2. Загальна характеристика правоохоронної діяльності держави

Щоб зрозуміти суть критеріїв, якими слід було б користуватися при віднесенні тих чи інших державних органів до числа правоохоронних, досить важливо уяснити ознаки діяльності, що отримала в певній мірі умовне, але таке, що вже стало звичним найменування „правоохоронна діяльність”. Цьому виду державної діяльності притаманні ряд суттєвих ознак.

Одна з них проявляється в тому, що така діяльність може здійснюватися не будь-яким способом, а лише за допомогою застосування юридичних заходів впливу. До заходів такого роду можна віднести заходи державного примусу та стягнення, що регламентуються законом.

У діючому законодавстві серед заходів юридичного впливу важливе місце належить також заходам попередження протиправних дій, їх профілактики.

Другою істотною ознакою правоохоронної діяльності є те, що застосовані в ході її здійснення юридичні заходи впливу повинні строго відповідати приписам закону або іншого правового акту. Тільки вони можуть служити основою застосування конкретного заходу впливу та чітко визначити його зміст. Орган, що застосовує такий вплив, зобов’язаний пунктуально виконувати відповідні приписи.

По-третє, характерним для правоохоронної діяльності є і те, що вона реалізується у встановленому законом порядку, із дотриманням визначених процедур.

Нарешті, істотною ознакою правоохоронної діяльності є і те, що її здійснення покладається, перш за все, на спеціально створені державні органи. Ці органи комплектуються відповідним чином підготовленими спеціалістами – у більшості юристами, а також спеціалістами, які володіють пізнаннями в інших сферах знань.

Організація і діяльність цих органів детально та всебічно законодавчо регламентована.

З урахуванням сказаного, можна визначити, що правоохоронна діяльність – це така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу в строгій відповідності із законом та неухильному дотриманні встановленого ним порядку.

За своїм змістом правоохоронна діяльність не є односкладовою. Вона включає в себе кілька конкретних напрямів, кожний з яких має свої специфічні завдання та реалізується теж своїми, тільки йому притаманними методами. До числа таких напрямів (функцій) відносяться:

- правосуддя (здійснює суд в особливому порядку);

- прокурорський нагляд (здійснюється Генеральним прокурором і підлеглими йому прокурорами);

- охорона громадського порядку (покладена на МВС і, перш за все, на міліцію);

- розслідування злочинів (діяльність слідчих і органів дізнання);

- захист прав і інтересів (адвокатура);

- організаційне забезпечення діяльності правоохоронних органів у сфері правового регулювання (Міністерство юстиції України та його органи).

Істотним є і те, що всі названі вище функції (напрями) взаємопов’язані та доповнюють одна одну.

3. Правоохоронні органи: поняття та загальна характеристика

Для виконання вищевказаних функцій правоохоронної діяльності існують конкретні органи, які відповідно йменуються правоохоронними.

Як не дивно, але нормативно-правові акти держави не дають чіткого визначення поняття правоохоронних органів, як і не визначають їх повний перелік. Так, згідно ст. 1 Закону України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року та ст. 1 Закону України „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави” від 19 червня 2003 року правоохоронні органи – це органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних та правозастосовних функцій. У Постанові Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 „Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою” вказується, що до цих органів відносяться органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

Проте, на наш погляд, найбільш повний перелік цих органів надано у ст. 2 Закону України „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року. Це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи та установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісної охорони, інші органи, що здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Для правоохоронних органів характерні наступні ознаки :

- ці органи створюються на принципах демократії та діють в умовах максимальної гласності;

- вони в силу прямої вказівки в законі та специфічного положення в механізмі держави призначені саме для забезпечення законності та правопорядку, захисту прав та інтересів громадян, трудових колективів, суспільства та держави.

- вони наділені відповідними правами та володіють специфічною компетенцією у попередженні, припиненні правопорушень та розгляду правових питань і справ, пов’язаних з правопорушеннями та захистом прав;

- в залежності від характеру правових питань ці органи та установи наділені правом застосовувати відповідні заходи державного та суспільного впливу з метою відновлення і зміцнення законності та правопорядку.

Враховуючи наведені ознаки, є вдалим наступне визначення правоохоронних органів.

Правоохоронними органами прийнято називати функціонуючі в суспільстві та державі установи та організації, основним завданням діяльності яких є забезпечення законності, боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями.