3.3. Міжнародний ринок титулів (прав) власності10

Міжнародний ринок титулів (прав) власності є сферою, де відбувається купівля-продаж цінних паперів, які засвідчують участь інвестора в капіталі підприємства.

На міжнародному ринку капіталу титули власності представлені акціямиідепозитарними розписками, купівля-продаж яких складає окремі сегменти ринку титулів власності (рис. 12).

В середині 90-х років ХХ ст. на акції припадало 80%, а на депозитарні розписки – не більше 20% всіх нових розміщень титулів власності.

Акція– це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує майнову участь її власника у капіталі акціонерного товариства. Власник акції стає пайовиком акціонерного товариства, його співвласником, а тому не може вимагати від товариства повернення власних коштів. Проте він може продати акцію, втрачаючи при цьому право співвласника.

Міжнародний ринок титулів (прав) власності

Ринок міжнародних акцій

Ринок депозитарних розписок

Ринок іноземних акцій

Ринок євроакцій

Рис. 12 Сегменти міжнародного ринку титулів (прав) власності

Розрізняють такі акціонерні товариства(корпорації):закриті, акції яких розподіляються між акціонерами і не надходять у відкритий продаж, івідкриті(публічні), акції яких вільно продаються і купуються.

Випускаючи акції, корпорації мають такі цілі:

• забезпечити новому підприємству стартовий капітал, необхідний для початку діяльності;

• залучити додаткові грошові ресурси під час функціонування підприємства;

• обміняти старі акції на нові при злитті з іншою корпорацією.

Акції класифікуютьсяза різнимиознаками(рис. 13).

Ознаки класифікацій		За формою розпорядження		Іменні
				На пред‘явника
		За правом власника		Прості
				Привілейовані

Рис. 13. Класифікація акцій

За формою розпорядження акціїподіляються наіменнітана пред‘явника. У іменній акції зазначається ім‘я власника – тільки він є акціонером і користується відповідними правами. Іменні акції реєструються в реєстрах власників іменних акцій корпорацій. Для передавання іменних акцій іншій особі необхідно внести відповідні зміни в реєстр. Акації на пред‘явника імітуються без зазначення власника. Вони вільно обертаються на ринку цінних паперів без спеціальної реєстрації.

За правом власникаакації поділяються напрості (звичайні)тапривілейовані. Прості (звичайні) – дають право голосу на загальних зборах акціонерів (за принципом: одна акція – один голос), але не гарантують отриманнядивідендів¹¹, розмір яких залежить від результатів діяльності корпорації та відповідних рішень акціонерів. Розподіл прибутку у вигляді дивідендів між власниками простих акцій здійснюється лише після сплати дивідендів власникам привілейованих акцій. Привілейовані акції є іменними і дають власникові право на отримання гарантованого, у вигляді фіксованого відсотка до номінальної вартості акції, дивіденда. Власники таких акцій отримують дивіденди незалежно від результатів фінансової діяльності корпорації, але вони не мають права приймати участь в її управлінні. Крім того, вони мають право на першочергове отримання частини майна в разі ліквідації корпорації.

У ряді країн (США, Канада, Велика Британія та у деяких інших) привілейовані акції мають такі види¹²:

Кумулятивніпривілейовані акції. Невиплачені на них дивіденди накопичуються і сплачуються власником акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості акції.

Некумулятивніпривілейовані акції. Власники втрачають дивіденди за той період, коли не було оголошено про їх виплату.

Привілейовані акції з часткою участідають власнику право на отримання додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди на прості акції перевищують цю суму.

Конвертованіпривілейовані акції. Можуть бути обмінні на певну кількість простих акцій.

Привілейовані акції зі ставкою дивідендів, що коригуються. Дивіденди на ці акції не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів.

Привілейовані акції, що можуть бути викуплені емітентом. Акціонерне товариство залишає за собою право викупити акції з надбавкою до номінальної вартості. Для цього в корпорації створюється викупний фонд. Але якщо його розмір виявляється недостатнім для викупу акцій, то їх погашення не відбувається.

Рекрективні привілейовані акції. Власник такої акації може змусити корпорацію погасити її.

Підпорядкованіпривілейовані акції. Деякі акціонерні товариства випускають привілейовані акції різних класів з різними правами стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу дає власнику менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого класу.

Акції купляються і продаються на фондових біржах. На кожній акції вказується грошова сума, яка називається номінальною вартістю.А ціна, за якою акція реалізується має назвукурс акції.Курс акції знаходиться в прямій залежності від величини дивіденду й у зворотній – від норми банківського процента. На формування курсу акції впливає також ряд інших факторів, зокрема приріст дивіденду на протязі року, інфляція, ризик та інші.

