Термінологічний словник

Ідеологізація культури – прагнення поставити культуру на службу певним соціальним групам, класам та іншим спільностям.

Конструктивізм - (лат. constructio – побудова) – напрям у мис­тецтві XX ст., який виник на основі кубізму та футуризму. Характеризується поєднанням з індустріальним побутом, оголенням технічної основи будівництва в архітектурі, виділенням технічно-геометричних форм. Виявився також у живописі, прикладному мистецтві, поезії. Його прикладом є ансамбль адміністративних і громадських будівель на центральній площі Харкова, зведений у 20-30-х рр. ХХ ст. Виділяється будинок Держпрому (1925-1929 рр., арх. С. Серафімов, М. Фельгер, С. Кравець). Композиційна будівля є комплексом споруд із чергуванням вертикалі конструкції та горизонталі вікон з широкими прямокутними арками про­їздів, які з’єднують між собою окремі частини ансамблю.

Коренізація – політика, спрямована на забезпечення в державних і партійних установах достатньої кількості представників корінного населення та вживання їхньої рідної мови; сприяння організації шкіл і вузів, культурних закладів, які б вели діяльність мовами корінних національностей; видання їхніми мовами періодики та книг. В Україні політика коренізації дістала назву «українізація».

Ліквідація неписьменності – культурно-освітня кампанія, здійснювана більшовицькою партією у 20–30-ті роки.

Модернізм - (франц. modernisme, вiд moderne – новiтнiй, сучасний) –загальна назва течiй у мистецтвi й лiтературi XX ст., яким властивi заперечення реалiзму, суб’єктивiзм у художнiй творчостi, пошуки нових мистецьких форм.

Модернізм український - художній стиль, який увібрав національ­но-етичні риси, характерні пропорції національної будівлі – хати, і надав нового значення засобам українського бароко в храмовому та світсько­му будівництві з урахуванням сучасних естетичних потреб і зручнос­ті. У цьому стилі споруджено будинок полтавського губернського земс­тва (у 1903-1908 рр., арх. В. Кричевський), нині – це історико-краєзнавчий музей. Його характеризують декоративне націо­нально-традиційне оздоблення, різнокольорове керамічне облицювання, рельєфні панно. Це шедевр сучасної української архітектури. У Києві творчості В. Кричевського належали міське училище на Куренівці, маєток І. Щітківського по вул. Полтавській (зруйновані в 1936 р.). Споруди мали яскраво виражений національний характер. У повоєнний період у стилі українського модерну збудовано ансамбль Хрещатика, де виділяються споруди консерваторії (1955-1958 рр., арх. Л. Каток, Я. Крас­ний), Головний поштамт (1952-1957 рр., арх. О. Власов, О. Заваров, О. Малинівський). Тут активно використовувався пишний національно-вмотивований декор. Але владою це було визначено як зловжи­вання в оздобленні фасадів та інтер’єрів, і ансамбль Хрещатика не набув свого класичного національно-традиційного завершення.

Націоналізм – політичний принцип, згідно з яким політична і національна спільнота мають збігатися. Інакше кажучи, нація повинна мати власну державу – ось головний зміст націоналізму як політичного принципу.

Національна свідомість – усвідомлення народом своєї спільності, національної своєрідності або, коли йдеться про окрему людину, усвідомлення нею причетності до певного народу, його культури і мови, усвідомлення свого місця та ролі в світовій цивілізації і права на національну незалежність; комплекс уявлень національності про саму себе (в тому числі про належність до неї), її усвідомлених інтересів, ціннісних орієнтацій і установок по відношенню до інших національностей.

Нація – коріння цього терміна лежить в латинському дієслові «nasci» –народитись. З нього і виник іменник «natio». Він означав: порода, рід або раса. Нація – це велике, модерне, динамічне, цивілізоване співтовариство громадян, часто поліетнічне, але об’єднане навколо якогось одного етносу, з національною мовою державного рівня (та, можливо, однією чи кількома локальними офіційними мовами), як правило, із власною територією, спільними інтересами, назвою, національною культурою (як синтезом кількох етнічних культур), волею бути єдиним цілим, усвідомленням спільності (а подекуди і самобутності) минулого, сучасного і особливо майбутнього.

Пролеткульт – культурно-просвітницька і літературно художня організація, яка виникла напередодні жовтня 1917 р. і припинила своє існування в 1932 р.

Розстріляне відродження – процес винищення радянськими каральними органами української творчої інтелігенції в 30-ті роки.

Романтизм - (франц. romantisme) – iдейний i художнiй напрям у європейській та американській духовній культурі кінця XVIII – I половини XIX ст. Виникнення пов’язане з крахом iдей Просвiтнuцтва, піднесенням антифеодальних i нацiонально-визвольних рухів.

Символізм - (франц. symbolisme) – напрям у європейській лiтературi та мистецтві кінця XIX – початку XX ст. Уявляючи cвiт як непізнану “вищу реальнiсть”, представники символізму вважали, що її можна відобразити лише приблизно, символічно.

Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) – форма українського православ’я, незалежна від іноземних релігійних центрів; самостійне, самочинне управління церквою своєю внутрішньою життєдіяльністю і зовнішніми зносинами з іншими державами; повна незалежність церкви від інших єдиновірних церков, її організаційне самоврядування.

Футурізм - (вiд лат. futurum – майбутнє) – авангардистський напрям у лiтературi й мистецтвi. Виник i сформувався у 10-20-х рр. ХХ ст. у країнах Європи. Представники вiдкидаючи усталенi мовні норми й класичну спадщину, прагнули створити “синтетичне мистецтво майбутнього”. Футуризм знайшов відображення в лiтературi, тeaтpi, кіно, музицi, образотворчому мистецтвi.

Шовінізм – агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації.