Семінарське заняття № 4

Тема. Аналітичне спостереження і метод експертних оцінок

Мета: розглянути основи та особливості аналітичного спостереження та методу експертних оцінок як процедури психодіагностики.

Основні поняття і терміни: спостереження, аналітичне спостереження, стандартизоване спостереження, метод експертних оцінок, кодифікація ознак, індивідуальні та групові опитування.

План

1. Аналітичне спостереження та особливості його планування.

2. Стандартизоване спостереження та кодифікація ознак.

3. Узгодженість експертних оцінок.

Короткі теоретичні відомості

Аналітичне спостереження та його особливості. Метод експертних оцінок широко використовують при прогнозуванні діяльності, для оцінювання рівня активності особистості, вивчення ефективності діяльності особистості та ін. Сутність методу експертних оцінок полягає в тому, що центром кількісної та якісної оцінки об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на активність особистості або зумовлюють її, стає думка спеціалістів, котра спирається на їхній професійний науковий і практичний досвід. Основне завдання дослідження – сформулювати запитання, правильно обрати експертів й організувати роботу з ними. Розрізняють дві основні форми опитування експертів: індивідуальні та групові. Опитування можуть бути очними (безпосередніми) та заочними, письмовими й усними, складатися із загальних і конкретних запитань. Як експерти запрошуються вчені, до кола наукових інтересів яких належать проблеми, що стосуються предмета експертизи, та практичні працівники, які мають значний професійний досвід, мають у своєму розпорядженні емпіричний і статистичний матеріал. Кількість експертів, які залучаються, залежить від завдань дослідження, складності проблем, що вивчаються, терміновості проведення експертизи (буває, що експертну групу складають близько 20–30 осіб). Опитування експертів проводяться очно та заочно, можливі індивідуальні та групові опитування. Під час групового обговорення проблеми, що цікавить дослідника, можливо, буде висловлено декілька думок. Усі вони узагальнюються та аналізуються дослідником, який вдається у таких випадках до встановлення осередненої думки, котру підтримують більшість експертів.

Кодифікація ознак – зафіксоване визнання нормативності явища чи факту, спрямована розробка правил, покликана допомагати збереженню норм і їх обґрунтованому обновленню. Вона базується на наявності хоча б трьох ознак: на відповідності даного явища структурі; на факті масовості та регулярності відтворення даного явища; на суспільному схваленні і визнанні цього явища нормативним.

Контрольні питання

1. Розкрийте зміст психодіагностичного спостереження.

2. Охарактеризуйте аналітичне спостереження і стандартизоване спостереження.

3. Опишіть метод експертних оцінок як психодіагностичну процедуру.

4. Охарактеризуйте процедуру кодифікації ознак, індивідуальні та групові опитування.

Література: [19; 27; 32; 33; 34].

Змістовий модуль 2

Діагностика психічних явищ і розвитку особистості

Семінарське заняття № 5

Тема. Професійна діагностика

Мета: розглянути основи та особливості професійної діагностики, її взаємодію із різними складовими профорієнтації, профадаптації та профвідбору.

Основні поняття і терміни: професіографія, професіограма, психограма, професійна інформація.

План

1 Психодіагностика і профорієнтаційна робота психолога.

2. Професійно-психологічний відбір. Етапи профвідбору.

3. Індивідуально-психологічні особливості і професійні здібності. *

4. Дослідження пізнавальних інтересів у зв’язку із завданнями профорієнтації.

5. Професіографія, схема професіограми.

Короткі теоретичні відомості

Професійна діагностика – головний елемент профорієнтації. Без неї не можуть функціонувати ані професійна консультація, ані професійне виховання, а тим більше, професійний відбір. Професійна діагностика займається вивченням особистості, процесу росту, формування якостей, здібностей та інтересів. Професійна діагностика та професійна інформація. Професійне виховання і професійна діагностика. Професійна діагностика як фактор професійної консультації та професійного відбору. Професійна адаптація.

К. К. Платонов пропонує поділ професій на психомоторні, технічні, математичні, гуманітарні, педагогічні, лікувальні, організаторські, наукові і у сфері мистецтв. Загальновизнаною і поширеною в практиці профорієнтації є класифікація професій, запропонована Є. О. Клімовим. В основу цієї класифікації покладено чотири ознаки: особливості предмета (об’єкта праці); мета праці; знаряддя праці; умови праці.

Професіографія – наука, яка описує професії і спеціальності з точки зору вимог до людини. Систему цих вимог щодо кожної професії називають професіограмою. Професіограма – це спеціальна карта, яка містить розгорнутий перелік умов і характеристик трудової діяльності по конкретній професії, її окремих вимог і професійно важливих якостей, якими повинен володіти працівник. Перелік вимог професії до психіки людини та необхідних здібностей складає психограму професії. Під професійними здібностями розуміють достатньо стійкі властивості особистості, які змінюються у процесі діяльності і забезпечують її успішність та вдосконалення.