Теми рефератів

1. Внесок Києво-Могилянської академії у розвиток освіти України.

2. Культурологічна та просвітницька діяльність Івана Мазепи.

3.Феофан Прокопович – видатний діяч просвітництва і культури.

4. Музичне життя України ХVІІ-ХVІІІ століття.

Термінологічний словник

Алюзія (лат. allusio — натяк) — використання в мові широко вживаного вислову, що натякає на який-небудь загальновідомий історичний, міфологічний, літературний або побутовий факт.

Балюстрада (іт. balaustrata, фр. balustrade) — невисока наскрізна огорожа балконів, терас, галерей, сходів або дахів, яка сформована з ряду фігурних балясин чи стовпчиків, вгорі з'єднана горизонтальними перилами, плитою, а внизу спирається на цоколь у вигляді бруса, що може бути оформлений різними обломами. Балюстрада є частиною архітектурного оздоблення будівель.

Бароко (від італ. barocco – примхливий) – стиль і напрям у європейському мистецтві кінця XVI – середини XVIII ст., що охоплював усі види творчості – від архітектури до образотворчого мистецтва, – і був заснований на розвитку принципів, закладених в епоху Відродження, відбивав динамізм світомоделі і внутрішню суперечливість людини.

Вертеп – вид мандрівного лялькового театру, що ставив п’єси, пов’язані із біблійним різдвяним сюжетом. («Вертеп» з грец. — печера, в якій народився Ісус).

Гіпербола (грец. hyperbole — перебільшення) — вид тропа. Стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності і підкреслення сказаної думки. Наприклад: «я говорив це тисячу разів» або «він ходить з черепашачою швидкістю».

Емблема (від грец. emblema — вставка, опукла прикраса) — умовне означення якогось поняття, ідеї за допомогою якогось зображення. Емблема нерідко розглядається як різновид алегорії, але відрізняється від неї тим, що можлива лише у пластичних мистецтвах. Від символу емблема відрізняється тим, що її означуваний зміст визначений і не підлягає тлумаченню.

Епітафія — від грец. epitaphios — надгробний.

Надмогильний напис, переважно у віршованій формі.

Літературний твір, написаний у зв’язку зі смертю чи втратою кого-небудь. В поезії стилізована епітафія стала самостійним жанром в епоху класицизму. Зміст переважно панегіричний, але часто і сатиричний як в епіграмі.

Вид літературної епіграми, в якій поет виражає чи то сум через втрату близької людини, чи то ставлення до якоїсь історичної особи чи героя літературного твору.

Промова, виголошена на похороні.

Паланка (від іт. palanca) — адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі.

Панегірик (дав.-гр. πανηγυρικος) — поетичний жанр, найхарактернішою ознакою якого є захоплена похвала та уславлення визначної події чи подвигів видатної людини. У стародавній Греції та Римі панегiрики використовувалися в якості надгробної промови, яка прославляла подвиги померлого. А в Україні в першій половині 17 століття став популярним видом поезії. З часом став одним з літературних жанрів, прикладом ораторського мистецтва — використання різних словесних форм для возвеличення окремих осіб та подій.

Плафон – ( від фр. plafond cтеля )різновид живопису, що прикріпляють на стелю. Мав поширення в 17-18-19 століттях як коштовна оздоба стель в палацах і церквах. Зазвичай використовувався для пласких чи циліндричних склепінь і мав сюжетне чи безсюжетне ( орнаментальне )зображення.

Перший Нікейський Собор — Вселенський собор християнської церкви, що відбувся 325 року у місті Нікея (нині Ізник, Туреччина). Собор був скликаний імператором Константином Великим для того щоб поставити крапку в суперечці між єпископом Олександром і Арієм. Папа Римський Сільвестр був представлений двома легатами. У загальній кількості собор зібрав 318 єпископів і багато пресвітерів і дияконів. Він тривав більше двох місяців і став першим вселенським Собором в історії християнства.

Собор установив час святкування Пасхи у першу неділю після першої повні після весняного рівнодення. Прийнято 20 канонів церковного життя.

Рококо (франц. rococo, від rocaille – уламки камней) – художній світогляд і напрям у європейському мистецтві першої половини XVIII ст. Для рококо, пов'язаного з кризою абсолютизму, характерний відхід у світ фантазій, театралізованої гри, міфологічних сюжетів та еротизму. У мистецтві рококо домінує орнаментальний ритм, асиметричність, комфорт.

Класицизм (від лат. classicus – взірцевий) – стиль і напрям у літературі та мистецтві XVII - початку XIX ст., що звертався до античної спадщини як до взірця, ідеальної норми. У XVIII ст. класицизм був пов'язаний із Просвітництвом, засновувався на ідеях французького раціоналізму, уявленнях про моральні ідеали, чітку організованість, логічність образів у літературі (П. Корнель, Ж.Б. Мольер, І. В. Гете, Ф. Шиллер, М. В. Ломоносов), архітектурі (Ж. Ардуен-Мансар, Ж. А. Габріель. К. Рен, В. І. Баженов, А. Н. Вороніхін, К. І. Россі), мистецтві (Н. Пуссен, Ж. Л. Давід, Ж. О. Д. Енгр, Е. М. Фальконе).