|
|
Закінчення табл. 9.3 |
|
|
|
1 |
2 |
3 |
7. Біологічні |
Червоточина. |
За глибиною: неглибока, глибока. |
пошкодження |
Пошкодження. |
За глибиною: неглибоке, глибоке |
|
паразитними |
|
|
рослинами |
|
|
|
|
8. Сторонні |
Стороннє включення. |
Тупий, гострий |
включення, |
Обзел |
|
механічні |
|
|
пошкодження |
|
|
та дефекти |
|
|
обробки |
|
|
|
|
|
Розміри сучків визначають шляхом вимірювання їх діаметра перпендикулярно осі сортименту або відстані між двома дотичними, що проведені паралельно осі сортименту (виражають у міліметрах або частках ширини або довжини сортименту) (рис. 9.11).
Рис. 9.11 Вимірювання круглих та овальних сучків
Тріщини – це розриви деревини уздовж волокон. Розрізнюють тріщини дерева, що зростає, та тріщини усихання. До тріщин дерева, що зростає, належать метикові, відлупні та морозні (рис. 9.12).
Метикові тріщини – внутрішні тріщини стовбура, радіально спрямовані в одній площині (прості) або в різних площинах (складні). Узгоджені метикові тріщини йдуть стовбуром в одній вертикальній площині, неузгоджені – гвинтоподібно, таким чином на верхньому торці сортименту напрямок тріщин інший, ніж на нижньому. Прості та узгоджені метикові тріщини у пиловочних
колодах не знижують сортність. При інших метикових тріщинах колоди переводять до нижчого сорту. Під час сушіння деревини метикові тріщини збільшуються у розмірах.
Рис. 9.12. Основні види тріщин: А – метикові; Б – морозні; В – тріщини усихання; Г – відлупні; 1 – пластеві; 2 – кромочні; 3 – торцеві
Відлупні тріщини – це тріщини у ядрі або у спілій деревині між річними шарами, які виникають у дереві, що зростає, частіш під впливом морозу та збільшуються у зрубаній деревині по мірі висихання. На круглих сортиментах вони мають вигляд кільцевих або дугоподібних тріщин (повні або часткові тріщини), на торцях у вигляді заглиблень, на бокових поверхнях – у вигляді поздовжніх тріщин або жолобчастих заглиблень. Відлупні тріщини знижують сорт дощок.
Морозні тріщини – радіально спрямовані профільні зовнішні тріщини, які поступово звужуються до центру стовбура. По висоті вони можуть розповсюджуватись на значну частину стовбура. Вони утворюються внаслідок різкого зниження об’єму стовбура при швидких зниженнях температур. Морозні тріщини можуть знижувати сорт деревини.
Тріщини усихання утворюються при висиханні деревини і спрямовані радіально від поверхні колоди всередину. Вони від-
різняються від метикових та морозних тріщин меншою довжиною уздовж сортименту (не більш 1 м) та меншою глибиною. Ці тріщини звужуються у напрямку від поверхні сортименту до центру. Найбільшою мірою сорт деревини знижують наскрізні тріщини.
Ступінь руйнування деревини тріщинами оцінюють за видом тріщин, їх розташуванням та розмірами. Довжину та глибину тріщин вимірюють у лінійних мірах або у частках довжини та товщини сортимента. Для вимірювання користуються тонким сталевим щупом у вигляді лінійки шириною 10 мм та товщиною 0,3 мм.
Дефекти будови стовбура: збіжистість, окоренкуватість, кривизна та інші. Збіжистість – це ступінь зменшення товщини круглого сортименту по довжині. Збіжистість характеризують коефіцієнтом збігу, тобто різницею між його комлевим та вершинним діаметрами у відсотках довжини сортименту. Комлевий діаметр вимірюють на відстані 1 м від комлевого торця. Збіг на 0,5 % – невеликий, 0,5–1 % – середній, більш 1 % – великий. Збіжистість збільшує кількість відходів при розпилянні та лущінні круглих лісоматеріалів. Частковим випадком збіжистості є окоренкуватість – різке потовщення комля у порівнянні з іншою частиною стовбура, коли діаметр комлю у 1,2 рази та більше перевищує діаметр сортименту на відстані 1 м від комлевого торця.
