1. Виникнення та розвиток криміналістики

Перші спроби формування криміналістичних знань та використання їх для розкриття та розслідування злочинів робилися ще на початку 16 століття і були пов'язані з появою процесуальної фігури обізнаної особи, спочатку це були судові медики, які брали участь у справах про посягання на життя і тілесні пошкодження, у справах про отруєння, а пізніше стали залучатися й інші обізнані особи з інших областей науки, техніки, ремесла.

В 17-18 століттях виникає питання про необхідність встановлення особи злочинців і вирішення питань їх кримінальної реєстрації. В 18 столітті вперше були узагальнені методи ведення судового слідства. У 19 столітті суди звертаються за допомогою до фахівців для вирішення питання про тотожність людини за ознаками зовнішності і слідами ніг, вводяться нові методи кримінальної реєстрації та ідентифікації особи: антропометрія, дактилоскопія, сигналетична фотографія та ін. У 1805 р. вийшов перший Російський посібник з ведення слідства - "Дзеркало правосуддя" в якому розглядалися загальні правила і тактичні прийоми ведення розслідування. Криміналістичні знання зароджувалися в рамках кримінального права і охоплювали положення судової медицини та інших наук, сам же термін «Криміналістика» в той час не застосовувався. Ідея виділення криміналістики в самостійну науку належить австрійському криміналісту Гансу Гросу, який вперше використав його у своїй роботі «Керівництво для судових слідчих» (1892 р.). Саме це час і прийнято вважати зародженням науки криміналістики.

На початку 20 століття інтенсивно велися розробки різних напрямків дослідження речових доказів (документів, зброї тощо). Цей же період пов'язаний з розробкою і систематизацією засобів і методів зібрання доказів, організації і планування розслідування. Пізніше, наприкінці 20-х і початку 30-х років ХХ століття, криміналістика поповнилася рекомендаціями щодо розслідування окремих видів злочинів. У 50-ті р. у неї з'явилося «Введення», в якому стали розглядати предмет і завдання, історію, розвиток і сучасний стан криміналістики. Згодом у «Введення» були включені методи криміналістики, вчення про версії, проблеми взаємодії слідчого з іншими органами. Цього часу криміналістика набула саме того вигляду, який вона має насьогодні.

Але криміналістика, як і будь-яка інша наука, не стоїть на місці, вона продовжує розвиватися, удосконалюватися, з'являються нові положення, розробляються нові методи і методики використання досягнень інших наук для виконання завдань криміналістики.

2. Поняття, предмет та завдання криміналістики

Криміналістика є кримінально-правовою наукою, вона входить у систему кримінально-правових наук через наявність загального у всіх кримінально-правових наук об'єкта. Таким об'єктом є злочинність (злочинна діяльність).

Порівняльний аналіз визначень предмета криміналістики, запропонований низкою авторів, свідчить про те, що положення, розроблені криміналістикою, ґрунтуються на вивченні діяльності людини, пов'язаної з злочином, а також її «антипода» - діяльності з виявлення, розкриття і розслідування злочинів, і відображає сучасний стан і найближчі перспективи розвитку науки криміналістики. Тобто двома основними об'єктами криміналістики є: злочин (не злочинність як загальносоціальне явище, а саме злочин як сукупність протиправних актів поведінки, які призвели до певних змін у навколишньому середовищі), закономірності механізму злочину і виникнення інформації про нього і закономірності діяльності правоохоронних органів щодо його розслідування.

Відповідно, закономірностями об'єктивної дійсності, які вивчаються криміналістикою і входять до її предмету, включають: закономірності механізму злочину, тобто формування, вибору та реалізації способів підготовки, вчинення й приховування злочину, виникнення і розвитку явищ, пов'язаних зі злочином (до, під час і після його вчинення), які мають значення для вирішення завдань судочинства; закономірності виникнення, існування і зникнення інформації про подію злочину і осіб, які його вчинили; закономірності збирання, дослідження, оцінки та використання доказів, тобто закономірності роботи з доказами.

Таким чином криміналістика - це наука про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин, систему технічних засобів, тактичних прийомів і методик, які використовуються для виконання дій щодо найбільш ефективного збирання і використання цієї інформації з метою розкриття, розслідування та попередження злочинів.

Що ж стосується завдань, які вирішуються наукою криміналістикою, то загальним (головним) завданням криміналістики вважають сприяння боротьбі зі злочинністю відповідними потребам практики криміналістичними засобами, прийомами і методами (отримання доказової інформації). Відіграючи активну роль у забезпеченні діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, криміналістика вирішує й спеціальні (окремі) завдання, до яких відносять:

1. Розробку нових і удосконалення існуючих науково-технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій зі збирання, дослідження і використання доказів.

2. Розробку й удосконалення організаційних, тактичних і методичних основ досудового розслідування і судового розгляду.

3. Розробку й удосконалення криміналістичних засобів, прийомів і методів запобігання злочинів.