2. Апеляційні суди: склад, структура та повноваження.

У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення.

Види апеляційних судів

1. Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних, справ про адміністративні правопорушення є:

• апеляційні суди областей,

• апеляційні суди міст Києва та Севастополя,

• Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Мережа апеляційних загальних судів, затверджена Указом Президента України № 591/2011 від 20.05.2011 р. «Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів», складає 27 судів. Загальна кількість суддів за штатом 1713 осіб.

2. Апеляційними спеціалізованими судами є:

• апеляційні господарські суди, які утворюються в апеляційних округах згідно з указом Президента України

Мережа апеляційних господарських судів, затверджена Указом Президента України № 811/2010 від 12.08.2010 р. «Питання мережі господарських судів України», складає 8 апеляційних господарських судів (Дніпропетровський; Донецький; Київський; Львівський; Одеський; Рівненський; Севастопольський; Харківський). Загальна кількість суддів за штатом 347 осіб;

• апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах згідно з указом Президента України.

Мережа апеляційних адміністративних судів, затверджена Указом Президента України № 1417/2004 від 16.11.2004 р. «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів», складає 9 апеляційних адміністративних судів (Вінницький; Дніпропетровський; Донецький; Житомирський; Київський; Львівський; Одеський; Севастопольський; Харківський). Загальна кількість суддів за штатом 322 особи.

Склад апеляційного суду

1. судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років;

2. голова апеляційного суду;

3. заступники голови апеляційного суду (максимальна кількість три: перший заступник та заступники – голови судових палат, за умови, що кількість суддів перевищує тридцять п'ять);

4. судові палати з розгляду окремих категорій справ (очолюються секретарем; утворюються рішенням зборів суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду).

Повноваження апеляційних судів

Апеляційний суд:

1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом;

2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції;

3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

4) надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства;

5) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Суддя апеляційного суду. Згідно ч. 4 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до складу апеляційного суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років.

Суддя апеляційного суду здійснює:

1) правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;

3) контроль у відповідності з законом за своєчасним зверненням до виконання постановлених з його участю судових рішень;

4) інші передбачені законом повноваження.

Голова апеляційного суду наділений наступними повноваженнями:

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) визначає адміністративні повноваження заступників голови апеляційного суду;

3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

4) видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у апеляційному суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

6) забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду;

7) контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів апеляційного суду;

9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова апеляційного суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Апарат апеляційного суду

Структура апарату апеляційного суду (на прикладі Апеляційного суду м. Києва) обумовлена напрямками діяльності апарату апеляційного суду:

• Керівник апарату.

• Заступник керівника апарату.

• Відділи (опрацювання кореспонденції (канцелярія суду); документального забезпечення діяльності Голови суду та його заступників; кадрової роботи та державної служби; планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ; по забезпеченню діяльності судової палати у кримінальних справах відділу по забезпеченню діяльності судової палати у цивільних справах, Перший, прийому громадян та попереднього розгляду їх звернень; судової статистики, узагальнення судової практики та систематизації законодавства; договірно-правової роботи, матеріально-технічного та господарського забезпечення; редакційно-бібліотечний; архівного діловодства та музейної справи; судових розпорядників; зі взаємодії із засобами масової інформації та міжнародного співробітництва; інформаційних ресурсів та телекомунікаційних технологій).

3. Правовий статус носіїв судової влади.

В існуючій судовій системі суддя є центральною, головною фігурою у здійсненні судочинства, носієм судової влади в державі. Саме йому згідно з Основним Законом надані повноваження здійснювати правосуддя, ухвалювати і проголошувати іменем держави судові рішення, які є обов’язковими для виконання на всій території України. Від того, наскільки суддя є професійним, здатним кваліфіковано, сумлінно й неупереджено здійснювати правосуддя, наскільки він спроможний захистити права і свободи громадян, юридичних осіб, інтереси держави, які його моральні якості, залежить авторитет судової влади в суспільстві та авторитет нашої держави в світі.

Правовий статус професійного судді характеризує обсяг правових можливостей, певну міру свободи поведінки носія судової влади. За своєю сутністю він є спеціальним різновидом професійного статусу, оскільки йдеться про виняткові правові можливості посадової особи судової влади, якій вони надаються для ефективного здійснення професійної діяльності.

Професійними суддями є громадяни, які у відповідності з Конституцією України призначені або обрані суддями та займають штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснюють правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органів місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації,що має наметі одержання прибутку.