Кривизна – це скривлення стовбура або сортименту по довжині в одній або кількох площинах. Характеризується відношенням найбільшої стріли прогину до довжини стовбура (сортименту) у відсотках. Розрізнюють кривизну в одній площині (однобічну та різнобічну) і таку, що виходить за межі однієї площини. Межі допустимої кривизни обумовлені призначенням сортименту, формою та видом продукції, що виготовляють.
Дефекти будови деревини спричинені різними відхиленнями від її нормальної будови: неправильним розташуванням волокон (завилькуватість, нахил волокон), неправильним чергуванням частин стовбура (подвійний стержень) та іншими причинами.
Завилькуватість – це хвилясте або невпорядковане розташування волокон, яке знижує міцність деревини на стиск, розтягнення та згин, але підвищує міцність на розколювання, утруднює механічне оброблення деревини. Завилькуватість вимірюють по ширині та довжині зони неправильного розташування волокон у лінійних одиницях виміру або частках розмірів сортименту, а також
площею, яку займає дефект, у відсотках від площі відповідних сторін сортименту.
Нахил волокон являє собою їх гвинтоподібне розташування у деревині на великій довжині сортименту (рис. 9.13). Розрізнюють нахил волокон природний, притаманий самій деревині, та штучний, який утворюється під час розпилювання стовбура по площині, не паралельній волокнам. Величину нахилу волокон визначають відхиленням їх від лінії, паралельній осі сортименту, протягом 1 м від верхнього торця і виражають у відсотках або цілих сантиметра. У круглому лісі це відхилення виражають у частках діаметра верхнього відрізу.
Рис. 9.13. Вимірювання нахилу волокон у круглих лісоматеріалах: 1 – на обкорених лісоматеріалах; 2 – на необкорених лісоматеріалах
Засмолок – ділянка деревини, густо просочена смолою. Звичайно засмолок утворюється внаслідок поранення стовбура хвойних порід деревини.
Смоляна кишенька – порожнина між річними шарами, заповнена смолою. Засмолок і смоляні кишеньки зменшують водовбирання і вологість деревини, знижують міцність, особливо при ударному згині, утруднюють оброблення матеріалу. Ненормальні відклади оцінюють у відсотках від відповідних розмірів сортименту.
Прорість – це омертвіла ділянка деревини, яка частково чи повністю заросла в стовбурі дерева. Прорість порушує цілісність деревини і супроводжується викривленням її річних шарів
(рис.9.14).
Рис. 9.14. Прорість на поперечному розрізі круглих лісоматеріалів: відкрита (1), закрита (2)
Сухобокість – це мертва ділянка поверхні стовбуру дерева, що зростає у місці механічного пошкодження. Виникає місцеве скривленнярічнихшарів, якепорушуєправильністьформилісоматеріалів.
Хімічні забарвлення виникають у деревині внаслідок хімічних та біохімічних процесів окислення дубильних речовин. Вони розміщуються у поверхневих шарах і погіршують зовнішний вигляд деревини.
Грибкові ураження виникають переважно на мертвій та відмираючій деревині внаслідок життєдіяльності найпростіших організмів-грибів. Кожний руйнуючий деревину гриб спочатку викликає зміну її кольору (початкова стадія гниття). У подальшому стають помітними зміни структури і її поступове руйнування (кінцева стадія). Такі гриби називають дереворуйнівними.