Світовий ринок акцій дуже сегментований, а томуне може рахуватися глобальним. На національних ринках торгують переважно національними (місцевими) акціями, тоді як кількість іноземних акцій і євроакцій незначна. Так, в більшості розвинених країн внутрішні ринки акцій абсолютно домінують над зовнішніми. Щорічно на внутрішньому ринку серед національних інвесторів розміщується акцій в 3-5 разів більше, ніж на зовнішньому ринку. Це пов’язано як з національним законодавством окремих країн (яке передбачає більш сприятливі умови для національних, ніж для іноземних інвесторів, забороняє реєструвати акції іноземних компаній на біржі і іноземним інвесторам купляти акції місцевих фірм), так і консерватизмом інвесторів, які віддають перевагу вкладанню грошей в своїнаціональні фірми.

Деякі багатонаціональні корпорації протягом останніх десятиліть активно включилися в процес імітування своїх акцій спеціально для розповсюдження їх в інших країнах. Щоб пробитися з такими емісіями на міжнародний ринок, вони вносять свої акції в курсові бюлетені на біржах різних країн, затрачаючи значні кошти. Деякі ТНК для емісії і одночасного розміщення акцій на зарубіжних ринках об’єднуються в синдикати¹³.

Якщо корпорація здійснює емісію своїх акцій поза межами національного ринку з наступним обігом цих цінних паперів на фінансових ринках інших країн, то така емісія відбувається на міжнародному ринку акцій. Доступ до зовнішніх джерел фінансування дає корпорації змогу залучити необхідний капітал на більш вигідних умовах.

Розміри міжнародного ринку акцій порівняно з ринком облігацій значно менші. Так, в 1999 р. обсяг нових випусків міжнародних акцій становив лише 17,6% нових емісій міжнародних боргових цінних паперів¹⁴.

Складовою частиною міжнародного ринку акцій є ринок іноземних акцій.

Іноземна акція– це акція випущена корпорацією –нерезидентом на фінансовий ринок іншої країни.

Ринок іноземних акцій представлений такими ринками(рис. 14 ).

Ринок акцій компаній певної країни, представлений акціями, які випущені або котируються на національному фінансовому ринку цієї країни в її валюті.

		Ринок іноземних акцій
Ринок акцій компаній певної країни			Ринок акцій, які отримали біржовий лістинг лише у країні випуску			Ринок акцій, які отримали крос-лістинг на біржах різних країн

Рис. 14. Сегменти ринку іноземних акцій

Ринок акцій, які випущені та отримали біржовий лістинг лише у країні випуску, представлений акаціями, які можуть продаватися на фондових ринках кількох країн.

Ринок акцій, які отримали крос-лістинг на біржах країн через системи взаємного котирування цін, представлений акціями, якими торгують на фондових біржах та позабіржових ринках різних країн.

На ринку іноземних акцій виокремлюють двіосновнігрупи національнихринків іноземних акцій.До першої групи належатьнаціональні ринки тих країн, які мають найвищий рівенькапіталізації¹⁵ринків акцій у загальній капіталізації світового фондового ринку. На таких ринках частка іноземних акцій у загальній кількості акцій є відносно невеликою, але за обсягами випуску і торгівлі іноземними акціями вони є лідерами. До таких ринків належать ринки США і Великої Британії.До другої групиринків іноземних акцій належать ринки тих країн, капіталізація яких є відносно невеликою в загальній капіталізації світового фондового ринку. Частка іноземних акцій у загальній кількості акцій, випущених на такий національний ринок, є провідною (Швейцарія, Нідерланди, Люксембург) або значною (Франція, Німеччина, Брюссель та ін.).

Другою складовою частиною ринку міжнародного ринку титулів власності є ринок євроакцій.

Євроакція– це акція, яка пропонується для продажу одночасно на кількох національних фондових ринках. Отже, євроакції одночасно доступні для інвесторів різних країн. Щодо валюти випуску і території розміщення й обігу євроакціям притаманні ті самі характеристики що і єврооблігаціям.

Євроакції реалізуються міжнародними банківськими синдикатами і купуються, як правило, за євровалюту. Котируються вони в офшорних фінансових центрах (Лондон, Люксембург, Сінгапур). А тому доходи отримувані за євроакціями не підлягають будь-якому національному оподаткуванню.

Перший випуск євроакцій було здійснено в 1971 році, але ринок євроакцій почав розвиватися з 1983 р. завдяки появі синдикованих емісій.

Випускають євроакції ТНК, які працюють у багатьох країнах. Акції ТНК забезпечують міжнародну диверсифікацію на корпоративному рівні. Тому євроакції ТНК слугують для інвесторів привабливою заміною інвестування в іноземні акції, що дає змогу диверсифікувати портфель активів.

У 90-ті роки ХХ ст. збільшилися обсяги євроемісій, розширилися склад і кількість учасників ринку. Але обсяги ринку євроакцій залишилися відносно незначними і становили в середині 90-х років лише 4-7% сукупного обсягу емісій цінних паперів на євроринках.

Нині вихід емітентів акцій на міжнародний ринок відбувається переважно у формі депозитарних розписок.

Депозитарна розписка– це обіговий цінний папір, який є субститутом акцій іноземних компаній. Ці розписки випускаються національним банком як свідоцтво про право володіння акціями іноземних компаній, які перебувають у трастовому управлінні даного банку. Кожна розписка свідчить про володіння однією або групою іноземних акцій.

Виникнення депозитарних розписок пов’язано із забороною британського уряду на вивіз за кордон акцій місцевих компаній. Вперше депозитарні розписки випустив в 1927 році американський банк P.Morgan, з метою надання можливості американцям інвестувати в акції британської компанії роздрібної торгівліSelfridge.

Подальший розвиток ринок депозитарних розписок отримав в 70-80 роки і активізувався в 90-ті роки ХХ ст.. Нині практично всі нові емісії іноземних акцій розміщаються на ринках розвинених країн через депозитарні розписки.

Існує ряд основних видів і, відповідно, ринків депозитарних розписок. Американською версією депозитарних розписок є:

1. Американські депозитарні розписки (АДР)– випускаються американським банком-депозитарієм на еквівалентну кількість акцій іноземної компанії, які зберігаються на її внутрішньому ринку. АДР розміщується на фондовому ринку США. Обіг АДР регулюється законодавством США.

2. Європейські депозитарні розписки (ЕДR)– випускаються європейськими банками як свідоцтво про володіння акціями компаній, що розташовані в країнах, які не входять до ЄС. Продаються ці розписки на Паризькій фондовій біржі. Їхній обіг регулюється, як правило, законодавством Великої Британії.

3. Глобальні депозитарні розписки (GDR) – пропонуються і розміщуються одночасно як на американському фондовому ринку, так і на ринках інших країн.

ЕДR іGDR– випускаються, як правило, в доларах США. Проте вони можуть бути доміновані у будь-якій іншій валюті.

4. Міжнародні депозитарні розписки (IDR)– вони представляють депоновані неамериканські іноземні акції. Випускаються американським банком-депозитарієм у неамериканській валюті поза межами США. Призначені для продажу на європейських або інших ринках. Їх обіг регулюється здебільшого законодавством Великої Британії.

Аналогічні американському ринку депозитарних розписок діють ринки і в інших розвинених країнах. Але випуски депозитарних розписок і торгівля ними обмежена. Найбільшим серед ринків депозитарних розписок є ринок АДР, якими торгують не лише у США, а і на всіх міжнародних ринках. А тому будемо розглядати депозитарні розписки на прикладі цього інструменту.

Депозитарні розписки домінуються в національній валюті тієї країни на ринок якої вони випускаються. Так, наприклад, ціни АДР визначаються в доларах США, дивіденди також сплачуються в доларах.

Вартість депозитарних розписок залежить від вартості акцій на внутрішньому ринку країни їх емісії, від обмінного курсу між валютами країни емісії акцій і країни випуску депозитарних розписок, від кількості депонованих акцій, що припадає на одну депоновану розписку. Наприклад, початкова доларова вартість АДР у США встановлюється відповідно до вартості депонованої акції на первинному ринку у внутрішній валюті, помноженої на доларову вартість внутрішньої валюти і скоригованої на множник, що дорівнює кількості акцій, включених до АДР.

З точки зору інвестора різниці між купівлею-продажем депозитарних розписок і купівлею-продажем будь-яких цінних паперів не має. Депозитарні розписки лише „американізують” акції, які випущені поза межами США. Це дає можливість іноземним компаніям, використовуючи депозитарні розписки замість акцій, проникати на фінансовий ринок США.

Міжнародний ринок титулів власності на міжнародному ринку капіталу займає незначне місце. На нього припадає не більше 6% фінансування, отриманого з міжнародного ринку капіталу. Структура розміщення титулів власності характеризується такими даними: 75% світового обсягу титулів власності припадає на розвинені країни і 25% - на країни, що розвиваються. При цьому доля перших постійно зростає, а других – зменшується. Серед розвинених країн на ринку титулів власності лідирують США, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія; серед країн, що розвиваються – Гонконг, Індонезія, Малайзія; серед країн з перехідною економікою – Угорщина, Росія. Традиційно більша частина міжнародного розміщення титулів власності зв’язана з програмами приватизації, які здійснюються в окремих країнах. Процеси приватизації, які відбуваються у країнах з перехідною економікою та в країнах, що розвиваються, стимулюють зростання цього важливого сегмента міжнародного ринку капіталу.