Запровадження таких обмежень обумовлюється декількома обставинами:

• по-перше, забороняючи поєднувати судову діяльність з іншою, крім дозволеної законом, законодавець прагне забезпечити незалежність судової влади;

• по-друге, це обмеження спрямовано на забезпечення належного і сумлінного виконання професійних функцій;

• по-третє, зазначені заборони запобігають можливості використання суддею свого службового становища в особистих цілях, що сприяє авторитету судової влади.

Суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

Така вимога обґрунтовується тим, що ніякі політичні пристрасті чи уподобання судді не повинні впливати на справедливість винесеного ним рішення. Адже основним принципом діяльності судді є його незалежність, неупередженість, а належність судді до будь-якої політичної партії створює цьому загрозу.

Права професійних суддів

При зайняття посади судді особа відповідно з отриманим статусом наділяється додатковими правовими можливостями – службовими правами, які сприяють успішному здійсненню професійних функцій.

Службовим правам судді притаманні певні характерні риси:

• вони належать конкретному суб’єкту – судді;

• ґрунтуються на нормах права;

• являють собою забезпечену державою і правом можливість певної поведінки, спрямованої на досягнення соціального блага;

• їх виникнення обумовлюється конкретним юридичним фактом – призначенням (обранням) на посаду судді;

• зміст і обсяг службових прав визначаються специфікою правового статусу судді як носія судової влади;

• забезпечуються загальними (економічними, політичними, ідеологічними, організаційними) і спеціальними (юридичними) гарантіями;

• захищаються в судовому, адміністративному та іншому встановленому в законом порядку.

За змістом виділяються наступні групи прав суддів:

1. Права, що забезпечують особливий правовий статус судді і його правовий захист. Ця група прав підкреслює виключне правове становище судді в державі, вказує на його підвищену правову захищеність, збільшує обсяг правових можливостей судді. До кола прав цієї групи відносяться право на повагу професійної честі і гідності судді; право судді на особисту і майнову недоторканність; право на кар’єру; право на відставку.

2. Права, що сприяють безпосередньому виконанню службових обов’язків. Ця група прав пов’язана зі здійсненням суддею своїх повноважень. Найбільш повно ці права реалізуються при виконанні професійних функцій. До даної групи прав слід віднести: право самостійно приймати рішення в межах своїх повноважень; право вимагати створення і забезпечення необхідних умов для здійснення професійної діяльності.

3. Права, що допомагають судді реалізувати належні йому конституційні права і свободи, закріплюють можливість користуватися соціальними благами. Ці права встановлюють певні переваги, пільги щодо суддів. До цієї групи прав можна віднести: право на соціальний і правовий захист; право на отримання матеріальної винагороди за свою працю; право на поліпшення житлових умов; право на пільги, на відпочинок тощо.

Професійні обов’язки судді – це нормативно визначені вид та міра необхідної поведінки носія судової влади, котрі забезпечують реалізацію інтересів суб’єктів, з якими суддя вступає у правовідносини при здійсненні професійних функцій. Невиконання або неналежне виконання суддею професійних обов’язків може призвести до істотних змін у його правовому становищі, навіть до втрати статусу носія судової влади.

У ході здійснення своїх повноважень судді зобов’язані:

1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

2) дотримуватися правил суддівської етики;

3) виявляти повагу до учасників процесу;

4) додержуватися присяги судді;

5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, в тому числі і таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;

6) дотримуватися вимог щодо несумісності;

7) подавати щорічно не пізніше 1 квітня до Державної судової адміністрації України для оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади, ведення якого забезпечує Державна судова адміністрація України, декларацію про майновий стан.

Гарантії діяльності професійного судді поряд з правами та обов’язками є невід’ємним елементом його правового статусу.

У Загальній декларації прав людини (1948 р.) вперше було проголошене право кожного на розгляд справи щодо його прав та обов’язків або кримінального обвинувачення стосовно нього незалежним і безстороннім судом. Згодом це право було закріплене та розвинене в таких міжнародних договорах, як Конвенція про захист прав і основних свобод людини (1950 р.; далі — Конвенція), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.), в інших універсальних та регіональних міжнародних документів. У п. 1 Основних принципів незалежності суддів, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 40/32 від 29 листопада 1985 р. та № 40/146 від 13 грудня 1985 р., встановлено вимогу, відповідно до якої незалежність суддів повинна бути гарантована державою і закріплена в її конституції та законах; уряд й інші установи зобов’язані поважати і дотримуватися принципу незалежності суддів. Рекомендація N R (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» містить положення про те, що виконавча і законодавча влади повинні гарантувати незалежність суддів та утримуватися від кроків, які б могли поставити її під загрозу.

