1.Засвоїти ключеві терміни та поняття:

Міжнародні ділові стосунки, міжнародний маркетинг, міжнаро-дний діловий етикет (business etiquette),діловий лист (business letter), міжнародний діловий прийом (business official reception), діловий лист (business letter), діловий протокол (business minutes), національна культура, національні особливості ділового етикету.

2.Сформулювати відповідь на контрольні питання та завдання:

Питання:

1. В чому полягає сутність та зміст ділового етикету?

2. Чому діловий етикет вважається економічною категорією?

3. Що таке діловий протокол? Яку роль він відіграє в діловій сфері?

5. Яка роль етики та етикету у взаєминах керівника та підлеглих?

6. Які, на Вашу думку, умови успішності керівника?

7. Який вплив мають норми етики та етикету на взаємини з клієнтами та партнерами по бізнесу?

9. В чому полягає зміст гендерної рівності в діловій сфері?

10. Які гендерні стереотипи існують в діловій сфері?

11. Як впливають особливості чоловіків та жінок на їх діяльність в діловій сфері?

12. У яких випадках діловий етикет надає перевагу жінці?

13. Прокоментуйте вислів: “Грамотне інтерв’ю – гарантія від безробіття”.

Завдання:

1. Проаналізуйте основні етичні принципи ділового протоколу.

2. Прокоментуйте вислів: “Клієнти – це джерело життя для корпорації, і їх треба поважати, як землю, за те, що вона – джерело життя”.

3.  Прокоментуйте вислів: “Клієнти – це джерело життя для корпорації, і їх треба поважати, як землю, за те, що вона – джерело життя”.

4. Визначте та прокоментуйте базові принципи написання резюме.

5. Розкрийте логіку та зміст підготовки до співбесіди.

6. Дайте загальну характеристику національних особливостей ділового етикету як важливого фактора відносин у діловій сфері.

7. Проаналізуйте національні особливості ділового етикету однієї з країн.

Література:

Основна [1,17,22]

Додаткова [23,37,60,70]

Глосарій

Взаємодія з іноземними партнерами (Cooperating of foreign partners) – це завжди зіткнення різних національних культур. Саме через неусвідомлення цього при контактах представників різних країн відбуваються непорозуміння, а іноді й конфлікти. На стадії реалізації контактів виявляються певні національні особивості, притаманні окремим народам. Ці особливості слід враховувати, го-туючись до будь-яких переговорів з іноземцями, і відповідним чином коригувати свої дії. Так, характерним для поведінки представників різних країн під час переговорів відповідно до їхніх національних та психологічних особливостей є :

• для американців (for Americans) – прагнення обговорити не тільки загальні підходи, а й деталі, пов’язані з реалізацією домов-леностей. Для них типовими є мажорний настрій, відкритість, енергійність, не дуже офіційна манера ведення переговорів. Вод-ночас вони поводяться впевнено і прагнуть домінувати, вважаючи, що їхня позиція єдино правильна. Професіоналізм представників американських делегацій звичайно високий, і поводяться вони при прийнятті рішень відносно самостійно. Люблять приймати пакетні рішення, вміють торгуватися, виявляють настійливість у досяг-ненні своїх цілей;

• для англійців (for England) – прагнення вирішити всі питання під час переговорів залежно від позиції партнерів. Тому вони мало уваги приділяють підготовці до переговорів, ставляться до розгляду питань досить гнучко, як правило, позитивно реагують на пропозиції іншої сторони, намагаються уникати конфронтації;

• для французів (for Frenches) – приділення уваги попереднім домовленостям та попередньому обговоренню проблем. Предс-тавники їхніх делегацій намагаються зберігати незалежність, але вони менш вільні при прийнятті рішень і пов’язані наданими їм інструкціями. Часто вибирають конфронтаційний стиль взаємин. Вони прагнуть використовувати французьку мову як офіційну під час переговорів;

• для німців (for Germans) – бажання вести переговори тільки тоді, коли впевнені у позитивному вирішенні проблеми. Вони докладно виробляють свою позицію, поетапно обговорюють питання. Німці дуже пунктуальні, дотримуються суворої регламентації поведінки. Для них мають значення статус, титули і звання людей, що беруть участь у переговорах;

• для китайців (for Chinese) – чітке розмежування окремих етапів переговорів. Спочатку вони оцінюють зовнішній вигляд та поведінку партнерів, їхній статус. Намагаються з’ясувати позицію та можливості партнерів і тільки після цього висувають свої про-позиції, вміло використовують чужі помилки. Остаточні рішення приймають тільки після затвердження їх своїм керівництвом. Велику увагу приділяють виконанню досягнутих домовленостей, навіть використовуючи різні форми тиску;

• для японців для японців (for Japaneses) – ввічливе ставлення до учасників спілкування, прагнення уникнути зіткнення позицій під час офіційних переговорів. Вони йдуть на поступки, якщо поступки робить й інша сторона. Приділяють велику увагу розвитку особистих взаємин з партнерами. Вони дотримуються точності та обов’язковості у всьому, підкреслено демонструють свою увагу, слухаючи співрозмовників (але це не означає, що вони з ними погоджуються). Особливістю є групова солідарність, вміння працювати в команді. Представники делегацій рішення самі не приймають, обов’язково його погоджують зі своїм керів-ництвом, на що витрачають багато часу;

• для представників арабських країн (for the representatives of the Arabic countries) – увага до дрібниць,  яким іноді інша сторона не приділяє уваги. Труднощі й конфлікти під час переговорів іноді виникають через їхню звичку торгуватися, а також тому, що вони побоюються, що їх можуть зневажати і ними хочуть керувати;

• на думку зарубіжних спеціалістів, представники Росії та інших країн співдружності на переговорах часто звертають увагу на загальні питання і мало уваги приділяють тому, як їх реалізувати. У них переважає бажання критикувати партнерів, а не висувати власні варіанти конструктивних рішень, є прагнення не приймати ризиковані рішення.

Взаєморозуміння (mutual understanding) – це таке розшифрування партнерами (у тому числі й іноземними) повідомлень і дій один одного, яке відповідає їх значенню з погляду їхніх авторів.

Діловий протокол (business minutes) – регламентований поря-док зустрічей і проводів зарубіжної делегацій, проведення бесід, пе-реговорів і прийомів, ведення ділового листування, підписання дого-ворів, угод та ін.

Міжнародний діловий етикет (business etiquette) – норми, які регулю-ють стиль роботи, манеру поведінки, спілкування при вирішенні ділових про-блем з зарубіжними партнерами.

Міжнародні переговори (negotiation) – це метод досягнення угоди шляхом ділового спілкування, коли обидві сторони мають як спільні, так і протилежні інтереси.

Міжнароднмй діловий прийом (business official reception) – зібрання запрошених гостей на честь завершення переговорів, підпи-сання контракту з зарубіжними партнерами, ювілею і презентації зарубіжної фірми та ін.

Міжнародні відносини (International relations ) — система міждержавних взаємодій, суб’єктами яких є державиі міждержавні та неурядові організації, приватні особи. Наука про міжнародні відно-сини є міждисциплінарною. У сферу міжнародних відносин входять військово-політичні, економічні, екологічні, гуманітарні та інші проблеми світового співтовариства.

Міжнародний маркетинг - (International marketing) – система заходів із вивчення міжнародного ринку й активного впливу на споживчий попит з метою розширення збуту вироблених товарів.