним джерелом яких є ресурси євровалютного ринку.

Активними учасниками кредитного ринку є уряди суверенних держав, які використовують такі інструменти боргового фінансування: двосторонні кредити, багатосторонні кредити, цільові позики, синдиковані кредити.

Новим явищем на міжнародному кредитному ринку є кредит за лізингом. Частка лізингу в нових інвестиціях сягає 1/3.

Розвиток міжнародного кредитного ринку характеризується високими темпами зростання обсягів міжнародного кредиту та постійною зміною структури і вдосконалення його механізму.

3. Серед сегментів міжнародного ринку капіталу провідне місце посів ринок цінних паперів, який полегшує різним суб’єктам економіки доступ до міжнародного ринку вільних капіталів і тим самим прискорює процес економічного зростання.

На прискорення розвитку міжнародного ринку цінних паперів вплинуло ряд чинників, основними з яких є: фінансова глобалізація, застосування технічних і фінансових інновацій, використання багатонаціональних валют та ін.

Суб’єктами міжнародного ринку цінних паперів виступають емітенти, інвестори та посередники. Об’єктами – цінні папери. Розрізняють іноземні цінні папери та європапери; боргові цінні папери та цінні папери прав (титулів) власності.

Міжнародний ринок цінних паперів охоплює два великих сегменти: іноземні ринки та євроринок. З огляду на природу залучення фінансування він складається з ринку боргових цінних паперів (ринку позикових капіталів) і ринку прав (титулів) власності.

Міжнародний ринок цінних паперів структуризується також за стадіями торгівлі та місцем торгівлі. За стадіями торгівлі розрізняють первинний і вторинний ринок, а за місцем торгівлі – організований (біржовий) і неорганізований (позабіржовий).

Фондова біржа – основна організаційна форма ринку цінних паперів, центр торгівлі цінними паперами.

4. Міжнародний ринок облігацій –це ринок боргових інструментів, які засвідчують право кредитора (міжнародного інвестора) на стягнення з емітента (міжнародного позичальника) суми боргу і процентних платежів за цим боргом. Основними фінансовими інструментами цього ринку є іноземні облігації та єврооблігації. Іноземні облігації випускаються нерезидентами на національному фінансовому ринку окремої країни відповідно до законодавства даної країни. Єврооблігації випускаються на фінансових ринках кількох країн одночасно, розміщуються міжнародним синдикатом; їхній обіг перебуває поза законодавством окремо взятої країни. Ринок єврооблігацій представлений чисельними різновидностями боргових євроінструментів. Найпоширеніший з них є облігації з фіксованим процентом, з плаваючою процентною ставкою, конвертовані, єврооблігації з варантом. На єврооблігації з фіксованим процентом припадає 3/4 загального обсягу емітованих єврооблігацій.

Великі масштаби і зростання ринку єврооблігацій пояснююся перевагами, які дають єврооблігації як інвесторам, так і позичальникам.

Особливе місце серед міжнародних облігацій належить програмам середньострокових нот. Це фінансовий інструмент, який передбачає багаторазову емісію боргових зобов’язань (нот) на євроринку в рамках заздалегідь визначеної програми випуску цінних паперів. Програма боргового фінансування на основі випуску середньострокових євронот є одним з найгнучкіших інструментів фінансування на міжнародних ринках позикового капіталу.

5. Міжнародний ринок титулів власності складається із трьох сегментів – ринку іноземних акцій, ринку євроакцій і ринку депозитарних розписок. Відмінності між інструментами цих ринків пов‘язані з наявністю різних механізмів розміщення і торгівлі. Іноземні акції випускаються корпорацією-нерезидентом на фондовий ринок іншої країни. Євроакації пропонуються для продажу одночасно на кількох національних фондових ринках. Депозитарні розписки випускаються на національних фондових ринках як субституту акцій іноземних компаній, що перебувають у трастовому управлінні банку депозитарію.

Міжнародний ринок титулів (прав) власності за останні 10 років інтенсивно розвивається. Але його обсяг залишається значно меншим за обсяги міжнародного ринку облігацій. Цей ринок має тенденцію концентруватися на зрілих фондових ринках розвинених країн.