Державні гарантії суддівської незалежності містяться у ч. 2 ст. 126 Конституції України та ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якій зазначено, що професійний суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Він не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 01.12. 2004 р. № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), положення частини другої статті 126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Відповідно до національного законодавства незалежність судді забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;

2) недоторканністю та імунітетом судді;

3) незмінюваністю судді (згідно ст.52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді до досягнення ним шістдесяти п’яти років);

4) порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

5) забороною втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

9) функціонуванням органів суддівського самоврядування;

10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

11) правом судді на відставку.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади», незалежність суддів є основною передумовою їх об'єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний.

Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб.

Незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись і в самому суді. У зв'язку з цим неприпустимими є:

• непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адміністративні посади в судах;

• встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею, виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про розгляд конкретних справ;

• витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи, іншої інформації, яка може надаватися лише сторонам у справі та іншим особам, визначеним процесуальним законодавством, а також відомостей, які становлять таємницю нарадчої кімнати;

• прийняття суддею від будь-яких осіб та розгляд ним заяв, скарг, інших документів поза встановленим законом процесуальним порядком.

Суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення щодо розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також надавати їх будь-кому для ознайомлення, крім випадків і порядку, передбачених законом (зокрема, правом ознайомлюватися з матеріалами судових справ наділені учасники судового провадження).

Недоторканність професійного судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв’язку, кореспонденцію, належне йому майно та документи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду, без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України. Підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Головою Верховного Суду України. Справа не може розглядатися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.

За прояв неповаги до судді настає адміністративна відповідальність за ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення тягне кримінальну відповідальність за ст. 376 Кримінального кодексу України. За погрозу або насильство щодо судді, умисне знищення або пошкодження його майна, посягання на життя судді у зв’язку з діяльністю пов’язаною із здійсненням правосуддя, кримінальна відповідальність настає відповідно до ст.ст. 377, 378, 379 КК України.

Порядок забезпечення фізичної безпеки суддів, їх близьких родичів, збереження їхнього майна детально регламентовано Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 року. Відповідно до ст. 5 цього Закону з урахуванням конкретних обставин можуть застосовуватися такі заходи:

а) особиста охорона житла і майна;

б) видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;

в) встановлення телефону за місцем проживання;

г) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

д) тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку;

е) забезпечення конфіденційності даних про об'єкти захисту;

є) переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання.

Суб’єкти кадрового забезпечення професійного суддівського корпусу.

Кадрове забезпечення професійного суддівського корпусу становить складний комплекс організаційно-правових заходів, пов'язаний з добором та перевіркою кандидатів, їх навчанням, проведенням кваліфікаційних іспитів, призначенням та обранням на посаду судді. Природно, що такий багатоаспектний процес вимагає створення системи органів, які забезпечуватимуть формування професійного суддівського корпусу.

Суб’єкти кадрового забезпечення професійного суддівського корпусу – це органи державної влади або їх посадові особи, а також недержавні інституції та представницькі органи, які наділені повноваженнями щодо формування або участі у процесі формування професійного суддівського корпусу.

Залежно від функціонального призначення та об’єму повноважень в процесі формування професійного судового корпусу суб’єкти можуть бути класифіковані на:

1. Органи, які формують професійний суддівський корпус.

2. Органи та посадові особи, які приймають безпосередню участь в процесі формування професійного суддівського корпусу на окремих його етапах.

3. Органи та посадові особи, які приймають опосередковану участь в процесі формування професійного суддівського корпусу.

До числа органів, які формують професійний судовий корпус відносяться:

• Вища рада юстиції;

• Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Функції Вищої ради юстиції. Характеризуючи конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції, а також виходячи з її повноважень, закріплених в Законі, до числа її функцій слід віднести:

• кадрову, яка полягає у забезпеченні формування високопрофесійного корпусу суддів в Україні шляхом розгляду кожної рекомендованої кандидатури для призначення її на посаду судді Президентом вперше, насамперед шляхом ретельного вивчення поданих документів та перевіркою фахового рівня підготовки кандидатів;

• дисциплінарну, що передбачає здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності, а також проведення дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів;

• контрольну, що виражається у розгляді скарг на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів та розглядає скарги прокурорів на рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Повноваження Вищої ради юстиції

• вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

• за поданням відповідної ради суддів призначає суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільняє їх з цих посад;

• розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

• здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;

• розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Склад та порядок утворення Вищої ради юстиції

Виходячи з того, що діяльність Вищої ради юстиції покликана, з одного боку, не допустити проявів корпоративності у формуванні суддівського корпусу, а з іншого – забезпечити гарантію незалежності суддів у здійсненні правосуддя від можливого тиску з боку представників виконавчої та законодавчої гілок державної влади, законодавець в ст. 131 Конституції України, а згодом і в Законі України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 р. визначив особливий порядок формування складу Вищої ради юстиції, передбачивши, що Вища рада юстиції складається з двадцяти членів:

• Верховна Рада України, Президент України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени;

• всеукраїнська конференція працівників прокуратури делегує двох членів;

• до складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України

Таким чином, пропорційний склад Вищої ради юстиції мав унеможливити перевагу однієї гілки влади над іншими під час прийняття рішень щодо кандидата на посаду судді чи притягнення судді до відповідальності.

Втім, основним недоліком складу Вищої ради юстиції на думку представників міжнародних експертних установ (зокрема Венеціанської комісії як експертного органу Ради Європи) була його невідповідність міжнародно-правовим стандартам, згідно яких формування суддівського корпусу належить здійснювати органу незалежному від виконавчої та законодавчої влади, більшість в якому складають судді, які обираються суддями.

Внаслідок проведеної у 2010 році судово-правової реформи кількісний склад суддів у Вищій ради юстиції складає одинадцять членів серед яких три призначаються судовою владою, сім іншими органами та за посадою у склад Вищої ради юстиції входить Голова Верховного Суду України.

Структура Вищої ради юстиції

У Вищій раді юстиції утворюються секції:

• з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад;

• дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

Згідно з Регламентом Вищої ради юстиції, затвердженим рішенням Вищої ради юстиції № 791/0/15-10 від 04.10.2010 р. секція з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад вивчає:

• рекомендації (результати конкурсу на заміщення вакантної посади в суді) Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та матеріали про призначення кандидатів на посади суддів;

• скарги кандидатів на посади суддів на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо встановлення результатів кваліфікаційного іспиту;

• скарги кандидатів на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо відмови у рекомендуванні для обрання на посади суддів безстроково;

• подання відповідної ради суддів та матеріали про призначення суддів на посади голови суду, заступника голови суду та про звільнення з цих посад;

• пропозиції члена Ради або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та матеріали про звільнення судді з посади за особливих обставин;

• пропозиції члена Ради або повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та матеріали про звільнення судді з посади за загальними обставинами;

• заяви суддів і матеріали щодо звільнення їх з посад за власним бажанням та у відставку.

Дисциплінарна секція вивчає:

• подання члена Ради та відповідні матеріали про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів;

• пропозиції народних депутатів України, Голови Верховного Суду України, голів вищих спеціалізованих судів, Міністра юстиції України, Генерального прокурора України або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та матеріали щодо порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

• скарги суддів і прокурорів на рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

• заяви суддів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів про дострокове зняття дисциплінарного стягнення.

На постійні основі в Вищій раді юстиції працюють:

• Голова Вищої ради юстиції;

• заступник Голови Вищої ради юстиції;

• секретарі секцій Вищої ради юстиції. -.

Особи, призначені до складу Вищої ради юстиції, крім народних депутатів України, на час виконання обов'язків членів Вищої ради юстиції на постійній основі прикомандировуються до Вищої ради юстиції із збереженням за ними посад, які вони займали, та відповідних пільг.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України

Прийнятий Верховною радою Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, який став першим етапом в реформуванні українського судочинства, вперше закріпив статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як постійно діючого органу в системі судоустрою України. До цього часу Комісія діяла на громадських засадах.

Визначений правовий статус Вищої кваліфікаційної комісії створив умови для забезпечення стабільного, своєчасного та якісного наповнення судів професійними кадрами, ефективного й об’єктивного розгляду питань про дисциплінарну відповідальність суддів.

Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно зі ст. 91 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України:

• веде облік даних про кількість посад судді у судах загальної юрисдикції, в тому числі вакантних;

• веде облік даних про кількість адміністративних посад у судах загальної юрисдикції та негайно повідомляє відповідну раду суддів, Вищу раду юстиції про утворення вакантної посади голови суду, заступника голови суду;

• проводить добір кандидатів на посаду судді вперше, в тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит;

• вносить до Вищої ради юстиції рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді для подальшого внесення відповідного подання Президентові України;

• надає рекомендацію про обрання на посаду судді безстроково або відмовляє у наданні такої рекомендації;

• визначає потреби в державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України;

• затверджує відповідно до критеріїв, визначених у положенні про порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, перелік юридичних вищих навчальних закладів, які здійснюватимуть таку підготовку;

• приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України;

• розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження;

• приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів;

• приймає рішення про дострокове зняття застосованого до судді дисциплінарного стягнення;

• здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України для здійснення своїх повноважень має право витребовувати та одержувати необхідну інформацію від суддів, Державної судової адміністрації України, органів суддівського самоврядування та інших судових органів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, об'єднань громадян та окремих фізичних осіб, ненадання якої тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі одинадцяти членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше двадцяти років.

До складу Комісії входять:

• шість суддів, які призначаються з'їздом суддів України;

• дві особи, які призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ;

• одна особа, яка призначається Міністром юстиції України;

• одна особа, яка призначається Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

• одна особа, яка призначається Головою Державної судової адміністрації України.

До складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не можуть бути призначені народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, голови судів, їх заступники, секретарі судових палат, члени Ради суддів України, Вищої ради юстиції, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, а також посадові особи, які мають дисциплінарне стягнення.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України вважається повноважною за умови призначення до її складу не менше восьми членів.

До структури Вищої кваліфікаційної комісії суддів України входять:

• секретаріат – здійснює організаційне забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

• служба дисциплінарних інспекторів – забезпечує здійснення членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України належної перевірки наявності підстав для притягнення суддів місцевих та апеляційних судів до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарні інспектори за дорученням члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:

• попередньо аналізують заяви та повідомлення про неправомірні дії суддів з метою виявлення підстав для відкриття дисциплінарних справ та здійснення перевірок;

• готують проекти висновків про наявність підстав для притягнення суддів місцевих та апеляційних судів до дисциплінарної відповідальності;

• виконують інші доручення члена Комісії в ході дисциплінарного провадження.

1. До числа органів та посадових особи, які приймають безпосередню участь в процесі формування професійного суддівського корпусу на окремих його етапах відносяться:

• Президент України;

• Верховна Рада України;

• Національна школа суддів

Президент України, відповідно до ст.ст. 106, 128 Конституції України, а також ст. 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

• призначає третину складу Конституційного Суду України;

• здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років;

Верховна Рада України, відповідно до ст. 85 Конституції України:

• призначає третину складу Конституційного Суду України;

• обирає суддів безстроково.

Національна школа суддів України є державною установою зі спеціальним статусом, що забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи та здійснює науково-дослідну діяльність.

На Національну школу суддів України не поширюється законодавство про вищу освіту.

Національна школа суддів України утворюється при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону та статуту, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Національна школа суддів України здійснює наступні завдання:

• організацію спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді;

• підготовку суддів:

• яких призначено на посаду судді вперше;

• яких обрано на посаду судді безстроково;

• яких призначено на адміністративні посади в судах;

• періодичне навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації;

• підготовку працівників апаратів судів;

• проведення наукових досліджень з питань удосконалення судочинства;

• вивчення міжнародного досвіду організації діяльності судів;

• науково-методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

2. До числа органів та посадових осіб, які приймають опосередковану участь в процесі формування професійного суддівського корпусу можуть бути віднесені всі органи та посадові особи, які впливають на процес формування професійного суддівського корпусу через утворення органів, які функціонально здійснюють кадрове забезпечення судів – Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії України.

Формування професійного суддівського корпусу

У правовій державі суддям надається виключна роль, адже на відміну від інших гілок державної влади судова влада надається судді особисто. Тому в інтересах суспільства і держави, забезпечити такі умови формування суддівського корпусу, щоб посади носіїв судової влади обіймали фахівці з належною професійною підготовкою і відповідними моральними якостями.

У відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» формування професійного суддівського корпусу охоплює процедури:

• призначення на посаду судді вперше;

• обрання на посаду судді безстроково.

Призначення на посаду судді вперше, регламентується Розділом IV. «Порядок зайняття посади судді суду загальної юрисдикції» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також Положенням «Про порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо проведення добору кандидатів на посаду судді вперше згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді», затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16.03.2011 р., та здійснюється в наступному порядку й включає такі стадії:

1. добір кандидатів на посаду судді;

2. спеціальну підготовку кандидата на посаду судді;

3. складання кваліфікаційного іспиту;

4. проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді;

5. призначення на посаду судді;

6. складання присяги.