2.1. Ставлення до ризику
Щодо ризику економісти розрізняють три типи людей:
1) люди, що не схильні до ризику, не сприймають його, є противникам ризику;
2) люди, що нейтральні, байдужі до ризику;
3) любителі або прихильники ризику.
Згідно звичного припущення переважну більшість споживачів та інвесторів складають люди, що мають антипатію до ризику. Вони згоджуються на ризикові дії лише при умові гарантованої компенсації своїх затрат, якщо шанси зміщені на їхню користь. При цьому хоча сам результат залишається невизначеним, але середній виграш від певної економічної дії є досить високим і компенсує ризик (випробовування долі).
Економісти пояснюють несприйняття ризику більшістю людей принципом (законом) спадної граничної корисності. Згідно такого підходу, чим більше багатство, яким володіє людина, тим повільніший, менший приріст корисності на кожну рівну його прибавку.
Відношення людей до ризику змінюється в залежності від їхніх людських якостей та обставин, в яких вони опиняються.
Схильними до ризику є люди, що надають перевагу ризиковим результатам з таким самим математичним очікуванням, яке властиве для гарантованого (безризикового) результату.
Математичне очікування (значення, що припускається) - для ряду можливих результатів - це сума значень кожного можливого результату, помножена на ймовірність кожного результату.
Особі, що нейтральна до ризику, байдуже, що вибирати - гарантований чи негарантований той самий результат (доход).
Антипатія до ризику спонукає витрачання коштів на отримання додаткової інформації, на запобігання ризику (наприклад, на купівлю страхового полісу).
Разом з тим, на багатьох ринках з’являються люди, що кладуть в основу своєї економічної діяльності ретельний збір інформації, свідоме взяття на себе ризику і звільнення від нього своїх клієнтів.
Використання інформації щодо майбутнього лежить в основі ринкової спекуляції і створює можливість отримання спекулятивного прибутку.
2.2. Спекуляція
Спекуляція - ситуація на ринку, що полягає у купівлі певного блага за низькою ціною з розрахунком продати його за високу ціну у майбутньому.
Прикладами спекуляції є термінові контракти (“ф’ючерси”) та угоди з преміями (опціони). Це важливий інструмент розв'язання проблеми невизначеності. Зібрана спекулянтами інформація вливає на попит та ціну економічних благ (товарів, цінних паперів). Таким чином, ця інформація поширюється на всіх учасників ринку і ризик ринкових операцій суттєво знижується.
3. Запобігання ризику
3.1. Об’єднання ризику
Повністю запобігти ризику, знищити його, неможливо. Але існують способи пом’якшення його негативного впливу на результати економічної та життєвої діяльності. Один з них - об'єднання ризику. Це метод, при якому ризик від ймовірних втрат чи збитків розподіляється між багатьма людьми, суттєво зменшуючи ефект збитків для кожного окремого учасника.
Яскравим прикладом є страхування рухомого та нерухомого майна, життя і т.п.
Плата за ризик визначається математичним очікуванням втрат, тобто їх передбачуваним значенням. Вона підраховується страховими фірмами на основі усереднених статистичних даних. Зі збільшенням кількості застрахованих рівень невизначеності зменшується, стає вкрай незначним. Це створює реальну базу для здійснення страхового бізнесу і отримання від нього більш-менш стабільного конкурентного доходу. При цьому власники задіяного в цій сфері капіталу залишаються, як правило, противниками ризику.
Реальні страхові внески перевищують математичне очікування втрат, оскільки мають компенсувати затрати на організацію та здійснення діяльності страхової компанії. Суттєвою частиною цих затрат є невиробничі затрати, що виникають у зв’язку з асиметричністю інформації та проявами економічної недобросовісності клієнтів (так званим моральним ризиком).
Термін моральний ризик означає поведінку людини (економічного суб'єкта), що свідомо завищує ризик заподіяння збитків, знаючи, що їх покриє (компенсує) страхова компанія. Це може виражатись у неуважній поведінці або справжньому цілеспрямованому обмані ( підпалі майна, інсценуванні його викрадення і тому подібне).
Страхові компанії намагаються знешкодити моральний ризик за рахунок внесення в договори обов'язкових умов, перевірки підозрілих позовів клієнтів спеціалістами і таке інше. Моральний ризик спонукає до підвищення ставок страхування. Оскільки всі види морального ризику знищити неможливо, то від цього виграють нечесні і неуважні клієнти. Саме їм страхування буде вигідним. Це так звана проблема некоректного відбору.
Механізм об'єднання ризику є ефективним, якщо ризик окремих людей є незалежним, тобто визначається індивідуальними обставинами і не змінює можливості збитків для інших людей.