ЛАБОРАТОРНЫЙ ПРАКТИКУМ

10.2. Правила поводження з хімічними реактивами та горючими речовинами

Працюючі у лабораторії повинні з допомогою довідників вивчати властивості хімічних речовин, які вони використовують, та звертати увагу на їх токсичність, пожежота вибухонебезпечність або безпосередньо, або у суміші з іншими речовинами.

Токсичність – це здатність хімічних речовин створювати негативний вплив (ураження) на організм людини. Таке ураження, в першу чергу, створюють кислоти та луги. Сулії з кислотами та лугами треба зберігати у спеціальних приміщеннях у стояках, великі сулії – у плетених корзинах.

При розбавленні кислот, особливо сірчаної та азотної, слід додавати кислоту до води, інакше здійснюється бурхливе скипання води і розбризкування кислоти. У випадку димлячих кислот (концентровані соляна та азотна) необхідно застосовувати захисні окуляри, одягати протигаз, респіратор або затуляти ніс та рот рушником, змоченим у содовому розчині. Працювати треба обов’язково удвох з використанням витяжної шафи.

Якщо кислота потрапляє на підлогу, її слід засипати піском, потім його зібрати та винести з приміщення, а це місце промити розчином соди. У випадку потрапляння концентрованих кислот на шкіру або одяг працюючого, як зазначено вище, це місце спочатку промивають великою кількістю води, а потім слабким розчином соди.

При розбавленні кускового лугу для запобігання опіків треба обов’язково користуватись гумовими рукавичками, запобіжними окулярами, косинками. Розчинення лугів супроводжується розігрівом, тому цю операцію слід здійснювати у фарфоровому посуді потрібної ємності, надавати розчинам можливості відстоятись та остигнути. При потраплянні розчину лугу на шкіру або одяг працюючого уражене місце, як вже зазначалось, необхідно обмивати слабким розчином кислоти (краще оцтової), а потім змивати великою кількістю води.

Зберігати у приміщенні лабораторії вогненебезпечні речовини (бензин, керосин, бензол, ацетон та ін.) можна у невеликих кількостях. Основну кількість цих речовин треба зберігати у спеціальному прохолодному приміщенні в балонах, заповнених не більш ніж на ¾ об’єму.

341

Працювати з вогненебезпечними речовинами треба тільки у витяжній шафі віддалік від нагрівальних приладів або сильно нагрітих речей; електровимикачі не повинні іскрити. Перегонку вогненебезпечних рідин треба здійснювати на водяній бані або з використанням закритих електроприладів, у металевих або кахельних (тих, що не займаються) витяжних шафах.

Речовини з неприємним запахом треба зберігати тільки у закритих посудинах у витяжній шафі. У примішеннях з отруйними речовинами неможливо приймати та зберігати їжу. Особливої обережності слід додержуватись під час роботи зі ртуттю, з урахуванням того, що пари ртуті токсичні.

10.3. Правила поводження з нагрівальними приладами

Електронагрівальні прилади, газові, бензинові, керосинові та інші пальники, паяльні лампи необхідно утримувати повністю справними. Не допускається перегрів резервуарів бензинових та керосинових пальників під час горіння. Контакти проводів електронагрівальних приладів мають бути щільними, на переносних шнурах; на проводах не повинно бути оголень.

Поблизу нагрівальних приладів не повинно бути навіть невеликих кількостей вогненебезпечних речовин (бензину, бензолу, гасу та ін.). Усі електроприлади мають надійно заземлюватись. Лагодження можливо виконувати тільки при вимиканні приладів. Під нагрівальні прилади необхідно укладати товстий шар азбестового картону, а при їх тривалому використанні – вогнетривку шамотну цеглу.

На голому полум’ї пальників можна підігрівати та прожарювати тільки кварцовий фарфоровий та металевий посуд. Скляний хімічний посуд слід підігрівати тільки через азбестову сітку або на піщаній бані (пісок для цього завчасно треба прожарити).

Якщо рідина, здатна до легкого займання, випадково пролита, необхідно вимкнути електроплитки та пальники, рідину витерти ганчірками та винести їх і провітрити приміщення. Пари летких горючих рідин разом з повітрям утворюють суміші, що вибухають на відстані від вогню до 2 м. Забороняється залишати без догляду

342

запалені газові пальники та прилади. При проскочуванні полум’я у середину пальника треба зачинити кран, надати пальнику можливості остигнути та знов запалити його, з попереднім зменшенням припливу повітря. При виявленні запаху газу в лабораторії слід негайно вимкнути газ, провітрити приміщення та повідомити про це керівника.

