Шкала оцінювання

90-100 балів – відмінно (А);

75-89 балів – добре (ВС);

60-74 балів – задовільно (DE);

25-59 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FX);

0-24 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Тематика курсу лекцій визначається робочою навчальною програмою.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, на котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики. Велику користь на практичних заняттях дає розв’язання задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. Такий вид роботи дозволяє закріпити навички самостійної роботи в правозастосовній площині, виробити вміння давати власну кримінально-правову оцінку конкретних життєвих ситуацій.

Рішення задач дозволяє, з одного боку, наглядно ув’язати у свідомості студентів теорію кримінального права з законодавством, а з іншого боку, - теорію і кримінальне законодавство з практикою правозастосовної діяльності. Необхідною умовою успішного рішення задач є обов’язкова попередня підготовка студентів до занять. У першу чергу вони повинні вивчити положення кримінального закону, що відноситься до відповідної теми, а також повторити навчальний матеріал, що міститься в конспекті лекції, рекомендованій навчальній літературі.

Розпочинаючи розв’язання задачі, необхідно її уважно прочитати, щоб жодний важливий момент не залишити без уваги. Крім того, необхідно з’ясувати, що вимагається для прийняття рішення, на які конкретні запитання необхідно відповісти. Задача вирішується тільки на підставі тих обставин, які прямо в ній сформульовані. Ці обставини треба вважати встановленими та доведеними.

Будь-яка задача з кримінального права передбачає умови і основне питання. Умовами задачі є інформація про поєднання певних фактичних обставин(юридичних фактів). Іноді в умови задачі вводяться оцінки та доводи конкретних суб’єктів кримінального судочинства, які також мають бути “предметом дослідження” при розв’язанні задачі. У більшості задач основне питання прямо і конкретно сформульовано у їх тексті. Деякі задачі можуть передбачати одне чи кілька додаткових питань, які можуть бути спрямовані на полегшення вирішення основного питання задачі.

Важливим етапом вирішення задачі є пошук правових норм, у відповідності до яких воно приймається, здійснення їх аналізу та співставлення. На основі цього студентом має формулюватися власна кримінально-правова оцінка фактичних обставин, що викладені в задачі.

Рішення повинно бути вмотивованим, тобто утримувати обґрунтування, аргументі, з яких воно витікає. Всі аргументи за характером свого впливу на зміст кримінально-правової оцінки прийнято поділяти на обов’язкові та необов’язкові. До обов’язкових належать ті доводи, які безпосередньо випливають зі змісту відповідних приписів кримінально-правового характеру (обов’язкові нормативні аргументи). Необов’язковими доводами є ті, які використовують роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, а також ті, що ґрунтуються на інших джерелах правозастосовної практики та на положеннях теорії кримінального права.

Тільки доти, коли прийняте рішення обґрунтоване наведеними відповідними правовими нормами, доведена його істинність, задачу можна вважати вирішеною. Вирішення задачі зі скороченими посиланнями на відповідні правові норми необхідно коротко записувати у зошиті.

Виконання індивідуальних завдань навчально-дослідного характеру з дисципліни “Кримінальне право (Особлива частина)” є невід’ємною складовою самостійної роботи осіб, які навчаються. Індивідуальні завдання сприяють більш поглибленому вивченню студентами теоретичного матеріалу, закріпленню і узагальненню отриманих знань, формуванню вмінь використання знань для комплексного вирішення відповідних професійних завдань.

Індивідуальне навчальне завдання проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Індивідуальні навчальні заняття організуються за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану студента і можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однією або декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках - повний обсяг навчальних занять для конкретного освітнього або кваліфікаційного рівня.

Консультація - форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Консультація може бути індивідуальною або проводиться для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов’язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни.

Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, розрахункові, графічні, курсові, дипломні проекти або роботи тощо) виконуються студентами в терміни, передбачені вищим навчальним закладом. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно при консультуванні викладачем.

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується робочим навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більш 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни. Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспекти лекцій викладача, практикум тощо.

Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента. Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна і періодична література.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися у бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), а також в домашніх умовах. У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу студента до потрібних дидактичних засобів. Графік доводиться до відома студента на початку поточного семестру.