2. Світова система рахунків: поняття і структура. Методи виміру обсягів світового виробництва.
Аналіз динаміки і стану світової економіки здійснюється за допомогою цілого ряду показників, основним з яких вважається валовий світовий продукт (ВСП).Валовий світовий продукт – це загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, які були вироблені на території всіх країн світу, незалежно від того, якій країні належать підприємства, що діють на території країни на даний період часу. Облік кінцевої продукції передбачає виключення повторного рахунку сировини, напівфабрикатів, інших матеріалів, палива, електроенергії і послуг, що використовувались в процесі її виробництва.
В кожній окремій країні валовий внутрішній продукт розраховується на основі системи національних рахунків(СНР). СНР – це сукупність правил обліку економічної діяльності , яка відображає основні макроекономічні зв’язки внутрішнього і зовнішнього секторів національного господарства. Підрахунок результатів господарської діяльності здійснюється по виробництву, використанню і доходам.
За принципом використання до валового внутрішнього продукту включаються відповідна вартість валових капіталовкладень, приватне і державне споживання товарів і послуг. Валові капіталовкладення включають інвестиції в основний капітал, запаси і незавершене виробництво. До інвестицій в запаси зараховується різниця між вартістю товарно-матеріальних запасів (сировина і готові вироби) на визначені дати. Аналогічно оцінюються і вклади в незавершене будівництво. До інвестицій зараховуються тільки запаси у виробників. До видатків також зараховується експорт товарів і послуг з врахуванням імпорту, тобто додається сальдо цих двох статей.
ВВП в збалансованій економіці (Y) дорівнює видаткам на особисте споживання (С), капіталовкладенням (І), державним видаткам (G) і різниці між експортом (Х) і імпортом (IM) товарів і послуг:
Y = C + I + G + X - IM
Оскільки обсяг світового виробництва розраховується як сукупність виробництв національних господарств , то обсяг світового виробництва
ВВП розраховується також за доходами. В залежності від фактора виробництва, він розпадається умовно на три частини: доходи осіб найманої праці ( зарплата робітників і службовців незалежно від стану); прибутки компаній – приватних і державних. Окремо враховуються рентні доходи ї доходи самостійно зайнятих (ремісники, лікарі, тощо).
За доходами ВВП розраховується як сума зарплат (W), операційного надлишку (OS) з амортизацією включно, чистого прибутку, ренти, процента і непрямих податків мінус субсидії (ITS):
Y =W + OS + ITS
Крім ВВП, використовується показник національного доходу (НД), який розраховується шляхом виключення з ВВП амортизації (чистий ВВП), мінус непрямі податки плюс субсидії. Сума податків значна і включається в ринкові ціни товарів і послуг і виплачується кінцевим споживачем.
Субсидії зменшують ринкові ціни товарів і послуг на власну величину. Показник національного доходу приблизно відповідає поняттю виробленого національного доходу. Для національного господарства важливі доходи, що поступають в його розпорядження. Сума доходів, що поступає в розпорядження країни (національний особистий дохід) розраховується як різниця між чистим внутрішнім продуктом і сальдо доходів підприємств і громадян даної країни за кордоном і доходами іноземців в цій країні. Цей показник приблизно відповідає
Використовуваному національному доходу.
Динаміка виробленого національного доходу в довгостроковому періоді майже повністю відповідає динаміці ВВП, тому при аналізі в основному використовуються показники ВВП та ВСП.
За методом виробництва ВВП розраховується за добавленою вартістю валової продукції і умовно чистої продукції окремих галузей. Це різниця між вартістю валової продукції сумою поточних виробничих витрат, тобто вартість, що створена в процесі виробництва на тому чи іншому етапі виробництва. Вона складається з перенесеної на продукт амортизації основних фондів, заробітної платні, прибутку, податків, що враховуються в поточних цінах.
ВВП на основі виробництва визначається як сума валової добавленої вартості, що вироблена резидентами в усіх секторах економічної діяльності країн мінус їх проміжкові витрати.
До узагальнюючих показників національних рахунків включаються не тільки результати діяльності зайнятих в галузях господарства, але й послуги державного апарата, армії, поліції тощо. Вони розраховуються за видатками. В цї показники входять також "вмінені" величини, за якими проводиться оцінка продукції, яка не приймає грошової форми: умовна квартплата по приватним будинкам, умовний процент за кредити і займи. Загальна сума цих "вмінених" величин змінюється в різних країнах залежно від умов їх економічного розвитку і державних видатків.
ВВП і інші показники, що входять до системи національних рахунків і розраховані різними методами, узгоджують між собою, саме тому їх величини ідентичні.
Показник ВСП відображає загальну активність в світі і окремих країнах. Його складові елементи охоплюють основні сфери, галузі і фактори економічного розвитку.
ВСП, розрахований за основними складовими використання характеризує основні сектори попиту, а аналіз по виробництву відображає зміну структури як господарства в цілому, так і його основних галузей. ВСП показує місце країни і регіонів в світовому виробництві, загальну продуктивність праці в різні періоди часу, але не може використовуватись в якості показника потенціалу окремих видів виробництва, рівня технології або добробуту населення.
На національному рівні обсяг ВВП вимірюється в поточних і сталих цінах певного року. Відмінність між цими вимірюваннями може бути суттєвою. Кількісний ВВП, або ВВП в поточних цінах може зростати швидше, ніж ВВП в сталих цінах. Різниця в темпах росту пов’язана зі зміною цін. В зв’язку з цим використовується показник номінального і реального ВВП. Зростання реального ВВП використовується в якості показника економічного розвитку, високі темпи якого свідчать про економічну потужність.