Перед початком робіт, а також наприкінці робочого дня уся електроапаратура перевіряться. При закінченні роботи необхідно вимикати рубильник на головному лабораторному щиті і вимикати газ на головному газопроводі лабораторії.

10.4. Правила пожежної безпеки

Пожежі під час проведення лабораторних робіт можуть виникати від несправності нагрівальних приладів; від несправності електричних проводів та газопроводів; при недодержанні заходів обережності; при палінні у лабораторії. При виникненні пожежі у лабораторії усі вогненебезпечні та вибухонебезпечні речовини потрібно перенести до безпечного місця та негайно викликати місцеву пожежну охорону.

У кожному приміщенні лабораторії повинні бути на видному місці біля вхідної двері рідкопінний та вуглекислотний вогнегасники. Треба пам’ятати, що горючі нерозчинні у воді речовини (бітум, масло, бензин, бензол та ін.), а також електропроводку, що вже займалася, гасити водою не можна. У таких випадках треба застосовувати вуглекислотний вогнегасник, сухий пісок або накрити вогнище пожежі кошмою або азбестом. Струмінь води треба спрямовувати на низ полум’я.

Для гасіння речовин, що легко займаються, у лабораторії має бути відкритий ящик з чистим, сухим, сипким піском та металевим совком. З цієї ж метою на полиці поблизу входу треба зберігати тонкостінні бутилі (колби) з концентрованим нашатирним спиртом або чотирихлористим вуглецем. При займанні таких речовин як дьоготь, масло, бензин, колбу з нашатирним спиртом або чотирихлористим вуглецем треба сильно кинути до полум’я так, щоб вона розбилась.

343

У лабораторії має бути металевий ящик з кришкою, до якого поміщують відпрацьовані промаслені ганчірки та папір; ящик треба періодично вивільняти.

Приміщення лабораторії не слід завалювати ящиками та бутилями з пробами будівельних матеріалів. Для проб, що потрапляють до лабораторії, потрібно відводити спеціальне приміщення, де їх зберігають у визначеному порядку.

344

Література

1.Будівельне матеріалознавство / Кривенко П.В., Пушкарьова К.К., Барановський В.Б. та ін.; за ред. П.В. Кривенка. – К.:Тов УВПК «ЕксОб», 2004. – 704 с.

2.Баженов Ю.М. Технология бетона. – М.: Стройиздат, 1987. –

380 с.

3.Горчаков Г.И., Мурадов Е.Г. Основы стандартизации и контроля качества продукции. – М: Стройиздат, 1987. – 335 с.

4.Общий курс строительных материалов / Рыбьев И.А., Арефьева Т.И., Баскаков Н.С. и др.; под ред. Рыбьева И.А. – М.: Высшая школа, 1987. – 584 с.

5.Испытания дорожно-строительных материалов. Лабораторный практикум / Грушко И.М., Золотарев В.А., Глущенко Н.Ф. и

др. – М.: Транспорт, 1985. – 200 с.

6.Дорожно-строительные материалы / Грушко И.М, Королев И.В., Борщ И.М., Мищенко Г.М. – М.: Транспорт, 1991. – 357 с.

7.Дворкін Л.Й. Будівельне матеріалознавство. – Рівне: Видавництво РДТУ, 2000. – 478 с.

8.Лифанов И.С., Шерстюков Н.Г. Метрология, средства и методы контроля качества в строительстве: Справочное пособие. –

М.: Стройиздат, 1979. – 223 с.