Деякі гриби тільки змінюють колір деревини без її руйнування (деревозабарвлюючі гриби). У таких випадках ненормальне забарвлення деревини є самостійним дефектом. Іноді забарвлення деревини викликають фізичні фактори. Існують гриби, які розвиваються на дереві, що зростає. Окремі гриби розвиваються спочатку на дереві, що зростає, і потім продовжують розвиватись на ньому після його омертвіння.
Дерево, що зростає, уражає ядрова гниль, заболонна гниль (рис. 9.15, 9.16), зовнішня порохнева гниль (рис. 9.17) та ін. Величину ураження гниллю оцінюють її площею у відсотках від площі відповідних сторін сортименту або торця круглого лісоматеріалу. Загальне найменування грибів, які розвиваються переважно на мертвій деревині, – домові гриби. Вони викликають
335
найбільші руйнування деревини. Справжній домовий гриб руйнує у будівлях деревину усіх порід, у меншій мірі – деревину дуба. Колір гнилі бурий. У кінцевій стадії гниття в деревині з’являються тріщини уздовж та поперек волокон і вона розпадається на окремі призматичні частинки. При сприятливих для розвитку гриба умовах (вологість 25–70 % й температура повітря 18–20 °С) деревина може повністю зруйнуватись за 1–2 роки.
Рис. 9.15. Тверда заболонна гниль (береза)
Гриб домовий білий зустрічається і руйнує деревину при тих же умовах, що й справжній домовий гриб.
Уражена домовими грибами деревина, як правило, не придатна не тільки для виготовлення будівельного сортименту, але й для використання як товарна дровяна і підлягає знищенню.
Рис. 9.16. М’яка заболонна гниль (береза)
Ступінь ураження деревини грибом може бути різною, залежно від того, чи має вона плодові тіла, добре розвинену грибницю та шнури гриба (гіфу).
З біологічних пошкоджень деревини значними є такі, які зроблені комахами (червоточина), – це пророблені в деревині ходи й отвори. Комахиуражають як дерево, щозростає, так ізрубанедерево.
Рис. 9.17. Зовнішня порохнява гниль (сосна)
Червоточина буває поверхнева (глибиною до 3 мм) (рис. 9.18), а також неглибока (3–15 мм) та глибока (більш 15 мм). Наскрізна червоточина виходить на протилежні сторони сортименту. Діаметр отворів некрупної червоточини – до 3 мм, крупної – більш 3 мм. Червоточина погіршує зовнішний вигляд деревини та знижує показники її механічних властивостей.
Рис. 9.18. Поверхнева червоточина (сосна)
Червоточину вимірюють за найменшим діаметром (мм) та за кількістю (шт) для круглих лісоматеріалів на 1 м довжини або на всю сторону сортименту, у шпоні – на 1 м або на всю площу листа. Сторонні включення утруднюють обробку деревини, викликають аварії.
Механічні пошкодження деревини виникають під дією інструментів при її заготівлі, транспортуванні, сортуванні та обробці, а також вогню: обдир кори, скіс пропилу, запил, відщеп, скол, вирив, заруб, обвугленість та ін.
Ділянку поверхні круглого лісоматеріалу, позбавлену кори («обдир кори»), оцінюють у відсотках від площі бокової поверхні сортименту.
Заруб та запил – місцеві пошкодження поверхні лісоматеріалу сокирою та іншими механічними інструментами. Їх вимірюють по глибині в міліметрах або в частках розмірів сортименту. Обдир кори знижує стійкість свіжозаготовлених круглих лісоматеріалів до розтріскування та ураження грибами.
Відщеп – наскрізна бокова тріщина, яка відходить від торцю лісоматеріалу. Її вимірюють по товщині, ширині і довжині у міліметрах або частках розмірів сортименту.
Заруб, запил та відщеп утруднюють використання лісоматеріалів, знижують їх міцність і цілісність, збільшують кількість відходів при переробці лісоматеріалів.
Обгорілі та обвуглені ділянки деревини вимірюють по глибині, ширині та довжині зони пошкодження у міліметрах, частках розмірів сортименту або по площі зони пошкодження.