Підрахунок ВСП проводиться в єдиній валюті - доларах США по поточних і незмінних курсах, хоча ці показники не можуть точно відображати кількісне вимірювання в окремих країнах і регіонах. Дослідження показали, що обмінні курси валют наближуються до фактичного співвідношення національних цін на товари і послуги, що поступають в канали міжнародної торгівлі. Але навіть за умов, що валютна ставка безпосередньо визначається ринком, вона тільки відносно відображає ціни товарів і послуг, що реалізуються на світових ринках, оскільки вона визначається іншими видами міжнародних угод, іноземні інвестиції і займи, переводи доходів і засобів, рух облікової ставки, очікування на фінансових ринках і інші умови, що можуть викликати короткострокові коливання валютних курсів. Значні короткострокові відхилення в валютних курсах від середніх і довгострокових , значні коливання в відносних вартостях товарів і послуг знижують корисність розрахунків в єдиній валюті світового виробництва, визначення його рівня і розподілу ВСП по країнах і регіонах.
Порівняння валового продукту між країнами на підставі загальної грошової одиниці, наприклад долара США, може занижувати в доларовому виразі обсяг товарів і послуг, що виробляються в країнах з низьким рівнем розвитку в зв’язку з великими масштабами в них нетоварного сектора (бартерні угоди, виробництво домашніх господарств, виробництво засобів існування, неформальний сектор, які можуть складати 40% ВВП в менш розвинутих країнах). Оскільки ступінь недорахунку не визначається систематично, то показники ВВП і ВСП можуть бути неспівставними при використанні поточних валютних курсів .
Дослідження, проведені в рамках ООН показують, що в менш розвинутих країнах використання поточних валютних курсів може знижувати обсяг ВВП до трьох і більше раз. Цим обумовлена тенденція заниження ролі країн, що розвиваються, в світовому виробництві. Відповідно при використанні поточних валютних курсів здійснюється вплив на підрахунки темпів зростання ВСП, оскільки ці країни включаються до нього з меншими питомими частками..
Ще один варіанти розрахунку ВСП заснований на використанні коефіцієнтів порівняння купівельної спроможності валют, що визначаються співвідношенням цін набору (кошика) однакових товарів кожної країни. Середні співвідношення, що застосовуються до ВВП кожної країни, визначаються як середньозважені ціни відповідних індивідуальних наборів товарів і послуг при використанні зважених всіх цих товарів і послуг в ВВП по видаткам. Обмінний курс на основі паритету купівельної спроможності (ПКС) (S) дорівнює співвідношенню рівня цін в країнах.
де St-1– поточний валютний курс;
Pd – індекс внутрішніх цін в країні;
Pt– індекс цін в зарубіжній країні.
Цей підхід забезпечує оцінку ВМП скоріше в «міжнародних доларах», чим у звичайних доларах за обмінним курсом.
Обсяги ВВП, підраховані на основі зазначених методів, значно відрізняються між собою. Підрахунок на основі паритету купівельної спроможності приводить до заниження показників промислово розвинутих країн на 20—40%. Оцінки по паритету купівельної спроможності істотно змінюють позиції основних підсистем у світовому господарстві. На розвинуті країни, по оцінці ВМФ, приходиться 57,4% ВМП (по поточним валютним курсам — понад 75%,), а внесок країн, що розвиваю складає 36,8% (по поточним валютним курсам — понад 20%).
Цей метод підрахунку істотно змінює оцінку економічних показників окремих країн. На першому місці залишаються США — 21,9% ВМП (28% по поточному валютному курсі), далі: КНР - 12% (4,4%), Японія - 7,6% (15,7%), ФРН - 4,7% (5,6%), Індія — 4,6% (1,5%). За ними знаходяться Франція, Італія, Британія, Канада, Бразилія.
Використання різних методів підрахунку приводить до помітних розходжень у темпах ВМП. Це пояснюється тим, що азіатські країни, що розвиваються, в яких зосереджена велика частина ВВП країн, що розвиваються, мають більш високі темпи росту, ніж інший світ, і їхня питома вага при підрахунку на базі паритету купівельної спроможності повинна бути вища, ніж при підрахунку на базі поточних курсів. Головна причина цього полягає в тім, що існує тенденція заниження цін товарів і послуг у менш розвинутих країнах у зв'язку з більш низьким рівнем заробітної плати в них. Тому, коли відбувається переоцінка товарів і послуг у загальних цінах, їх вартісний обсяг зростає, особливо в малих країнах, на 9— 13%.
Розходження в оцінках ВМП показують, що немає єдиного показника, що міг би враховувати різні види економічної діяльності в різних країнах ідентично. Придатність кожного методу підрахунку залежить від мети аналізу. Використання поточних валютних курсів при оцінці ВМП забезпечує корисні дані при визначенні міжнародних потоків товарів і послуг, капіталу між країнами, рівнів зовнішнього боргу і платежів, що часто розраховуються на основі поточних валютних курсів.
Підрахунок ВВП на основі купівельної спроможності валют дає більш повне уявлення про економічний потенціал країн.
У статистиці ООН при підрахунках ВВП і ВМП використовуються валютні курси, очищені від коливання цін (курси певного року). Цей метод дозволяє одержувати показники без врахування, відносних коливань валютних курсів і цін і більш точно; оцінювати внесок кожної країни у світовий продукт у порівнянні з використанням поточного валютного курсу.
Метод підрахунку ВВП на основі купівельної спроможності валют (ППС) використовується Міжнародним валютним фондом і Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЭСР). Статистика Світового банку дає макроекономічні показники, засновані на двох вищевідзначених підрахунках.