345

ЗМІСТ
Передмова..........................................................................................	3
Розділ 1. Основи оцінки якості дорожньо-будівельних
матеріалів ............................................................................................	5
1.1. Загальні відомості про контроль якості дорожньо-
будівельних матеріалів ......................................................................	5
1.2. Види вимірювань і методи їх оцінки.....................................	6
1.3. Методика статистичної обробки результатів
вимірювання....................................................................................	8
1.4. Округлення результатів вимірювань.....................................	16
1.5. Засоби вимірювання................................................................	16
1.6. Стандартизація дорожньо-будівельних матеріалів..............	17
Розділ 2. Визначення якості гірських порід та природних
кам’яних матеріалів.......................................................................... ..	19
2.1. Система оцінки якості гірських порід...................................	19
2.2. Зовнішні ознаки та петрографічна характеристика
гірської породи...............................................................................	20
2.3. Фізичні властивості гірських порід та природних
кам’яних матеріалів.......................................................................	26
2.4. Механічні властивості гірських порід та природних
кам’яних матеріалів.......................................................................	39
2.5. Випробування щебеню і гравію.............................................	44
2.6. Випробування піску................................................................	55
Розділ 3. Визначення якості штучних кам’яних матеріалів...........	63
3.1. Металургійні шлаки................................................................	63
3.2. Керамічні матеріали................................................................	71
Розділ 4. Визначення якості мінеральних в’яжучих.......................	78
4.1. В’яжучі гіпсові........................................................................	78
4.2. Вапно будівельне повітряне...................................................	87
4.3. Цементи....................................................................................	93
Розділ 5. Визначення якості цементобетону....................................	104
5.1. Технічні вимоги до цементобетону і цементобетонної
суміші..............................................................................................	104

346

5.2. Визначення якості матеріалів для виготовлення
цементобетону....................................................................................	108
5.3. Розрахунок складу цементобетону........................................	114
5.4. Технологічні властивості бетонних сумішей.......................	127
5.5. Фізико-механічні властивості цементобетону. Методи
їх визначення..................................................................................	135
5.6. Неруйнівний контроль цементного бетону..........................	147
5.7. Будівельні розчини .................................................................	163
Розділ 6. Визначення властивостей органічних в’яжучих
матеріалів ............................................................................................	176
6.1. В’язкі дорожні бітуми.............................................................	177
6.2. Бітуми, модифіковані полімерами.........................................	208
6.3. Рідкі дорожні бітуми...............................................................	215
6.4. Бітумні емульсії.......................................................................	223
6.5. Кам’яновугільні в’яжучі.........................................................	230
Розділ 7. Методи визначення якості асфальто-
та дьогтебетону...................................................................................	235
7.1. Класифікація асфальтота дьогтебетонів. Загальні
вимоги до їх якості ........................................................................	235
7.2. Щебінь для асфальтота дьогтебетону.................................	240
7.3. Пісок для асфальтота дьогтебетону....................................	242
7.4. Поверхнево-активні речовини для асфальтобетону............	243
7.5. Мінеральний порошок для асфальтобетону
та дьогтебетону...................................................................................	244
7.6. Розрахунок складу асфальтобетонів та дьогтебетонів........	257
7.7. Приготування асфальтота дьогтебетонів ...........................	270
7.8. Визначення фізичних властивостей бетонів на основі
органічних в’яжучих..........................................................................	275
7.9. Визначення механічних властивостей асфальтобетонів та
дьогтебетонів ......................................................................................	281
7.10. Визначення властивостей холодних асфальтота
дьогтебетонних сумішей....................................................................	286
7.11. Контроль якості асфальтобетонних (дьогтебетонних)
сумішей, виготовлених на асфальтобетонному заводі, та
асфальтобетонів (дьогтебетонів) дорожнього покриття.................	291

347

Розділ 8. Визначення якості рулонних покрівельних
матеріалів на основі бітумів та дьогтів.............................................	302
8.1. Відбір проб та показники якості...........................................	302
8.2. Методи визначення якості.....................................................	304
Розділ 9. Визначення якості деревини .............................................	314
9.1. Зовнішні ознаки......................................................................	314
9.2. Фізичні властивості................................................................	316
9.3. Механічні властивості ...........................................................	322
9.4. Основні дефекти деревини....................................................	328
Розділ 10. Охорона праці у лабораторіях будівельних
матеріалів ............................................................................................	339
10.1. Загальні правила безпеки при роботі у лабораторії..........	339
10.2. Правила поводження з хімічними реактивами
та горючими речовинами.............................................................	341
10.3. Правила поводження з нагрівальними приладами ...........	342
10.4. Правила пожежної безпеки.................................................	343
Література..........................................................................................	345

348

ДЛЯ НОТАТОК

349

ДЛЯ НОТАТОК

350