Тема 12 Психодіагностичні виміри особистості Питання з теми

1. Теорії рис особистості.

Методичні поради: різноманітні теорії особистості дослідники класифікували на такі групи: теорії особистісних рис і якостей (диспозицій), інтрапсихічні теорії, психодинамічні теорії та їх численні відгалуження, пояснювальні парадигми, (інформаційний підхід, феноменологічні теорії і теорії научіння), хоч такий підхід поділяють не всі вчені. До теорії рис особистості зараховують також психометричні особистісні теорії (психометричні теорії), орієнтовані на оцінювання звичайного діапазону поведінки.

Теорію рис і теорію тестів об’єднали їх перші теоретики – Р.- Б. Кеттел і Г.-Ю. Айзенк, які намагались за допомогою факторного аналізу перевіряти свої гіпотези. Умежах психодинамічних теорій сформувалися проективні методики, які мають своїх прихильників і опонентів. Деякі процедури можуть бути віднесені до третього феноменологічного напряму – пояснювальної моделі, ближчої до вивчення (діагностування) окремих випадків, а не відмінностей між індивідами.

Найбільш плідною для психометричних досліджень є теорія рис особистості, на положеннях якої ґрунтується багато методик. Теорія рис особистості Р.-Б. Кеттела. За твердженням Р.-Б. Кеттела, серед рис особистості можна виокремити поверхові (вторинні), а серед них – конституційні (обумовлені генетично) і характерологічні (розвиваються під впливом досвіду і навчання).

Система породжувальних (первинних) рис особистості, на його думку, неоднорідна й охоплює: темпераментні риси, що визначають стиль індивідуального реагування (емоційна реактивність, швидкість і енергія реакцій особистості на стимули середовища); риси-здібності, що визначають ефективність реагування; динамічні риси, що належать до рушійних сил реакцій і створюють два класи ознак, – ерги, тобто вроджені риси, що мотивують поведінку людини (спрямованість на боротьбу і суперництво, стадне почуття, автономію), і сентименти, що формуються під впливом соціокультурних норм і охоплюють також прояви інтересів, аттитюди. Центральним поняттям структури особистості, за Айзенком, теж є екстраверсія–інтроверсія, а базові фактори він називав типами. Однак за способом отримання і психологічним змістом вони є швидше рисами, ніж типами. Екстраверсія–інтроверсія, в контексті теорії Айзенка, включає переважно комунікативну складову, позначаючи або потяг до людей і здатність легко вступати з ними в контакт, або труднощі у спілкуванні.

Будучи переконаним у тому, що для опису варіативності людської поведінки не слід використовувати більше трьох суперрис, Айзенк виокремив спочатку незалежні один від одного два основні фактори особистості: Е (екстраверсію–інтроверсію) і N (нейротизм–емоційну стабільність), які, поєднуючись, сприяють створенню чотирьох типів особистості.

Словникова робота: теорія рис, фактори особистості, емоційна реактивність, екстраверсія, інтроверсія,

Питання для самоперевірки:

1. Які особливості теорії рис Р.-Б. Кеттела ви можете назвати?

2. Охарактерізуйте поняття «екстраверсія – інтроверсія» в контексті теорії Айзенка.

3. Охарактеризуйте систему породжувальних (первинних) рис особистості Р.-Б. Кеттела.

4. У чому полягають специфічні особливості чотирьох типів особистості за Айзенком?

Робота з першоджерелами:

Опрацювання змісту завдань заняття 10.11 Дослідження особистості біографічним методом (С. 324) (Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии : учеб. пособие / В. Д. Балин, В. К. Гайда, В. К. Горбачевский и др. ; под общей ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. – СПб: Питер, 2000. – 560 с. : ил.).

Література [3; 6; 37, С. 324–329].