РОЗДІЛ 10
ОХОРОНА ПРАЦІ У ЛАБОРАТОРІЯХ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
10.1. Загальні правила безпеки при роботі у лабораторії
Випробування будівельних матеріалів потрібно здійснювати згідно з загальними вимогами з техніки безпеки у будівництві, а також з відповідними інструкціями та вказівками до методів та приладів, що застосовують. Всі працівники, що беруть участь у проведенні випробувань, повинні пройти обов’язковий інструктаж з безпеки праці. Інструктаж з безпеки праці у лабораторії здійснює завідувач лабораторії або той працівник, хто відповідає за техніку безпеки.
Деякі загальні правила безпеки полягають у такому. Всі дослідні машини, прилади та апарати мають бути справними, очищеними та змазаними. Випробувальні машини треба установлювати на бетонні фундаменти та закріплювати анкерними болтами з наступним заливанням бетонною або розчинною сумішшю. Перед початком роботи лабораторний стіл слід очистити від непотрібних для роботи предметів і суворо підтримувати чистоту.
Кожний працівник лабораторії повинен користуватись халатом для запобігання забруднення одягу та його псування, а у разі необхідності – гумовими рукавичками та захисними окулярами. Наприклад, при подрібненні гірської породи необхідно користуватись захисними окулярами, спеціальними рукавичками та брезентовим фартухом, захисною сіткою. При роботі з кварцовою лампою також треба використовувати спеціальні рукавички та окуляри. Скло цих окулярів не повинно пропускати ультрафіолетових променів.
При роботі, що пов’язана з погрозою для безпеки виконавця, йому заборонено залишатись одному у приміщенні. До роботи з органічними в’яжучими – бітумом, дьогтем, кам’яновугільним пеком – не допускають робітників, що мають захворювання шкіри, верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, очей, а також жінок, що годують молоком дитину. Збезводнювання
органічних в’яжучих треба здійснювати на слабкому вогні, не допускати їх бурхливого спінювання, у сухій ємності, що заповнена в’яжучим не більш ніж на 3/4 об’єму.
Працювати з кам’яновугільними дьогтями та їх складовими (пек, масло) можна тільки у рукавичках. Не дозволяється допускати потрапляння дьогтю та пеку на шкіру, та особливо на подряпини. Сліди дьогтю необхідно швидко вилучати із шкіри тампоном, змоченим у вазеліновому маслі (але не у вазеліні).
При тривалій праці з дьогтевими матеріалами відкриті частини тіла слід змазувати захисними пастами. При подрібненні кам’яновугільного пеку виконавець обов’язково повинен бути у рукавичках та окулярах.
Заборонено зливати в каналізацію залишки цементного, гіпсового, вапняного тіста або розчинних сумішей з використанням зазначених в’яжучих. Для збирання відходів та змивання лабораторного посуду потрібно використовувати спеціальний металічний посуд.
У лабораторії необхідно мати аптечку з медикаментами, необхідними для надання першої допомоги. При термічних опіках першого ступеня добре допомагають примочки з 5 %-ного розчину марганцевокислого калію, етилового спирту або 2 %-ного розчину питної соди. При більш важких або великих опіках потерпілого треба негайно доставити до лікарні.
При опіках кислотами або лугами уражена ділянка шкіри промивається великою кількістю води, на ній створюються примочки з 2%-ного содового розчину (при опіках кислотою) або слабкого розчину оцтової кислоти (при опіках лугом).
При отруєнні хімічними речовинами потерпілому треба надати першу допомогу та доставити його до лікарні. При ураженні електричним струмом потерпілого вивільняють від дії струму (вимикають рубильник) та приймають енергійні заходи щодо збуджування дихання та діяльності серця – штучне дихання, масаж серця. У випадку тяжких травм треба негайно викликати швидку допомогу.
