Висновки

1. Інтернаціональне виробництво — це виробництво товарів і послуг за участю іноземного підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних капіталовкладень.

2. Міжнародне виробництво визначається рядом показників, у тому числі обсягом накопичених іноземних прямих капіталовкладень (ІПК), їхньою динамікою і відносними величинами.

3. Іноземний підприємницький капітал, глибоко впровадивши в економіку багатьох країн світу, став складовою частиною їхнього відтворювального процесу.

4. Міжнародне виробництво як механізм постачання товарів і послуг на іноземні ринки грає більш значну роль, чим міжнародна торгівля. Обсяг продажів закордонних підприємств майже в 82 рази перевершує обсяг світового експорту.

5. Аналіз динаміки і стану світової економіки здійснюється за допомогою цілого ряду показників, основним з яких вважається валовий світовий продукт (ВСП).Валовий світовий продукт – це загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, які були вироблені на території всіх країн світу, незалежно від того, якій країні належать підприємства, що діють на території країни на даний період часу.

6. Показник ВСП відображає загальну активність в світі і окремих країнах. Його складові елементи охоплюють основні сфери, галузі і фактори економічного розвитку.

7. ВСП, розрахований за основними складовими використання характеризує основні сектори попиту, а аналіз по виробництву відображає зміну структури як господарства в цілому, так і його основних галузей. ВСП показує місце країни і регіонів в світовому виробництві, загальну продуктивність праці в різні періоди часу, але не може використовуватись в якості показника потенціалу окремих видів виробництва, рівня технології або добробуту населення.

8. Зміни ділової активності як в окремих країнах, так і у світовій економіці виявляються багатокомпонентними, складаючись з декількох складових з різними періодами і механізмами коливань.

9. У цілому, незважаючи на більш низькі темпи росту, світове господарство продемонструвало вражаючі зрушення за 1970— 2000 р.: ВМП збільшився в 2 рази, а випуск промислової продукції — у 1,8 рази. Це більше, ніж у 20—30-і роки, але нижче, ніж у 50—60-і роки.

Основна література

1. Ватаманюк З., Панчишин С.Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. – Київ: Альтернативи, 2001. – С. 351-366.

2. Долан Э., Линдсей Д.Макроэкономика. – С.-Пб.: АО « Санкт-Петербург оркестр», 1994. – С. 119-141.

3. Дорнбуш Р., Фішер С.Макроекономіка. – Київ: Основи, 1996. – С. 177-180.

4. Ломакин В.К. Мировая экономика. - М.:ЮНИТИ, 2001.

5. Макконнелл К., Брю С.Макроекономіка. – Львів: Просвіта, 1997. – С. 499-528.

6. Мэнкью Г.Макроэкономика. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – С. 366-374.

7. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М.Макроекономіка. – Либідь, 1999. – С. 123-147.

8. Сакс Д., Ларрен Ф.Макроэкономика. Глобальный подход. – М.: Дело, 1996. – С. 397-423.

9. Семюелсон П., Нордгауз В.Макроекономіка. – К. : Основи, 1995.– С.438-478.

Допоміжна література

1. Барр Р.Политическая экономия. –М.: Международные отношения, 1995, т.1.

2. Бурда М., Виплош Ч.Макроекономіка: європейський контекст. – Київ: Основи, 1998.

3. Геєць В.М.Нестабільність та економічне зростання. – Київ: НАН України, 2000.

4. Горбачук В.Макроекономічні методи. – Київ: Альтерпрес, 1999.

5. Киреев А.А.Международная экономика. - Международные отношения, 1997.

6. Стігліц Дж.Економіка державного сектора. – Київ: Основи, 1998.

7. Хасбулатов Р.И.Мировая экономика. - М.:ИНСАМ, 1994.